Ухвала суду № 39683347, 03.07.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"03" липня 2014 р. Справа № 806/1542/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представника позивача Пашинського Ю.А.

представника відповідача Ковальчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" травня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" (далі ТОВ "Авант") звернулось до суду з адміністративним позовом до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі Коростенська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 30 грудня 2010 року № 0001542301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61404,00 грн. (за основним платежем - 42053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19351,00 грн.) та № 0001552301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 121827,00 грн. (за основним платежем - 81218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40609,00 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції № 0001542301/0та № 0001552301/0 від 30.12.2010 року.

В апеляційній скарзі представник Коростенської ОДПІ просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в позові. Зазначає, що позивач здійснював операції з контрагентами на підставі нікчемних правочинів, відомості, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, є недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року Коростенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Авант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. Актом № 986/23-01/22050168 від 21.12.2010 року зафіксовано порушення з боку товариства вимог, зокрема: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 42053,00 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 81218,00 грн..

Податковим повідомленнями-рішеннями від 30.12.2010 року №0001542301/0 товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61404,00 грн., в т.ч. основний платіж - 42053,00 грн. та 19351,00 грн. - штрафної санкції; №0001552301/0 товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121827,00 грн., в т.ч.81218,00 грн. основного платежу та 40609,00 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що всі господарські операції оформлені видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями на отримання товару та актами виконаних робіт зареєстрованим платником податку при придбанні товару, послуг в перевіряємому періоді з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

Так, 10.04.2009 року між ТОВ "Анти-К" та позивачем укладено договір на поставку жита, кукурудзи, висівок пшеничних, макухи соняшникової, пшениці, запасних частин, матеріалів, а також надання транспортно - експедиційних послуг. На виконання умов договору ТОВ "Анти-К", відповідно до видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт був поставлений вказаний товар на загальну суму 901193,00 грн., ПДВ -180238,60 грн. (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт виписані з липня 2009 року по лютий 2010 року).

Також, 01.05.2009 року між ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія" та позивачем укладено договір на поставку макухи соєвої, макухи соняшникової, жита, кукурудзи, висівок пшеничних, шрота соняшникового, олії соєвої, кукурудзи дробленої, будівельних матеріалів. На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", відповідно до видаткових та податкових накладних, був поставлений вказаний товар на загальну суму 1335118,53 грн., ПДВ - 267023,71 грн. (видаткові та податкові накладні виписані у липні - листопаді 2009 року).

Крім того, 01.02.2010 року між ТОВ СП "Агромрія" та позивачем укладено договір на поставку макухи соняшникової, вівса, жита, пшениці, шрота соняшникового, кукурудзи. На виконання умов договору ТОВ СП "Агромрія", відповідно до видаткових накладних, податкових накладних поставлений товар на суму 1539515,92 грн., ПДВ складає 307903,19 грн. ( видаткові та податкові накладні виписані у березні - вересні 2010 року).

01.02.2010 року між ТОВ "Херсон Пак" та позивачем укладено договір на поставку пшениці, кукурудзи дробленої, макухи соняшникової, запасних частин, матеріалів, а також надання транспортно - експедиційних послуг. На виконання умов договору ТОВ "Херсон Пак", відповідно до видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт поставлений вказаний товар на загальну суму 234994,00 грн., ПДВ складає 46998,80 грн. (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт виписані у березні - вересні 2010 року).

Між позивачем та ПП "Онтаріо" усно укладено договір на поставку макухи соєвої. На виконання умов зазначеного договору ПП "Онтаріо" відповідно до видаткових та податкових накладних поставлений товар на загальну суму 136751,67 грн., ПДВ складає 27350,33 грн. (видаткові та податкові накладні виписані у жовтні - листопаді 2009 року).

Спірні правовідносини в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0001542301/0 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток регулюються Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР (із змінами та доповненнями), ( далі - Закон №334/94 ).

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94, до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до п.п.5.3.9 п.5.2 ст.5 Закону №334/94, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Спірні правовідносини в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0001552301/0 регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, визначення та особливості формування податкового кредиту тощо.

Так, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону № 168/97, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених прибуткових накладних, актів виконаних робіт податкових накладних свідчить про правомірність визначення позивачем в перевіряємому періоді валових витрат та валових доходів в деклараціях на прибуток, а також наявність належним чином оформлених підтверджуючих документів підтверджує правомірність включення позивачем в перевіряємому періоді сум ПДВ в податковий кредит та в податкові зобов'язання в деклараціях по ПДВ.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами укладеними з його контрагентами - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", а саме: прийнято товар та послуги, сплачено продавцям грошові кошти за отриманий товар та послуги, про що свідчать зазначені первинні документи. Даний факт не відповідачем не спростовано.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ТОВ "Авант" сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у своїх контрагентів, які видавали позивачу податкові накладні.

Що стосується посилань Коростенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на той факт, що засновки та керівники ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" не мають відношення до даних товариств, суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Так, на підтвердження викладених в акті перевірки обставин щодо непричетності керівників контрагентів до їх діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч.2 ст.71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в акті перевірки.

У контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

Також слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагентів позивача в порядку ст.50 Закону України "Про нотаріат".

Що стосується посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо не знаходження за місцем реєстрації ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", судова колегія їх до уваги не приймає та зазначає наступне.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, ураховуючи положення статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Судом було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а записів, щодо зміни місцезнаходження, виключення з державного реєстру не внесено.

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних операцій, то вони не підтверджені жодними доказами.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документами податкового обліку, а відповідними документами бухгалтерського обліку.

Відповідачем таких документів в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товару, що була здійснена позивачу його контрагентами.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ТОВ "Авант" та ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Слід зазначити, що сукупність наявних у справі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що були надані позивачем до матеріалів справи та які надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених вище правових норм та вказує на не доведеність податковим органом порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Реальність здійснених господарських операцій між ТОВ "Авант" та його контрагентами - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" підтверджується наданими до суду документами.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того слід зазначити, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що також підтверджується матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень № 0001542301/0 та № 0001552301/0 від 30.12.2010 року не доказана.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) Є.М. Мацький

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" вул.Сосновського,43-К,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11509

3- відповідачу/відповідачам: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Коротуна, 3,м.Коростень,Житомирська область,11500

4-третій особі: - ,