Ухвала суду № 39682753, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/80/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрок" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0002152301/3153 та № 0002142301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 17.04.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 13.09.2012 року № 445 та направлення від 29.11.2012 №584 податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП - ОСОБА_2 за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2012 за №3650/220/34840150, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 451728 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 р. - 276543 грн., ІІІ квартал 2012 р. - 451728 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 430217,34 грн., в т.ч. по місяцях: травень 2012 р. - 161324 грн., червень 2012 р. - 102050 грн., липень 2012 р. - 166843 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.12.2012 року №3650/220/34840150 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0002152301/3153 від 25.12.2012, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 537771,67 грн., у тому числі за основним платежем - 430217,34 грн., за штрафними санкціями - 107554,33 грн., та №0002142301/3152 від 25.12.2012, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 564660 грн., у тому числі за основним платежем - 451728 грн., за штрафними санкціями - 112932 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2012 ТОВ «Аерок» (замовник) уклав договір перевезення автомобільним транспортом по Україні №АБ-0084/12 з ФОП ОСОБА_2 (виконавець). Предметом договору є надання послуг по перевезенню автомобільним транспортом вантаж (блоки пористі, супутні товари) з місця відправлення до пункту його одержання на загальну суму 25813040,04 грн. Оплата за послуги здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки перевізника - ФОП ОСОБА_2 Факт надання послуг оформлювався податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача та реєстром податкових накладних. Позивач здійснював пошук автомобілів для перевезення готової продукції (газобетонних блоків виробника ТОВ «Аерок») кінцевим споживачам, що підтверджено описом загального регламенту роботи служби логістики ТОВ «Аерок». Наявність транспортних засобів у ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт по перевезенню вантажів підтверджується договорами про оренду автомобільного транспорту, які укладені між ФОП ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на протязі 2012 року. На підтвердження факту надсилання працівником служби логістики ТОВ «Аерок» заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом на електронну адресу ФОП ФОП ОСОБА_2 позивачем надані роздруківки електронних листів. Реалізація блоків третім особам, зокрема юридичним особам: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ Понінківська картонно-паперова фабрика», ПАТ «Нова Лінія», ТОВ «Вінницька будівельна компанія», ПП «Будреаль», ТОВ «Чекрасиміськбуд», ТОВ «Суми-Сев» та іншим юридичним особам та фізичним особам: ФОП ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та іншим підтверджується договорами на поставку блоків. Крім укладених договорів, реалізація блоків третім особам підтверджується видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними разом з актами виконаних робіт (транспортно-експедиційних послуг по Україні). Виробництво та наявність газобетонних блоків на підприємстві позивача підтверджується накладними на переміщення з виробничих цехів запакованої продукції на склад готової продукції та актами на списання сировини та матеріалів, що були витрачені на виробництво та пакування блоків.

Обсяг вироблених та реалізованих газобетонних блоків підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за березень-липень 2012 року - по дебету рахунку - надходження товару на склад та по кредиту рахунку - продаж товару покупцям. Виїзд автомобілів з товаром з території заводу при здійсненні цих правочинів підтверджується перепустками. Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період. Наведені докази підтверджують факт отримання третіми особами товару через перевізника ФОП ОСОБА_2від позивача, а також наявність господарської мети при вчиненні цих дій. Матеріали справи свідчать, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ФОП ОСОБА_2, та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України. Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення. В свою чергу відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням податку на прибуток та завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2 за травень, липень, червень 2012 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків. Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товарів позивачем через ФОП ОСОБА_2 третім особам та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. На момент вчинення та виконання господарського договору ФОП ОСОБА_2 є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрованим платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні. Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації ФОП ОСОБА_2на час вчинення цих правочинів. Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано. Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_2 було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України). Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість. ФОП ОСОБА_2 на час вчинення господарських операцій з позивачем у березні-липні 2012 р. мав свідоцтво платника ПДВ, а рішення про анулювання цього свідоцтва вказаному контрагенту позивача було прийнято лише 09.10.2012, тобто після проведення вказаних господарських операцій. Що стосується посилання податкового органу на наявність порушеної кримінальної справи, то суд бере до уваги, що податковим органом не надано суду відомостей про винесення вироку у цій справі та про набрання ним законної сили. Відтак факт розслідування вказаної кримінальної справи не є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій та нікчемності цих правочинів. Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби не спростували висновки викладені в постанові від 17.04.2013, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0002152301/3153 та № 0002142301 є необґрунтованими. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчура

І.Л. Желтобрюх

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок"

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.