Ухвала суду № 39679561, 08.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" липня 2014 р. Справа № 918/163/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г. розглянувши скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції

Стягувач: Приватне підприємство "Янтос"

Боржник (скаржник): Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС

Орган виконання судового рішення: відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі - ДВС України)

у справі № 918/163/14

за позовом Приватного підприємства "ЯНТОС"

до відповідача Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання"

про стягнення в сумі 24 295 грн. 01 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Грибок Л.Т. (за довіреністю № 950 від 14 жовтня 2013 року);

від органу ДВС: Адамчо В.С. (за довіреністю № 9961 від 1 липня 2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЯНТОС" звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-Роздрібне об'єднання" про стягнення в сумі 24 295 грн. 01 коп., з яких: 11 168 грн. 00 коп. основного боргу, 1 080 грн. 37 коп. три проценти річних, 6 755 грн. 71 коп. матеріальних витрат та пеня у розмірі 5 290 грн. 93 коп.

25 березня 2014 року рішенням господарського суду Рівненської області позов задоволено та стягнуто з Кооперативного підприємства (далі - КП) "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" на користь Приватного підприємства "ЯНТОС" 11 168 грн. 00 коп. заборгованості та 840 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

08 квітня 2014 року господарським судом видано відповідний наказ.

18 червня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС подало скаргу на постанови ДВС України від 29 травня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову від 10 червня 2014 року про арешт коштів боржника, постанову від 10 червня 2014 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, відповідно до зазначеної вище скарги боржник просить суд, скасувати вищезазначені постанови.

1 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ДВС України подав заперечення проти зазначеної вище скарги і відповідно до яких, просить суд постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС, поданій на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 травня 2014 року, постанову про арешт коштів боржника від 10 червня 2014 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10 червня 2014 року.

1 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли пояснення по скарзі, відповідно до яких, останній просить суд скаргу КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС залишити без задоволення, а розгляд зазначеної заяви проводити за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 1 липня 2014 року розгляд скарги відкладено на 8 липня 2014 року.

8 липня 2014 року у судовому засіданні представник відповідача (скаржника) підтримав скаргу в повному обсязі та наполягав на її задоволенні, в свою чергу представник ДВС України проти скарги заперечив та наполягав на відмові в її задоволені в повному обсязі.

Представник позивача явку повноважного представника у судові засідання призначені на 1 липня 2014 року та 8 липня 2014 року не забезпечив, хоча про місце, дату та час судових засідань був належним чином повідомлений.

Оскільки, частиною 2 статті 122-2 господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України визначено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги та те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги по суті, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника позивача (стягувача).

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

21 травня 2014 року державним виконавцем Адамчо В.С. органу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на підставі заяви стягувача відповідно до статтей 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно наказу господарського суду Рівненської області від 8 квітня 2014 року у справі № 918/163/14.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 43356307 від 21 травня 2014 року, державним виконавцем було надано боржнику строк на добровільне виконання наказу від 8 квітня 2014 року по справі № 918/163/14 до 28 травня 2014 року.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, в порушення зазначених вище норм законодавства, ДВС України була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2014 року не на наступний робочий день, як передбачає пункт 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", а лише 28 травня 2014 року, що стверджується матеріалами справи, зокрема витягом з журналу вихідної кореспонденції (а.с. 117).

Відтак, з вищезазначеного вбачається, що ДВС України, не надала можливості боржнику на добровільне виконання судового наказу.

29 травня 2014 року державний виконавець Адамчо В.С. державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції виніс постанову ВП № 43356307 про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої постановив стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 1 200 грн. 84 коп.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктами 3.7. та 3.7.1. наказу міністерство юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" та зазначеною інструкцією чітко передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору, виносить лише після першого надходження виконавчого документа і після завершення строку для добровільного виконання рішення на наступний день.

Отже, судом встановлено, що ДВС України не надало боржнику можливості на добровільне виконання судового наказу, адже в строк коли відповідний наказ мав бути виконаний з 21 травня 2014 року до 28 травня 2014 року, постанова про порушення виконавчого провадження ще не була надіслана, зазначена вище постанова була надіслана лише 28 травня 2014 року, що порушує чинні норми закону, які наводилися вище по тексту.

Враховуючи наведене вище, суд визнає доводи заявника правомірними, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 43356307 від 29 травня 2014 року державного виконавця органу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції недійсною.

Окрім того, 10 червня 2014 року державний виконавець Адамчо В.С. державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції виніс постанову ВП № 43356307 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

10 червня 2014 року постановою державного виконавця Адамчо В.С. державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 43356307 про арешт коштів боржника.

Частиною 1 статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відтак, судом з'ясовано, що ДВС України не повідомила боржника про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає законодавство, відповідно боржник був позбавлений можливості на добровільне виконання судового наказу № 918/1463/14 від 8 квітня 2014 року, як то передбачає стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, якщо боржник був позбавлений можливості на добровільне виконання судового наказу, відповідно ДВС України не мала права розпочинати примусове виконання рішення і виносити постанови від 10 червня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника.

Згідно з пунктом 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, постанови від 10 червня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника недійсні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 122-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи усе вищевикладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, суд погоджується з доводами скаржника, а відтак, скаргу задовольняє в повному обсязі.

Керуючись статтями. 86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС задовольнити.

2. Визнати недійсною Постанову державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ВП № 43356307 від 29 травня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

3 Визнати недійсною Постанову державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ВП № 43356307 від 10 червня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

4. Визнати недійсною Постанову державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ВП № 43356307 від 10 червня 2014 року про арешт коштів боржника.

5. Ухвалу направити сторонам по справі та відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Суддя Торчинюк В.Г.