Вирок № 39679281, 24.06.2014, Чернігівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 329/205/13-к

24 червня 2014 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Глянь С.І.

при секретарі Силаєвій Т.М.

за участю прокурора Лось О.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання смт. Чернігівка кримінальну провадження по обвинуваченню:

-ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, освіта середня, працездатного, працюючого кочегаром Стульнівської НВЗ, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей на має, уродженця, с. Камянка, Чернігівського району, Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ,

- раніше не судимий,

- за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2014 року близько 06 годин ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-21043 реєстраційний номер НОМЕР_5 рухаючись по проїжджій частині дороги по вул. Перемоги в с. Стульнєве Чернігівського району Запорізької області в напрямку на захід навпроти будинку № 168, виконуючи об'їзд по правій обочині стоячого частково на його проїжджій частині, частково на правій обочині автомобіля ГАЗель, реєстраційний номер НОМЕР_2, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим, змінив напрямок руху праворуч, виїхав на праве узбіччя де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, якій спричинив тілесне ушкодження згідно з висновком судово-медичної експертизи № 23 від 18.02.2014 р. у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правого плеча зі зміщенням яке згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 р.», що для його загоєння потребує терміну більше ніж 21 день і кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі буде ПДРУ), затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху».

В судовому засідання ОСОБА_4 вину за ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково і пояснив, що 02.01.2014 р близько 06 години ранку на своєму автомобілі ВАЗ 21043 зі швидкістю до 40 км/год з включеним ближнім світлом фар повертався з роботи додому по АДРЕСА_1, за 300 м побачив, що назустріч йому з включеним світлом фар рухався автомобіль який його засліплював, наблизившись почав його об'їжджати, коли розминався почув удар, різко взяв праворуч і загальмував, частково з'їхав у кювет, вийшов з автомобіля, побачив автомобіль який його засліплював, він стояв на його смузі руху, виявився молоковозом який збирав молоко, побачив потерпілу, пояснював, що тверезий, на нього лаялись, молоковоз з часом поїхав, він чекав приїзду міліції, прийшов чоловік потерпілої, сказав щоб він їхав звідти, що він і зробив, розкаюється в скоєному, в суді просив пробачення у потерпілої, надав суду клопотання трудового колективу про передачу його на поруки.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим його вина в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доказана в ході судового слідства:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, що автомобіль ГАЗель яка збирає молоко стояла навпроти її двору лівими колесами на обочині правими на дорозі, водій був на кузові, вона подавала молоко, почула крик сусідки, потім дзвін побитих відер, удар, впала і відчула біль в правому плечі, не могла піднятись сама, підняли сусідка і прийомщиця молока, дуже боліло плече, не згодна на передачу ОСОБА_4 на поруки трудового колективу, покарання визначити по закону на розсуд суду, але не наполягає на реальному позбавленні волі;

- свідка ОСОБА_5, що близько 05-55 години підійшла до автомобіля який приймав молоко, він стояв з ближнім світлом фар, почала подавати відра водію що знаходився на кузові, в цей час легковий автомобіль під управління ОСОБА_4 вдарив у ОСОБА_1 і повалив її, вона вважає, що його швидкість була близько 60 км на годину, ОСОБА_1 не могла піднятись, вони допомогли їй, ОСОБА_4 говорив що швидкість була до 40 км на годину, що він тверезий;

- свідка ОСОБА_6, що дружина пішла здавати молоко, у його дворі світить лампочка яка освітлює двір, видно і на дорогу, він почув удар, вибіг на вулицю, навпроти двору стояв молоковоз, водій був коло бочки на кузові, прийомщиця молока і ОСОБА_5 підтримували дружину, молоковоз стояв по лівій стороні його руху лівими колесами на обочині, правими на проїжджій частині, на молоковозі було включено ближнє світло фар, на авто ОСОБА_4 на той час ніякого освітлення включено не було, ОСОБА_4 говорив, що він тверезий, водій молоковоза поїхав, ОСОБА_4 в своєму авто довго чекав приїзду міліції, їх не було, він сказав ОСОБА_4 щоб той їхав додому, ОСОБА_4 пропонував йому гроші, але він відмовився, пославшись на те, що хай вирішить його долю в цій частині суд, бо ОСОБА_4 може здаватись, що це забагато грошей, а його дружині - що замало ;

- свідка ОСОБА_7, що працює прийомщицею молока, приблизно о 06 годині зупинились па лівій обочині навпроти двору ОСОБА_1, яка якраз подавала відра з молоком водію який був у кузові, почула як водій крикнув: «Куди він так летить?», побачила як на них мчить автомобіль, вона хотіла відштовхнути ОСОБА_1, але не встигла, відскочила сама, ОСОБА_1 впала, допомогли їй підвестися, вона скаржилась на біль в плечі, провели в двір, яке було включене світло в їх ГАЗелі не пам'ятає;

- свідка ОСОБА_8, близько 06 години став навпроти двору ОСОБА_1, його автомобіль з включеним ближнім світлом фар знаходився більше на обочині, він був у кузові і приймав молоко, побачив як назустріч мчить автомобіль який почав об'їжджати його по обочині і вдарив у ОСОБА_1, повалив її, водій вийшов і говорив, що він тверезий, він не міг довго чекати, бо його чекали здатчики молока і поїхав;

- свідка ОСОБА_9, що ОСОБА_1 її сестра, коли прийшла до неї, ОСОБА_1 вже була в будинку, скаржилась на біль в плечі;

- матеріалами справи: протоколом огляду місця події зі схемою до нього (л.с. 53-58), протоколом огляду транспортного засобу (л.с.59-61,) висновком судово-медичного експерта № 23 від 18.02.2014 р. (л.с.64-65), випискою їз медичної карти стаціонарного хворого № 47 травматологічного відділення ОСОБА_1 (л.с. 25), товарними чеками на придбання ліків і лікарських препаратів (л.с. 26-50), протоколом проведення слідчого експерименту (л.с. 66-70), висновком експерта судової авто технічної експертизи № 99/14 від 19.02.2014 р. (л.с.73-77).

В зв'язку з викладеним суд вважає, що ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 ПДРУ і його дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

По даній справі потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов на загальну суму 34 651,39 грн. :

- до цивільного відповідача 1 - ОСОБА_4 - моральна шкода 19417,44 грн., та витрати на правову допомогу 3000 грн;

- до цивільного відповідача 2 - Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» (далі ТДВ СК «КРЕДО») - матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на лікування 11651,39 грн., та в порядку ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральну шкоду в розмірі 582,56 грн.,

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 на позові наполягали, пояснили, що після дорожньо-транспортної пригоди звертались до ОСОБА_4 в присутності його сестри про надання матеріальної допомоги на лікування, але їм було відмовлено з посиланням на те, що в нашій державі лікування безкоштовне, вже при розгляді справи в суді вони самі запропонували їй 5000 грн. і щоб вона погодилась на звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в передачею його на поруки трудовому колективу, з цим потерпіла не згодна, вона витратила на юридичну допомогу 3000 грн., перенесла страждання фізичного болю, оскільки з її похилим віком в Чернігівській КУ «Чернігівська районна лікарня» її оперувати не взялися, вона найняла транспорт і її повезли до обласної лікарні, де їй зробили операцію, вона і на даний час страждає від болю, рука її погано слухається, вона не може тримати правицею ніж, самостійно не в змозі навіть пов'язати платок, ОСОБА_4 щодня проїжджає мимо двору, але просити пробачення чи пропонувати гроші не заїжджав, до зустрічі в суді вона його не бачила. Страхова компанія повинна компенсувати шкоду відповідно до страхового полісу № АС / 0659461.

Представник ТДВ СК «КРЕДО» в судове засідання не з'явились, не заперечують проти наявності страхового полісу № АС / 0659461, надали суду заперечення де вказали, що згідно ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілий подає заяву (повідомлення) про ДТП і протягом 30 днів страховик приймає рішення про виплату чи відмову виплати страхового відшкодування, але до них ніхто не звертався, підтверджуючих вину водія документів не надано, в зв'язку з чим не виникло обов'язку у ТДВ СК «КРЕДО» що до виплати страхового відшкодування, в зв'язку з чим позов підлягає залишення без розгляду.

ОСОБА_4 в суді позов визнав частково, на суму 5000 грн., пояснив, що при засліпленні зустрічним автотранспортом повинен був прийняти праворуч і зупинитись, але вважав, що автомобіль рухався, надіявся що розминуться, а виявилось, що автомобіль стояв, з місця пригоди поїхав на вимогу чоловіка потерпілої щоб не нагнітати ситуацію, приїздив до потерпілої в лікарню коли їй робили операцію, залишив в присутності її дочки 400 грн., фрукти, просить зменшити суму позовних вимог, він працює в сім'ї один, заробітна платня невисока, він пропонував чоловікові потерпілої 10000 грн., але той відмовив йому, пославшись на те, що нехай вирішить це питання суд, сам він страждає на цукровий діабет, про що надав суду медичні довідки.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників, приходить до висновку, що спричинені ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_1 дійсно спричинили моральні страждання, фізичний біль, порушений звичайний стиль життя, створені незручності, які на думку суду підлягають компенсації в розмірі 12000 грн. Участь представника потерпілої при наданні правової допомоги, участь в суді, його зайнятість професійною роботою на її користь на думку суду не завищена, відповідає наданому розрахунком і підлягає задоволенню в повному обсязі.

В частині позову потерпілою до ТДВ СК «КРЕДО» стягнення матеріальної та моральної шкоди, на думку суду вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки страховий поліс № АС / 0659461 діє з 13.07.2013 р. по 12.07.2014 р. і обґрунтовується ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ліки використані на лікування потерпілої ОСОБА_1 та інші медичні препарати використані їй в КУ «Запорізька обласна лікарня» при даній травмі підтвердив допитаний в суді в якості спеціаліста лікар-хірург КУ «Чернігівська районна лікарня» ОСОБА_10, підтверджені товарними чеками на придбання ліків і лікарських препаратів (л.с. 26-50).

Вимога ТДВ СК «КРЕДО» залишення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди та моральних збитків до них без розгляду, на думку суду безпідставна, вимоги позивачки підтверджені доказами в суді і судовим рішенням яке набере законної сили.

Призначаючи покарання суд враховує рівень суспільної небезпеки даного кримінального правопорушення яке являється неумисним злочином середньої тяжкості, думку потерпілої яка прохала призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з реальним відбуттям покарання в місцях позбавлення волі, але не згодна, щоб його передали на поруки трудовому колективу, претензій морального та матеріального характеру не компенсувались не з вини обвинуваченого, а спочатку з вини чоловіка потерпіло, потім його старшої сестри, особу самого правопорушника який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, його стан здоров'я, оскільки страждає на цукровий діабет, клопотання трудового колективу про передачу його на поруки, раніше не судимий, працює, а отже, на думку суду може і повинен відбувати покарання у вигляді громадських робіт.

Беручи до уваги, що обвинувачений в добровільному порядку пропонував компенсувати потерпілій матеріальну та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., має на це кошти, суд не вбачає підстав для накладення арешту на його автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_5, оскільки вартість автомобіля, на думку суду перевищує суму визначеної судом шкоди.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4, 18.04.1962 р. н. визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) місяців виправних робіт за місцем роботи (кочегаром Стульнівської НВЗ) з утриманням 10 відсотків заробітку на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент. ном. НОМЕР_4) на користь потерпілої ОСОБА_1 в частині моральної шкоди - 12000 грн., витрат на правову допомогу - 3000 грн., а всього на загальну суму - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

В останній частині позовних вимог до ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» (код ЄДРПОУ 13622789, р/р 32007100602 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 312378) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду пов'язану з витратами на лікування - 11651,39 грн. та моральну шкоду в порядку ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на суму 582,56 грн., а всього на загальну суму 12233 (дванадцять тисяч двісті тридцять три) грн.. 95 коп.

Вимоги ОСОБА_1 про накладення арешту на а/м ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_5 - залишити без задоволення.

Речовий доказ а/м ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_5 - залишити за власником ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області на протязі тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя С.І. Глянь