Ухвала суду № 39679069, 09.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року справа №812/2552/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Гайдара А.В., Яковенка М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 812/2552/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасувати рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000805/2 від 29.10.2013 року, № 702020001/2013/000855/2 від 12.11.2013 року, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області у якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000805/2 від 29.10.2013 року, № 702020001/2013/000855/2 від 12.11.2013 року;

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/000192, №702020001/2013/000214;

- повернути на рахунок Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надміру сплачене ПДВ у сумі 282 278,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним були надані всі необхідні документи за зовнішньоекономічним контрактом N U-2012.60.028.01 з фірмою «Unicoal AG», митне оформлення повинно було здійснено за ціною договору, а саме 122,40 долара США за одну тону, проте, 29.10.2013 року та 12.11.2013 року митницею прийняті рішення № 70202001/2013/000805/2 до ВМД № 702020001/2013/010914, № 702020001/2013/000855/2 до ВМД № 702020001/2013/011463, згідно з якими визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо у зв'язку з ненаданням декларантом інших додатково запрошених документів.

На підставі рішень Луганської митниці про визначення митної вартості товарів у жовтні - листопаді 2013 року Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» подано до митного оформлення нові митні декларації і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 127 доларів США/тн., та сплачено податок на додану вартість у сумі 7793331,98 грн., (замість 7511053,82 грн. при визначені митної вартості по ціні контракту 122,40 доларів США), переплата податку на додану вартість (із розрахунку 127 доларів США) складає 282278,16 грн., яка, на думку позивача, підлягає поверненню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 812/2552/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, та звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого, неправильно вирішив справу, вказавши аналогічну позицію позовній заяві. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Проблемою даного спору є правомірність митного органу у відмові застосування митної вартості товару, заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях, та у правомірності визначення митним органом вартості товару, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі і додаткових документів.

З матеріалів справи вбачається, що, між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою «Unicoal AG.» (Швейцарія) 26 грудня 2011 року укладено контракт № U-2012.60.028.01, в межах якого та згідно додатку до контракту від 27 вересня 2013 року № U-2012.60.028.01.25 позивачем на митну територію України на умовах DAР границя Россії/України станція Соловей (згідно умовам ІНКОТЕРМС 2000) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «КС», за непрямим контрактом, контрактна вартість товару складає 122,40 доларів США за одну тону (т. 1 а. с. 32-41, 42, 43).

10.10.2013 року Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» для митного оформлення товару надано митну декларацію № 702020001/2013/010914, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 митної декларації (т. 1 а. с. 45-51).

Рішенням Луганської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000805/2 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 2 методом відповідно до положень статті 59 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару того ж самого виробника відповідно до ВМД: від 22.10.2013 року № 700140000/2013/22857, № 700140000/2013/22869, від 23.10.2013 № 700140000/2013/22962, № 700140000/2013/22987) із розрахунку митної вартості - 127 дол. США/тн. (т. 1 а.с. 16-17).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000192 повідомлено Публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв'язку з відмовою декларанта у наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, та відповідно відсутністю документального підтвердження відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів, що передбачено положеннями статті 58 Митного кодексу України. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів: надати нову МД заповнену відповідно до рішення про коригування митної вартості товару 29.10.2013 року № 702020001/2013/000805/2 (т. 1 а.с. 23-24).

З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000805/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000192 Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці митну декларацію від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010931, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 127 доларів США за одну тону, та сплачено податок на додану вартість у сумі 4483826,5 грн. (т. 1 а. с. 57-62, т. 2 а.с. 38).

З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000805/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000192 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці митну декларацію від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010962, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 127 доларів США за одну тону, та сплачено податок на додану вартість у сумі 138664,16 грн. (т. 1 а.с. 63-64, т. 2 а.с 38).

12.11.2013 року Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» для митного оформлення товару надано митну декларацію № 702020001/2013/011463, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 митної декларації (т. 1 а.с. 52-57).

Рішенням Луганської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/000855/2 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 2 методом відповідно до положень статті 59 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару того ж самого виробника відповідно до ВМД: від 07.11.2013 року №700140000/2013/24293, від 09.11.2013 №700140000/2013/24430, від 11.11.2013 року №700140000/2013/24494) із розрахунку митної вартості - 127 дол. США/тн. (т. 1 а.с. 18-19).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/00214 повідомлено Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв'язку з відмовою декларанта у наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, та відповідно відсутністю документального підтвердження відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів, що передбачено положеннями статті 58 Митного кодексу України. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів: надати нову МД заповнену відповідно до рішення про коригування митної вартості товару 12.11.2013 року № 702020001/2013/000855/2 (т. 1 а.с. 26-29).

З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/000855/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/00214 Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці митну декларацію від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/011493, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 127 доларів США за одну тону, та сплачено податок на додану вартість у сумі 3170841,32 грн. (т. 1 а.с. 65-68, т. 2 а.с. 39).

Митні органи, реалізуючі митну політику України, згідно статті 11 Митного кодексу України, виконують, зокрема, такі основні завдання як виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо.

Згідно з МК України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до МК України.

Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню (ст. 264 МК України).

Митний орган, згідно статті 265 МК України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого ПКМУ від 09.04.08 № 339 (далі Порядок контролю) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 № 602 (далі Порядок роботи).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Згідно до частини 2 статті VII Генеральної угоди оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідно до статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 постанови КМУ № 1766 передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Відповідно до статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 МК України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Із цього вбачається, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5, 6 статті 53 Митного кодексу).

Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 55 Митного кодексу України митному органу надано право коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII пункт 2 (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

В статті VII пункт 2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2013 року № 702020001/2013/000805/2, запиту додаткових документів та консультації з декларантом за митною декларацією від 10.10.2013 року № 702020001/2013/010914 вбачається, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у пункті 18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару, тоді як згідно наданих документів, а саме: залізничних накладних, сертифікатів якості, копії експортної митної декларації, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України.

Листом від 29.10.2013 року № 003-2555/3 Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» відмовило у наданні додаткових документів, що запитувались митним органом та надало витяги з «Метал-Експерт» від 18.10.2013 року № 42 (222), від 11.10.2013 року № 41 (221), від 04.10.2013 року № 40 (220) (т. 1 а.с. 189).

З рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2013 року № 702020001/2013/000855/2, запиту додаткових документів та консультації з декларантом за митною декларацією від 12.11.2013 року № 702020001/2013/011463 вбачається, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у пункті 18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, щодо даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою митною декларацією, тоді як згідно наданих документів, а саме: залізничних накладних, сертифікатів якості, копії експортної митної декларації Російської Федерації, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України.

Листом від 12 листопада 2013 року № 003-2665/1 Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» відмовило у наданні додаткових документів, що запитувались митним органом та надало витяги з «Метал-Експерт» від 18.10.2013 року № 42 (222), від 11.10.2013 року № 41 (221), від 04.10.2013 року № 40 (220).

Матеріалами справи підтверджено наявність зазначених Луганською митницею розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, а тому суд вважає правомірною вимогу контролюючого органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України надати до митного оформлення додаткові документи.

Листами від 29.10.2013 року № 003-2555/3 та від 12 листопада 2013 року № 003-2665/1 декларант відмовився від надання додаткових документів на запит митного органу.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом не виконано вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та частини 3 статті 53 Митного кодексу України щодо обов'язку надання додаткових документів на вимогу Луганської митниці.

Посилання Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» на висновок Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 18 жовтня 2013 року № 10/495-1 та висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 06 листопада 2013 року № 5054, як на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у розмірі 122,40 доларів США за тону, суд оцінює критично, оскільки якість товару, що був предметом дослідження за вказаними висновками, не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення згідно митних декларацій, а саме наявна розбіжність таких показників, як вміст сірки, вміст золи, граничний вміст летючих речовин та граничний показник вологості (т. 1 а.с. 78,79).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що І-й відповідач мав всі законні підстави для прийняття рішень від 29.10.2013 року № 702020001/2013/000805/2 та від 12.11.2013 року № 702020001/2013/000855/2 про коригування митної вартості відповідно до статі 55 Митного кодексу України та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом у митних деклараціях від 10.10.2013 року № 702020001/2013/010914 та від 12.11.2013 року № 702020001/2013/011463 митною вартістю 122,40 доларів США за тону, про що складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.10.2013 року № 702020001/2013/000192 та від 12.11.2013 року № 702020001/2013/000214.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодекс України).

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (частина 6 статті 58 Митного кодексу України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 Митного кодексу України).

Статтею 59 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, судом встановлено, що Луганською митницею правомірно відмовлено декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Матеріалами справи підтверджено, що митним органом проведено консультацію з декларантом згідно з вимогами частини 4 статті 57 Митного кодексу України, в процесі якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування попереднього методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та запропоновано здійснити коригування митної вартості оцінюваного товару за другим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до статті 59 Митного кодексу України.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при визначенні митної вартості товару за другим методом.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, щодо повернення Публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 282278,16 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» у межах спірних правовідносин подало до митного оформлення такі митні декларації: від 10.10.2013 року № 702020001/2013/010914, від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010931, від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010962, 12.11.2013 року № 702020001/2013/011463 та від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/011493.

На виконання вимог рішень про коригування митної вартості товарів від 12.11.2013 року № 702020001/2013/000855/2 та від 29.10.2013 року № 702020001/2013/000805/2 Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці лише 2 митні декларації, а саме: від 29 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010931 (т. 1 а. с. 57-62), та від 12 листопада 2013 року № 702020001/2013/011493 (т. 1 а. с. 65-68) за якими різниця між сумою податку на додану вартість, визначеною декларантом та митним органом, складає 277255,68 грн.

Враховуючи, що вимога про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість за цими деклараціями є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови у митному оформленні товарів та Луганською митницею коригування митної вартості за митними деклараціями не здійснювалось, а позивачем самостійно у зазначених митних деклараціях визначено митну вартість товару за другим методом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 812/2552/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

А.В. Гайдар

М.М. Яковенко