Постанова № 39679064, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 липня 2014 року 15 год. 30 хв. № 826/7396/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Інфраструктура відкритих ключів" до Міністерства юстиції України, третя особа: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 травня 2014 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Інфраструктура відкритих ключів" (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про скасування наказу відповідача від 27 травня 2014 року № 821/5 "Про скасування акредитації та анулювання свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів приватного акціонерного товариства "Інфраструктура відкритих ключів" (далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем безпідставно та незаконно. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали порушення, зафіксовані в акті перевірки від 14 березня 2014 року, складеному комісією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. При цьому, відповідачем не взято до уваги те, що термін для усунення порушень, встановлений у приписі від 14 березня 2014 року, на дату видачі оскаржуваного наказу ще не закінчився, що свідчить про порушення права позивача на вчинення дій, направлених на усунення таких порушень. Оскаржуваний наказ виданий відповідачем із порушенням ст. 12 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та за відсутності розпорядження Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. У зв’язку з тим, що такого розпорядження центральному засвідчувальному органу контролюючий орган не видавав, у відповідача відсутні законні підстави для видачі оскаржуваного наказу. Крім того, оскаржуваний наказ виданий із порушенням п. 14 Порядку акредитації центру сертифікації ключів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 903 (далі - Порядок № 903), без наявності законних та обґрунтованих підстав для прийняття рішення про скасування акредитації, а також без визначення конкретних порушень, які стали підставою для видачі оскаржуваного наказу. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали листи приватного акціонерного товариства "Інститут інформаційних технологій" (далі - ПрАТ "Інститут інформаційних технологій") від 03 березня 2014 року № 4/13 та від 20 березня 2014 року № 4/17. Позиція позивача з приводу порушеного у вказаних листах питання, викладена у листі від 06 березня 2014 року № 04/03, при видачі оскаржуваного наказу відповідачем не взята до уваги, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Відповідними ухвалами суду від 29 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду колегією суддів у судовому засіданні, та частково задоволено письмове клопотання законного представника позивача про забезпечення позову.

Відповідними ухвалами суду від 11 червня 2014 року відмовлено у задоволенні письмової заяви законного представника позивача про роз’яснення судового рішення та письмового клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 11 червня 2014 року судом задоволено відповідне письмове клопотання представника відповідача та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі - третя особа).

Поряд з цим, судом двічі відмовлено у задоволенні письмових клопотань представника відповідача про залучення ПрАТ "Інститут інформаційних технологій" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судових засіданнях 11 та 18 червня 2014 року.

Представник третьої особи також заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У судове засідання 25 червня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла. При цьому, 24 червня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв’язку з відсутністю обґрунтованих підстав.

Враховуючи викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 червня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем видано позивачу свідоцтво серії А № 12 про акредитацію центру сертифікації ключів, у якому зазначено, що відповідно до рішення центрального засвідчувального органу від 01 лютого 2013 року № 209/5, центр сертифікації ключів позивача відповідає вимогам до акредитованого центру сертифікації ключів та 01 лютого 2013 року внесений до Реєстру суб’єктів, які надають послуги електронного цифрового підпису, за № 2/2013. Свідоцтво дійсне до 31 січня 2018 року.

Згідно з наявною у матеріалах справи копії виданого третьою особою атестату відповідності від 06 вересня 2013 року № 8881, третьою особою засвідчено, що комплексна система захисту інформації центру сертифікації ключів позивача забезпечує захист інформації відповідно до вимог нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні. Атестат видано на підставі експертного висновку, який надано організатором експертизи - товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Безпека інформаційно-телекомунікаційних систем". Атестат відповідності дійсний до 06 вересня 2018 року.

Поряд з цим, комісією третьої особи у період із 03 по 14 березня 2014 року проведено планову перевірку стану дотримання вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів позивача, за результатами якої 14 березня 2014 року складено акт № ВП02/03-03, відповідно до висновків якого, позивачем допущено ряд порушень законодавства.

На підставі акту, 14 березня 2014 року складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису, яким акредитований центр сертифікації ключів позивача зобов’язано у строк до 01 липня 2014 року усунути виявлені у ході перевірки та зафіксовані в акті порушення.

При цьому, 27 травня 2014 року відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким, зокрема, скасовано акредитацію акредитованого центру сертифікації ключів позивача із 27 травня 2014 року та анульовано свідоцтво серії А № 12.

Інформацію про прийняття оскаржуваного наказу 27 травня 2014 року розміщено на офіційному веб-сайті відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією роздруківки з такого веб-сайту.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ видано згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1451 "Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган" (далі - Положення № 1451) та абзацу 5 п. 14 Порядку № 903, у зв’язку з невиконанням акредитованим центром сертифікації ключів позивача встановлених вимог щодо надання послуг електронного цифрового підпису.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що про результати проведеної перевірки позивача повідомлено шляхом направлення третьою особою 27 березня 2014 року на адресу відповідача листа за вих. № 11/11-402ю.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 8, ст.ст. 9, 11, ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням вимог ст. 6 цього Закону.

Центр сертифікації ключів, акредитований в установленому порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.

Акредитований центр сертифікації ключів має право: надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів; отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування посиленого сертифіката ключа, безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи її представника.

Акредитований центр сертифікації ключів має виконувати усі зобов’язання та вимоги, встановлені законодавством для центру сертифікації ключів, та додатково зобов’язаний використовувати для надання послуг електронного цифрового підпису надійні засоби електронного цифрового підпису.

Порядок акредитації та вимоги, яким повинен відповідати акредитований центр сертифікації ключів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний засвідчувальний орган визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний засвідчувальний орган: формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог ст. 6 цього Закону; блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених цим Законом; веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів; веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації; забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали; зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів; надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов’язаних з використанням електронного цифрового підпису.

Центральний засвідчувальний орган відповідає вимогам, встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.

Положення про центральний засвідчувальний орган затверджується Кабінетом Міністрів України.

Функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації.

Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів.

Згідно з п.п. 1-4 Порядку № 1451, центральний засвідчувальний орган забезпечує в межах своїх повноважень створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів (далі - центри).

Центральний засвідчувальний орган у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України і контролюючого органу, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Основними завданнями центрального засвідчувального органу є обслуговування сертифікатів ключів центрів та їх акредитація.

Центральний засвідчувальний орган відповідно до покладених на нього завдань: генерує пари ключів (особистий та відкритий ключі) та формує сертифікати власних відкритих ключів; формує і видає центрам сертифікати ключів; проводить реєстрацію засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів; здійснює акредитацію центрів, видачу, переоформлення та анулювання відповідних свідоцтв; блокує, скасовує та поновлює сертифікати ключів центрів у випадках, передбачених Законом України "Про електронний цифровий підпис", про що інформує контролюючий орган; веде електронні реєстри сертифікатів ключів центрів, у тому числі блокованих і скасованих; зберігає сертифікати ключів центрів; забезпечує цілодобово доступ до сертифікатів ключів центрів та їх електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні мережі; надає центрам консультації з питань, пов’язаних з використанням електронного цифрового підпису; забезпечує діяльність постійно діючої комісії з питань акредитації центрів; приймає на зберігання сертифікати ключів, їх реєстри та документовану інформацію, яка підлягає обов’язковій передачі центрами в разі припинення їх діяльності; розглядає заяви і скарги щодо неналежного функціонування центрів та подає відповідні пропозиції контролюючому органу; повідомляє контролюючий орган про обставини, які перешкоджають діяльності центрального засвідчувального органу.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.5, 8.6 розділу 8 Положення про порядок здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису, затвердженого наказом Адміністрації третьої особи від 24 липня 2007 року № 143, на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, у ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення порушень, виявлених під час перевірки. Припис видається та підписується членами Комісії, які здійснювали перевірку.

Суб’єкт перевірки зобов’язаний у встановлений в приписі термін письмово подати контролюючому органу інформацію про усунення порушень разом з документами, що це підтверджують.

У разі встановлення за результатами проведеної перевірки акредитованого центру та центру сертифікації ключів фактів (ознак) компрометації особистого ключа порушення вимог законодавства у сфері послуг ЕЦП, не усунених за встановлений у приписі термін, недостовірних даних, зазначених у сертифікаті ключа, контролюючим органом розглядаються надані матеріали та відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронний цифровий підпис" вирішуються питання щодо видання розпорядження центральному засвідчувальному органу про застосування заходів стосовно суб’єкта перевірки (далі - розпорядження центральному засвідчувальному органу) відповідно до закону.

Вичерпний перелік підстав для скасування акредитації визначений Порядком № 903.

Зокрема, згідно з п. 14 Порядку № 903, рішення про скасування акредитації центральний засвідчувальний орган приймає у разі: повідомлення контролюючим органом про порушення акредитованим центром законодавства; неукладення протягом року жодного договору про надання послуг електронного цифрового підпису; не поповнення спеціального рахунка для забезпечення відшкодування збитків; невиконання акредитованим центром встановлених вимог щодо надання послуг електронного цифрового підпису згідно із законодавством; прийняття акредитованим центром рішення про припинення діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про електронний цифровий підпис", у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків та виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центру сертифікації ключів, засвідчувального центру, контролюючий орган дає розпорядження центральному засвідчувальному органу про негайне вжиття заходів, передбачених законом.

З аналізу викладених положень вбачається, що тільки контролюючий орган, яким є третя особа, наділений повноваженнями щодо видачі розпорядження центральному засвідчувальному органу, на підставі якого можливе вжиття заходів щодо скасування акредитації. Центральний засвідчувальний орган має право вжити заходів у разі порушень вимог, встановлених законодавством для центру сертифікації ключів, виключно на підставі розпорядження контролюючого органу. Тільки розпорядження контролюючого органу може бути підставою для прийняття рішення центральним засвідчувальним органом про скасування акредитації у зв’язку з невиконанням акредитованим центром встановлених вимог щодо надання послуг електронного цифрового підпису.

Однак, як з’ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, розпорядження центральному засвідчувальному органу контролюючий орган не видавав, у зв’язку з чим, за переконанням суду, у відповідача відсутні законні підстави для прийняття рішення про скасування акредитації акредитованого центру сертифікації ключів позивача та анулювання свідоцтва про акредитацію.

У ході розгляду справи судом також з’ясовано, що при видачі оскаржуваного наказу відповідачем не взято до уваги те, що термін для усунення порушень, встановлений приписом від 14 березня 2014 року, на дату видачі оскаржуваного наказу ще не закінчився, що є порушенням права позивача на вчинення дій, направлених на усунення порушень, та подачі контролюючому органу інформації і документів на підтвердження такого усунення.

Судом надано оцінку листам ПрАТ "Інститут інформаційних технологій" № 4/13 та № 4/17, які надані відповідачем як докази. Вказані листи містять інформацію про виконання договору № 0414/30-13, укладеного 04 січня 2013 року між позивачем та ПрАТ "Інститут інформаційних технологій". Листи № 4/13 та № 4/17 не містять будь-якої вимоги про поновлення прав та захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян або посадових осіб, а тільки містять повідомлення сторони договору про припинення виконання своїх договірних зобов’язань. Тобто, листи № 4/13 та № 4/17 не є скаргами у розумінні Закону України "Про звернення громадян".

Листи № 4/13 та № 4/17 адресовані законному представнику (директору) позивача.

Листом № 04/03, копію якого направлено третій особі та начальнику управління функціонування центрального засвідчувального органу відповідача, позивачем надано відповідь ПрАТ "Інститут інформаційних технологій".

Поряд з цим, при видачі оскаржуваного наказу відповідачем взято за основу тільки позицію ПрАТ "Інститут інформаційних технологій", викладену у листах № 4/13 та № 4/17. Водночас, позицію позивача, викладену в листі № 04/03, не взято до уваги, у зв’язку з чим вбачається необ’єктивність видачі оскаржуваного наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Інфраструктура відкритих ключів" до Міністерства юстиції України, третя особа: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб’єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 травня 2014 року № 821/5 "Про скасування акредитації та анулювання свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів приватного акціонерного товариства "Інфраструктура відкритих ключів".

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда