Рішення № 39677329, 17.07.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/22669/2012

Провадження №2/521/2289/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення та не перешкоджання в користуванні житловим приміщенням за призначенням, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення та не перешкоджання в користуванні житловим приміщенням за призначенням.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що квартира під АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Однак не зважаючи на законність майнових прав, відповідач ОСОБА_3 перешкоджає позивачеві у належній реалізації цих прав щодо вказаної квартири, безпідставно займає відповідні приміщення.

У зв'язку з викладеними обставинами і через неможливість вирішення виниклих питань позасудовим шляхом, ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом, в якому просив суд вселити його в спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати в користуванні майном.

Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання з'явився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у відкрите судове засідання з'явилась, від імені та в інтересах особи заявлені вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені суду та забезпечені письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення заявленого позову - виходячи з наступного.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів судом встановлено, що згідно договору довічного утримання від 13 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_4 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_4 Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, під реєстровим №9489.

Майнові права набувача за правочином належним чином зареєстровані, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4872814 від 14 червня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2012 року, виданим Відділом ДРАЦС у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №10142 від 25 жовтня 2012 року.

Суд з'ясував, що між сторонами склались неприязні стосунки з підстав невизнання майнових прав ОСОБА_2 на спірну квартиру з боку доньки померлої - ОСОБА_3

Так, за життя ОСОБА_4 оспорювала вказаний договір довічного утримання в судовому порядку. Згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2007 року по справі №2-7248/06, в задоволенні позову було відмовлено, оскільки суд не встановив порушень зобов'язання з боку ОСОБА_2

Як свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 21 вересня 2012 року, ОСОБА_2 звертався із заявою до правоохоронних органів, оскільки його вигнали з квартири АДРЕСА_1.

Як регламентує ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст. 748 ЦК України, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

В силу ст. 754 ЦК України, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Як встановлює ст. 317 ч.ч.1,2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 321 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому як передбачає ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного суд вбачає обґрунтованою вимогу ОСОБА_2 про примусове вселення до спірної квартири та зобов'язання відповідача не перешкоджати особі в користуванні даним майном.

Згідно ст. 88 ч.ч.1,2 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму неоплаченого судового збору - в розмірі 114,70 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення та не перешкоджання в користуванні житловим приміщенням за призначенням - задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, що належить особі на праві приватної власності.

Зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму неоплаченого судового збору в розмірі 114,70 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: