Постанова № 39676045, 08.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 5009/2899/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року

та на рішення господарського суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року

у справі № 5009/2899/12

господарського суду Запорізької області

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка - Оріхів"

про стягнення заборгованості

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" про стягнення заборгованості у розмірі 288 421,16 грн., пені у розмірі 11 724,00 грн., штрафу у розмірі 28 842,12 грн., судового збору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01 жовтня 2012 року залиеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2013 року постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року та рішення господарського суду Запорізької області від 01 жовтня 2012 року скасовані. Справа передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду справи позивач звернувся із заявою від 17 квітня 2013 року про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 288 421,16 грн., пеню у розмірі 43 166,42 грн., штраф у розмірі 28 842,12 грн., судовий збір.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року (суддя Азізбекян Т.А.) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка - Оріхів" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 суму 288 421 грн. 16 коп. основного боргу та 5768 грн. 42 коп. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року (судді Чернота Л.Ф., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у справі №5009/2899/12 скасовано в частині задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 160 079,71 грн. В інший частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 року у справі №5009/2899/12 - залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка - Оріхів" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - основний борг у розмірі 128341,10 грн. та судовий збір за подання позову у розмірі 2 566, 83 грн. А також стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка - Оріхів" судовий збір за подання апеляційної скарги 1600,81 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року скасувати та справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертаючись з позовом посилався на договір поставки №297 від 01 січня 2011 року укладений між ФОП ОСОБА_4 (постачальник) та ТОВ "Конка-Оріхів" (покупець), за умовами якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язується поставляти, а ТОВ "Конка-Оріхів" - приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості і строки, передбачені договором.

Під час розгляду справи по суті судами встановлено, що директор ТОВ "Конка-Оріхів" Кравченко Михайло Миколайович не підписував жодних документів у відносинах з ФОП ОСОБА_4, зокрема, договір поставки № 297 від 01 січня 2011 року та кільцеву довіреність до договору поставки №297 від 01 січня 2011 року господарським судом була призначена почеркознавча судова експертиза.

На вирішення експертного почеркознавчого дослідження були поставлені питання: 1.Кравченко Михайлом Миколайовичем або іншою особою виконано підпис в графі "Від Покупця" у договорі поставки №297 від 01.01.2011 року?; 2.Кравченко Михайлом Миколайовичем або іншою особою виконано напис "М.М. Кравченко" в графі "Від Покупця" у договорі поставки №297 від 01.01.2011 року?; 3.Кравченко Михайлом Миколайовичем або іншою особою виконано підпис в графі "Директор" у кільцевій довіреності до договору поставки №297 від 01.01.2011р.?; 4.Кравченко Михайлом Миколайовичем або іншою особою виконано напис "Кравченко М.Н." в графі "Директор" у кільцевій довіреності до договору поставки № 297 від 01.01.2011р.?

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №136-13 від 01 листопада 2013 року: 1. Підпис, зроблений від імені Кравченко Михайла Миколайовича та розміщений в графі "Від Покупця" оригіналу договору поставки №297 від 01 січня 2011 року виконаний не Кравченком Михайлом Миколайовичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. 2. Підписи, зроблені від імені Кравченко Михайла Миколайовича та розміщені в графах "Підпис", від імені директора та головного бухгалтера оригіналу кільцевої довіреності до договору поставки №297 від 01 січня 2011 року виконані не Кравченком Михайлом Миколайовичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. 3. Підпис, зроблений від імені Кравченко Михайла Миколайовича та розміщений в графі "Підпис" від імені директора оригіналу договору поставки № 297 від 01 січня 2011 року виконаний не Кравченком Михайлом Миколайовичем, а іншою особою.

Таким чином висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджено, що договір поставки №297 від 01 січня 2011 року не підписувався уповноваженою особою Покупця, тому сторонами не додержано вимог щодо укладання договору у письмовій формі.

Проте, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України. Суттєвими умовами правовідносин купівлі - продажу, щодо яких повинно бути досягнуто згоди між продавцем та покупцем, є предмет (найменування товару), його кількість та ціна.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що між сторонами склалися господарські відносини щодо поставки товару. Відтак у позивача виник обов'язок щодо поставки товару, а обов'язок відповідача - в оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

ФОП ОСОБА_4 протягом лютого - травня 2012 року була здійснена поставка товару ТОВ "Конка-Оріхів".

При зверненні з позовом у підтвердження позовних вимог позивач надав видаткові накладні, які на думку позивача підтверджують поставку та отримання відповідачем товару на суму 293 558,80 грн.

Суд апеляційної інстанції розглянув надані позивачем накладні, та правомірно не прийняв їх як належний доказ по справі: №ЗпЗ 027163 від 29.02.2012р. на суму 35 205,12 грн.; № ЗпЗ 027166 від 29.02.2012р. на суму 2 390,13 грн.; №ЗпЗ 029441 від 03.03.2012р. на суму 809,76 грн.; №ЗпЗ 040393 від 24.03.2012р. на суму 889,56 грн.; №ЗпЗ 041847 від 28.03.2012р. на суму 4502,80 грн.; №ЗпЗ 041848 від 28.03.2012р. на суму 361,17 грн.; №ЗпЗ 039555 від 29.03.2012р. на суму 67 573,05 грн.; №ЗпЗ 056345 від 21.04.2012р. на суму 20 989,20 грн.; №ЗпЗ 060632 від 28.04.2012р. на суму 1214,67 грн.; №ЗпЗ 065111 від 05.05.2012 на суму 26 144,25 грн., оскільки зазначені накладні не містять ні підпису представників відповідача, які б були уповноважені на отримання товару, ні печатки підприємства відповідача.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи не додано жодного іншого доказу поставки позивачем за спірними накладними товару, а саме товаро-транспортних накладних, довіреностей, подорожних листів, тощо. Суду також не надано замовлень покупця, узгоджені сторонами найменування товару, дату поставки товару та адресу поставки товару.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних доказів у розумінні вимог ст.. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України поставки товару відповідачу в розмірі 160 079,71 грн.

Суд попередньої інстанції правомірно не прийняв до уваги акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31 травня 2012 року, оскільки зазначений акт підписаний лише головними бухгалтерами та не містить підписів керівника підприємства відповідача та фізичної особи-підприємця.

Суд своєю ухвалою зобов'язав сторін надати суду розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків за предметом позову.

Сторони акт звірки не підписали, натомість надали суду кожний окремо проекти акту звірки станом на 10 березня 2014 року. За даними відповідача, ТОВ "Конка-Оріхів" сальдо по товару (заборгованість) складає 128341,10 грн. За даними позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, дебіторська заборгованість відповідача становить 288421,11 грн.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та розрахунків встановлено, що заборгованість складає 128341,10 грн.

Судами відмовлено у позові в частині стягнення пені у розмірі 43166,42 грн., штрафу у розмірі 28 842,12 грн.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

При зверненні з позовом про стягнення пені у розмірі 43 166,42 грн., штрафу у розмірі 28 842,12 грн., а також із апеляційною скаргою позивач посилався на умови договору №297 від 01 січня 2011 року, а саме на п.п.5.1 договору щодо стягнення пені та п.п.5.2 договору щодо стягнення штрафу. Матеріали справи свідчать, що поставка товару відбулась поза межами цього договору.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року зазначений договір №297 від 01 січня 2011 року визнаний недійсним.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 43166,42 грн. та 28842,12 грн. штрафу через необґрунтованість та з огляду на те, що господарські правовідносини склалися за межами договору.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року зі справи № 5009/2899/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко