Постанова № 3967473, 29.05.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія   Справа № 2-а-1085/08/1170

Категорія статобліку 2.11.4

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" травня 2009 р.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., судді Флоренка О.Ю., судді Пасічника Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні 29 травня 2009 року о 12-00 год. адміністративну справу №2-а-1085/08/1170

за позовом :  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача :  Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, 25009, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання - Канюки І.І.,

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представників:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за усним клопотанням;

відповідача - Панасенко І.Б. - довіреність №93 від 16.03.2009 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 22.08.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 571 597,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками проведеної працівниками Державної податкової інспекції у м. Кіровограді з 04 серпня 2008 року по 15 серпня 2008 року планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт №НОМЕР_2 від 15.08.2008 р.

В своєму позові позивач вказує, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, стосовно заниження податку з доходів в сумі 571 597,85 грн. є неправомірними, оскільки відповідно до ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 у разі порушення вимог щодо обсягу виручки чи кількості осіб, що перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем, платник єдиного податку має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Позивач зазначає, що так як у І кварталі 2008 року загальний обсяг отриманої нею виручки перевищив 500 тис. грн., то 01.04.2008 року вона подала заяву до ДПІ у м. Кіровограді про перехід на загальну систему оподаткування з 01.04.2008 р., тобто з другого кварталу 2008 року позивач перейшла на загальну систему оподаткування.

Також позивач зазначає, що в один звітний період неможливе одночасне застосування загальної та спрощеної системи оподаткування. Оскільки ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, то вона відповідно до ст. 6 вказаного Указу звільняється від сплати податку з доходів фізичних осіб.

Окрім того, позивач вказує, що нею не допущено порушення ведення обліку та витрат та подання декларації про отримані доходи, оскільки у відповідності до змісту листа ДПА України від 06.04.1998 р. «Щодо оподаткування доходів підприємницької діяльності» платники фіксованого податку звільняються від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат та від подання декларацій, натомість позивачем подано до податкового органу звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку із зазначенням обсягу виручки.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки проведеною перевіркою встановлено перевищення ОСОБА_1 обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування за перший квартал 2008 року на суму 5 080 869,77 грн. При цьому відповідач вказує, що оскільки позивач перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, то перевіряючими правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу.

16.10.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2008 року, яка продовжувалась до 12.11.2008 року, 20.11.2008 р. та 21.11.2008 р. з метою отримання від сторін додаткових доказів.

21.11.2008 р. провадження по справі було зупинено до 25.12.2008 р. за клопотанням представника позивача для отримання від третіх осіб додаткових доказів по справі, враховуючи, що такі докази відсутні у позивача.

25.12.2008 р. розгляд питання про поновлення провадження у справі було відкладено до 24.02.2009 р. у зв'язку з відсутністю в залі судового засідання електричного струму (а.с.153).

24.02.2009 р. було поновлено провадження по справі та оголошено перерву до 30.04.2009 р., яка продовжувалась до 28.05.2009 р. для надання сторонами додаткових доказів.

28.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 29.05.2009 р. у зв'язку з відсутністю в залі судового засідання електричного струму .

В судове засідання з'явилися позивач та представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який позов не визнав з підстав вказаних в запереченні на позовну заяву.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.06.2009 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 04 серпня 2008 року по 15 серпня 2008 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на підставі направлення на перевірку №1121/011204 від 04.08.2008 р. було проведено планову документальну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки було складено акт №НОМЕР_2 від 15.08.2008 р. (а.с.6-24).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 8 Наказу ДПА України від 29.10.1999 року за №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» - неналежне ведення обліку доходів за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р.;

- п. п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб від 23.05.2003 р. №889-ІV - неведення обліку доходів та витрат за період з 18.01.2008 р. по 30.06.2008 р.;

- п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» перевищено граничний обсяг виручки, що дозволяє здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування в І кварталі 2008 року;

- п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 та ч. «б» п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ - не подано декларацію про отримані доходи з суми перевищення граничного обсягу виручки, що дозволяє здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»: позивачу - донараховано податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 571 597,85 грн., в тому числі: за період з 18.01.2008 року по 30.06.2008 року в сумі 571 597,85 грн.

На підставі акту перевірки №НОМЕР_2 від 15.08.2008 р. ДПІ у м.Кіровограді було винесено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 571 597,85 грн. (а.с.5).

В судовому засіданні встановлено, що в перевіряємому періоді, тобто з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р. ОСОБА_1 надавала послуги кабельного телебачення; інші види послуг; здійснювала оптову торгівлю радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису.

З 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та мала свідоцтво платника єдиного податку Серії Е НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а.с.27) на діяльність у сфері радіомовлення та телебачення; оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису; інші види оптової торгівлі; надання інших комерційних послуг.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за перший квартал 2008 року отримала в касу та на розрахунковий рахунок виручку в розмірі 5 080 869,77 грн. за взаємовідносинами з контрагентами, що підтверджується первинними документами (а.с.111-112, 113-125) та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.03.2008 р. (а.с.85) позивач звернулася до ДПІ у м. Кіровограді про переведення її на загальну систему оподаткування з 01.04.2008 р.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Відповідно до п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідач вважає, що у випадку перевищення платником податків встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» граничного розміру обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 500 тис.грн., обсяг виручки понад встановлений граничний обсяг повинен враховуватися до складу сукупного оподаткованого доходу і підлягати оподаткуванню за правилами, встановленими розділом IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в зв'язку з тим, що на думку відповідача, такі доходи є іншими доходами в розумінні п.9.12.2 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а.с.17).

Суд зауважує, що донарахування податку з доходів фізичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відбулось в період, на протязі якого на ОСОБА_1 розповсюджувалися пільги, надані суб'єктам, що обрали спрощену систему оподаткування - єдиний податок.

Відповідач зазначив, що відповідно до п. п. 9.12.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені п. 12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися таким податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець, на думку податкового органу, повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 000,00 грн.) податок з доходів фізичних осіб.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.

З огляду на те, що  суб'єкт малого підприємництва сплачує податок з доходів фізичних осіб у складі єдиного податку, в ідповідно до змісту п. 6 Указу Президента України  «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ні податку з доходів фізичних осіб, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.10.2008 року у справі за позовом фізичної особи підприємця до ДПІ у Святошинському районі м.Києва.

Згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.200 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727», на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13 «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).

Згідно п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальним законодавством, яке регламентує порядок оподаткування прибутків, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Виходячи зі змісту положень ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, в тому числі до фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Наслідки перевищення зазначено в п.5 Указу.

Суд вважає, що посилання Державної податкової інспекції в м.Кіровограді на те, що сума перевищення граничного обсягу виручки є іншим доходом в розумінні в розумінні п.9.12.2 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є необгурнтованими в зв'язку з тим, що така сума перевищення отримана саме від здійснення підприємницької діяльності, зазначеної в свідоцтві платника єдиного податку (а.с.27), а тому не вважається іншими доходами, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.01.2009 року у справі за позовом фізичної особи підприємця до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва.

З аконодавством же не передбачено будь-яких наслідків перевищення вимог встановлених в п. 1 Указу, окрім обов'язку платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування та визначено час такого переходу - наступний звітний період (квартал).

Більш того, п рямого посилання ні Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», ні Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ні Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» про підстави та порядок оподаткування податковими органами доходів суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок та перевищили у звітному періоді встановлений ліміт, не містять. Тим більше, перелічені нормативні акти не містять підстав для висновків податкового органу про переведення платника єдиного податку на загальну систему оподаткування з періоду, в якому встановлено перевищення ліміту, та відповідно вирахування податку з доходів фізичних осіб за період сплати позивачем єдиного податку.

При цьому суд враховує, що у  справі «Таммер проти Естонії» Європейський Суд з прав людини наголосив, що однією з вимог, яка випливає з поняття «встановлене законом», є передбачуваність наслідків. Правова норма не вважається «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко для того, щоб громадянин міг регулювати власну поведінку: громадянин повинен мати змогу, користуючись, у разі потреби, відповідною допомогою, передбачити (у розумних межах і за певних обставин), які наслідки може мати конкретний вчинок.

Крім того, статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Підпунктом 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону . Зазначені правові норми застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців незалежно від отриманого обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та спростовують висновки перевірки ДПІ у м. Кіровограді.

За частиною 2 статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з законодавством України. Проте, до цього часу відповідальність осіб, що сплачують єдиний податок та перевищують обсяг реалізації законодавством не встановлена, у якості заходу відповідальності передбачений лише перехід з наступного звітного періоду на загальну систему оподаткування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 22.08.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 571597,85 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 22.08.2008 р., винесене на підставі акту №НОМЕР_2 від 15.06.2008 року, яким Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ід. код НОМЕР_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 571 597,85 грн.

3. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ід. код НОМЕР_4 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 03 червня 2009 року.

Колегія суддів Кіровоградського

окружного адміністративного суду

(підпис) С.В. Могилан

(підпис) О.Ю.Флоренко

(підпис) Ю.П. Пасічник

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан