Ухвала суду № 39674332, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 804/9791/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача - Курпай Ганни Валентинівни,

представників позивача - Вишневської Наталії Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013р

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся 17.07.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року №0000992260 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80317,50 грн. (основний платіж 64254 грн., штрафні санкції 16063,50 грн.) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Інтегрітас» на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних. Однак податковим органом безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ " КС ЛОДЖИСТІКС " та ТОВ «Інтегрітас».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013р. даний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтегрітас».

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що актом перевірки зафіксовані порушення п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ. В результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся на загальну суму 62771,86 грн. Актом перевірки встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за березень 2012 року на суму 19140,18грн., за червень 2012 року на суму 6842,58грн., за липень 2012 року на суму 10711,58грн., за листопад 2012 року на суму 9833,03, за грудень 2012 року на суму 16244,48 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Зазначає, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтегрітас». За результатами перевірки складено акт від 28.03.2013 року. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення. Висновки акту перевірки, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Виконання умов договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, оплата вартості придбаного товару здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями. Вважає, що податковий орган зробив помилковий висновок про те що придбані товари були реалізовані позивачем нерезидентам за ціною нижчою ніж придбавалися, та про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача (податкового органу) апеляційну скаргу підтримав, суду пояснив, що позивачем продано товар нерезиденту по ціні нижчій ніж товар придбано, зокрема придбано товар на суму 385521,76грн., а реалізовано за ціною 339246,28грн., отже визначення позивачем витрат на придбання товарів побутового та гігієнічного призначення здійснено без урахування витрат на сплату ПДВ, а валових доходів від реалізації товару з урахуванням бюджетного відшкодування цього податку - зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту, - що не свідчить про одержання доходу, і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності, т.т. одержання прибутку. Просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Суду пояснив, що позивач придбав товар у ТОВ «Інтегрітас» на суму 385 521,76грн., з якої 64 253,62грн. - ПДВ, та 321 268,14грн. ціна, в яку не входить ПДВ. Реалізував позивач товар двом нерезидентам на загальну суму 339 289,83грн., отже товар придбано за ціною 321 268,14грн., а продано за 339 289,83грн., що свідчить про отримання прибутку на суму 18 021,69грн. Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі України у відповідності з ст. 195 ПКУ складає 0%. Отже, дану операцію з експорту товарів не можна назвати збитковою. Тому правочини для позивача з експорту товару побутового та гігієнічного призначення були прибутковими. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за 2012 рік. За результатами перевірки складено акт № 983/22-6/37453816 від 28.03.2013 року. В акті податковий орган прийшов до висновків, що належно оформлені документи для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки товар проданий за ціною нижчою від ціни придбання. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000992260, яким збільшено суму податкового зобов'язання позивачу за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 014010100» на суму 80317,50 грн. (64254грн. сума основного платежу та 16063,50грн. - штрафні санкції).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтегрітас» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 29.02.2012 року № 11р12, згідно якого позивач придбав товар на суму 385 521,76грн., в тому числі ПДВ - 64 253,62грн., що зазначено в податкових та видаткових накладних. За поставлений товар проведені розрахунки у повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Товар, придбаний у ТОВ «Інтегрітас» реалізовано позивачем двом нерезидентам: на суму 215 568,90грн. (SC «Veseltis») та на суму 123 720,93грн (ТОВ «Восток РТС») - всього на суму 339 289,83грн.

Позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Інтегрітас». При цьому ТОВ «Інтегрітас» на час видачі податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, а тому відповідно до п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, мало обов'язок виписувати податкові накладні.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у відповідності з пп. 195.1.1 «а» ст. 195 ПКУ, у митному режимі експорту складає 0%. Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість з цих витрат не враховується. Тому сума витрат за операцією по придбанню позивачем товарів побутового та гігієнічного призначення в ТОВ «Інтегрітас», які в подальшому реалізовано двом нерезидентам, зазначається без врахування ПДВ (64 253,62грн.) та складає 321 268,14грн.

На експорт товар було продано за ціною 339 289,83грн., якщо товар було придбано без ПДВ за 321 268,14грн., то сума прибутку становить 18 021,69грн.

В силу пп. 14.1.178 ст. 14 ПКУ, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до розділу V цього кодексу. Оскільки ПДВ є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами Податкового кодексу, то формування первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами.

Зокрема ст. 139 ПКУ (п.139.1.6) визначено, що податок на додану вартість, включеного до ціни товару, не враховується при визначенні оподаткованого прибутку.

Таким чином, вказану операцію з експорту товарів не можна назвати збитковою. Отже, для позивача правочини з експорту товару були прибутковими.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених ТОВ "КС Лоджистікс" та ТОВ "Інтегрітас", позивач надав копії наступних первинних та інших документів:копія договору купівлі - продажу від 29.02.2012 № 11р12,; контракт від 27.02.2012 №KZ-01;контракт від 21.02.2012 p. № MD-01, додаткова угода №1 від 20.05.2012р., додаткова угода №2 від 22.05.2012, додаткова угода №3 від 27.06.2012 р.; копії видаткових накладних (№ 97 від 01.03.2012p.; № 123 від 15.03.2012p., № 313 від 07.06.2012p., № 387 від 02.07.2012р, № 628 від 19.09.2012p., № 803 від 05.12.2012p., № 825 від 05.12.2012р.); копії податкових накладних (№ 1 від 01.03.2012p., № 32 від 15.03.2012p., № 15 від 07.06.2012р, № 5 від 02.07.2012p., № 30 від 19.09.2012p., № 10 від 05.12.2012p., № 17 від 05.12.2012p.).; копії платіжних доручень (№ 8 від 16.03.2012p., № 82 від 22.03.2012p., № 104 від 03.05.2012p., № 7 від 25.05.2012p., № 8 від 06.06.2012p., № 157від 12.06.2012р. № 188 від 06.07.2012р, № 194 від 11.07.2012p., № 54 від 10.09.2012p., № 9 від 15.08.2012p., № 276 від 17.09.2012p., № 321 від 17.10.2012p., № 10 від 30.10.2012 р, № 360 від 23.11.2012 p., № 12 від 05.12.2012 p.); копії вантажно-митних декларацій (№ 206279 від 01.03.2012р., № 118073 від 03.07.2012р. № 126702 від 20.09.2012p., № 134596 від 06.12.2012p., № 208159 від 16.03.2012p., № 220206 від 08.06.2012p., № 134597 від 06.12.2012 p).; копії виписок (від 28.04.2012р, - 2974,14 дол.; від 24.05.2012p., -5170,44 дол.; від 14.08.2012р. - 3055.88 дол.; від 07.09.2012p., - 3971,12 дол.; від 30.10.2012p., - 3436,01 дол.; від 23.11.2012 p. - 2970,53 дол.; від 15.03.2012p. - 4541,86 дол.; від 05.06.2012p., - 5507,23 дол., від 05.12.2012р. - 5377,32 дол.).

Надані первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб) отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та норми ст. 198 ПКУ (п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6), прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильної думки, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на думку податкового органу вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитися в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна