Постанова № 39674264, 01.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 910/21993/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Міський

комерційний банк»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.03.2014 року

у справі № 910/21993/13 (суддя Нечай О.В.)

за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт»;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна»

до Публічного акціонерного товариства «Міський

комерційний банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд»

про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/21993/13 позов задоволено повністю.

Визнано Договір поруки № 93/980-ЮО/П-1 від 23.07.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна», недійсним.

Визнано Договір поруки № 93/980-ЮО/П від 23.07.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт», недійсним.

Визнано Іпотечний договір № 93/980-ЮО/12010 від 23.07.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4735, недійсним.

Визнано Іпотечний договір № 93/980-ЮО/12010-1 від 23.07.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4745, недійсним.

Визнано Іпотечний договір майнових прав № 93/980-ЮО/12010-2 від 23.07.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4754, недійсним.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 295 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 442 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/21993/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 05.06.2014 року.

03.06.2014 року та 16.06.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення стосовно апеляційної скарги, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

05.06.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивачів надійшло клопотання про витребування доказів щодо зарахування судового збору сплаченого апелянтом до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року розгляд справи відкладено на 18.06.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року розгляд справи відкладено на 25.06.2014 року та відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів та клопотання відповідача про припинення провадження по справі.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

В судовому засіданні 25.06.2014 року було оголошено перерву до 01.07.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 25.06.2014 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/21993/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачів у поясненнях, наданих у судовому засіданні 25.06.2014 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» у судові засідання не з'являвся, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення розгляду справи надсилались сторонам за адресами вказаними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк», яке, в свою чергу, перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (далі - кредитор, відповідач, ПАТ «Міський комерційний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - позичальник, третя особа, ТОВ «Екобуд») було укладено Кредитний договір № 93/980-ЮО (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 10 000 000,00 грн., в рамках якої банк надає позичальнику кредит окремими траншами. Строк дії кредитної лінії з 31.05.2007 року до 29.05.2009 року, дата повернення кредиту - 29.05.2009 року, призначення кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 18,5% річних у гривні.

До Кредитного договору укладалася низка додаткових угод.

23.07.2010 року, між ПАТ «Міський комерційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт» (далі - позивач-1, поручитель-1), з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, було укладено Договір поруки № 93/980-ЮО/П (далі - Договір поруки 1).

За умовами Договору поруки-1, поручитель-1 безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору, а саме:

- повернути до 29.02.2012 року (включно) кредит у сумі 19 400 000,00 грн.;

- сплачувати у валюті кредиту (гривні) нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 23% процентів річних та інші, передбачені Кредитним договором платежі;

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-1 поручитель-1 відповідає перед боржником у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель-1 відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки-1 поручитель-1 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань позичальника у повному об'ємі грошовими коштами, які будуть отримані від реалізації нерухомого майна, яке є власністю поручителя-1, а саме: квартири №№ 49, 60, 71, 76, 79, 81, 84, 86, 90 за адресою Сумська обл., м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 48-А.

Також 23.07.2010 року між ПАТ «Міський комерційний банк» (далі - іпотеко держатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Європейський стандарт» (далі - іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 93/980-ЮО/І2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4735 (далі - Іпотечний договір-1).

За умовами Іпотечного договору-1, іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: квартири №№ 49, 60, 71, 76, 79, 81, 84, 86, 90 за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 48-А.

Крім того, 23.07.2010 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс», що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Вітчизна» (далі - позивач-2, поручитель-2) було укладено Договір поруки № 93/980-ЮО/П-1 (далі - Договір поруки-2).

За умовами Договору поруки-2 поручитель - 2 безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із Кредитного договору, а саме:

- повернути до 29.02.2012 року (включно) кредит у сумі 19 400 000,00 грн.;

- сплачувати у валюті кредиту (гривні) нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 23% процентів річних та інші, передбачені Кредитним договором платежі;

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-2 поручитель-2 відповідає перед боржником у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель-2 відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки-2 (з урахуванням внесених змін) поручитель-2 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань позичальника у повному об'ємі грошовими коштами, які будуть отримані від реалізації нерухомого майна, яке є власністю поручителя-2, а саме: квартири №№ 44, 56, 58, 60, 104, 349, 428 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрівське, вул. Теплична, буд. 38, та майнових прав, які є власністю поручителя-2, на об'єкти нерухомості в житловому будинку, що будуються в селі Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Красного пахаря, будівельний номер об'єкту - 2 В другого житлового комплексу, будинок 3, черга 3, кількість поверхів - 10, кількість секцій 3, а саме, на квартири, перелічені у п. 1.4. Договору поруки-2.

Також 23.07.2010 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та позивачем-2 було укладено Іпотечний договір № 93/980-ЮО/І2010-1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4745 (далі - Іпотечний договір-2).

За умовами Іпотечного договору-2 іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: квартири №№ 44, 56, 58, 60, 104, 349, 428 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрівське, вул. Теплична, буд. 38.

23.07.2010 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та позивачем-2 було укладено Іпотечний договір майнових прав № 93/980-ЮО/І2010-2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 4754 (далі - Іпотечний договір-3).

За умовами Іпотечного договору-3 іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) майнові права на об'єкти нерухомості в жилому будинку, що будується в с. Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Красного Пахаря, будівельний номер об'єкту - 2 В другого житлового комплексу будинок № 3, черга 3, кількість поверхів - 10, кількість секцій - 3.

За таких обставин, позивач-1 та позивач-2 виступили поручителями та іпотекодавцями за зобов'язаннями ТОВ «Екобуд» за Кредитним договором.

Позивачі 1 та 2 звернулися до суду з вимогою про визнання недійсними вищезазначених договорів поруки та іпотеки, як таких, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (вказаний закон цитується в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено, що управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема, використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

З матеріалів справи вбачається, що все майно (майнові права), надане в іпотеку за Іпотечними договорами 1, 2 та 3 та за рахунок якого позивачі 1 та 2 поручились за належне виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, є власністю позивачів 1 та 2.

Крім того, п. 1.4. Кредитного договору визначено, що призначенням кредиту є поповнення обігових коштів позичальника, тобто ТОВ «Екобуд».

Жодних належних та допустимих доказів того, що отримання вищезазначеного кредиту ТОВ «Екобуд» пов'язано з діяльністю позивачів 1 та 2 в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення між ТОВ «Екобуд» та ПАТ «Міський комерційний банк» Кредитного договору та, відповідно, надання ТОВ «Екобуд» кредитних коштів за цим договором жодним чином не пов'язано з функціонуванням позивачів 1 та 2.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11, визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивачами 1 та 2 при укладенні з ПАТ «Міський комерційний банк» Договорів поруки 1 та 2, Іпотечних договорів 1, 2 та 3 було порушено п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів), а тому зміст Договорів поруки 1 та 2, Іпотечних договорів 1, 2 та 3 суперечить актам цивільного законодавства, що тягне за собою визнання їх недійсними на підставі вказаної вище норми, ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачами вимоги про визнання недійсними Договорів поруки 1 та 2, Іпотечних договорів 1, 2 та 3 підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/21993/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/21993/13 без змін.

2. Матеріали справи № 910/21993/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 03.07.2014 року.