Рішення № 39674179, 07.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р. Справа № 918/844/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення в сумі 91 256 грн. 01 коп.

Представники:

позивача :Халіна А.О. (дов. № 14-106 від 18.04.2014 р.);

відповідача :не з`явився.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року оголошено перерву до 07 липня 2014 року.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою у якій просить стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради 79 303 грн. 47 коп. заборгованості за отриманий згідно договору № 12/543-ТЕ-28 від 28 серпня 2012 року природний газ, 6 047 грн. 62 коп. пені, 2 842 грн. 52 коп. інфляційних та 3 062 грн. 40 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28 серпня 2012 року публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальне підприємство «Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради уклали договір купівлі-продажу природного газу № 12/543-ТЕ-28. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 12/543-ТЕ-28 від 28 серпня 2012 року щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 79 303 грн. 47 коп. Позивач, посилаючись на статті 11- 16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 216 - 217, 231, 264-265 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу та 6 047 грн. 62 коп. пені, 2 842 грн. 52 коп. інфляційних, 3 062 грн. 40 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 10 червня 2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/844/14. Розгляд справи призначено на 23 червня 2014 року.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року оголошено перерву для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків.

У судовому засіданні 07 липня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 07 липня 2014 року не забезпечив, через канцелярію суду подав відзив № 276 від 01 липня 2014 року (а.с.46-48) у якому просить провести розгляд справи без участі його представника. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підприємство визнає заявлену суму основного боргу у розмірі 79 303 грн. 47 коп., вважає, що позивач при розрахунку пені та штрафних санкцій безпідставно врахував дні фактичної сплати боргу в розрахунок штрафних санкцій. Просить суд зменшити розмір заявлених позивачем сум пені, 3-х відсотків річних та інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" (Покупець) уклали договір №12/543-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (а.с.10-15).

Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 120 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 25 тис.м.куб., листопад - 45 тис.м.куб., грудень - 50 тис.м.куб., всього у IV кв. - 120 тис.м.куб.

03 грудня 2012 року продавець та покупець підписали додаткову угоду № 1/2 до договору купівлі-продажу природного газу від 28 серпня 2012 року про наступне: «з 01 жовтня 2012 року в п.2.1. статті 2 «Кількість та якість газу» обсяги, що передаються за договором в IV кв., викласти в наступній редакції: жовтень - 15 тис.м.куб., листопад - 25 тис.м.куб., грудень - 30 тис.м.куб., всього у IV кв. - 70 тис.м.куб." (а.с.17).

У п.11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін.

За змістом п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору №12/543-ТЕ-28 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передала покупцю протягом жовтня - грудня 2012 року природний газ на загальну суму 110 920 грн. 65 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2012 року на суму 10 053 грн. 35 коп., від 30 листопада 2012 року на суму 21 563 грн. 83 коп., від 31 грудня 2012 року на суму 79 303 грн. 47 коп. (а.с.18-20), підписаними сторонами, копії яких залучені до справи. Ці акти є достатніми і належними доказами передачі газу.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. договору).

Умовами п.6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Всупереч положень договору купівлі-продажу природного газу відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті поставленого газу виконав частково, і заборгованість відповідача перед позивачем становить 79 303 грн. 47 коп., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 79 303 грн. 47 коп. боргу за договором №12/543-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 28 серпня 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 047 грн. 16 коп. пені нарахованої по кожному акту окремо (а.с.8-9).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

30 листопада 2012 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу за умовами якої п.7.2 договору виклали у наступній редакції:

"У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок пені та враховуючи положення вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка, за розрахунком суду, становить 6 034 грн. 66 коп. (а.с.54).

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 6 047 грн. 62 коп. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 034 грн. 66 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 062 грн. 40 коп. 3 % річних та 2 842 грн. 52 коп. інфляційних (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних наданий позивачем (а.с.8-9) суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 062 грн. 40 коп. 3 % річних та 2 842 грн. 52 коп. інфляційних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 059 грн. 92 коп. 3% річних та 2 818 грн. 75 коп. інфляційних (а.с.52-53).

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради 79 303 грн. 47 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 6 034 грн. 66 коп. пені, 3 059 грн. 92 коп. 3% річних та 2 818 грн. 75 коп. інфляційних.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сум пені, 3 % річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Стаття 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак суд не може зменшувати розмір належних до сплати трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи обставини справи, оцінивши в сукупності обставини щодо майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, суд вважає, що відповідачем не доведено винятковість даного випадку та не надано доказів в обґрунтування клопотання про зменшення пені і не вбачає підстав для зменшення належної до сплати пені.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Кулікова, будинок 7, ідентифікаційний код 35132153) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 79 303 грн. 47 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 6 034 грн. 66 коп. пені, 3 059 грн. 92 коп. 3% річних, 2 818 грн. 75 коп. інфляційних та 1 826 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 12 грн. 96 коп. пені, 2 грн. 48 коп. 3 % річних, 23 грн. 77 коп. інфляційних.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 липня 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.