Рішення № 39674013, 27.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.14р. Справа № 904/2646/14

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 3186,72 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання - помічник судді Бобир Ю.В.

Представники:

Від Позивача: Черненко Є.І., представник, довіреність №34 від 01.01.2014р.

Карпов А.О., представник, довіреність №860 від 22.04.2014р.

Від Відповідача: Невмержицька О.М., ю/к, довіреність №52-16/107 від 30.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь плату за користування вагонами в сумі 2634,24 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 552,48 грн., на загальну суму 3186,72 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що:

між залізницею та ПАТ "Південний ГЗК" укладено договір №ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч від 06.11.2008р. "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці";

по накладних №№ 40873739, 40902652, 40903205, 40906018, 40914897, 40922981, 40922973, 40922908, 40922866, 40922957, 40922999, 40922932, 40922890, 40922825, 40922833, 40922874, 40922858, 40922817, 40922841, 40922916, 40923039, 40923062, 40923104, 40923088, 40923138, 40923120, 40923096, 40923051, 40923070, 40923013, 40923047, 40902546, 40922965, 40863490, 40873713, 40922940, 40923021, 40873697, 40923146, 40863482, 40923716, 40922882, 40873705, 40873838, 40902611, 40856403, 40860140, 40860165 порожні вагони власності ДП "Укрспецвагон", ТОВ "Істек", ДП "Трансгарант-Україна", ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний ГЗК". Але, на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113, дані вагони були затримані по наказу №565 від 17.10.2013р. через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ВАТ "Південний ГЗК" на свою під'їзну колію;

наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення був наданий через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Ток у порядку передбаченому п.п. 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №5 від 17.10.13р., акт загальної форми ГУ-23 №28 від 17.10.13р. та станцією призначення Кривий Ріг вчасно вручено представникам комбінату повідомлення про затримку цих вагонів;

на момент надання наказу №565 про затримку вагонів, на станції призначення Кривий Ріг були колії зайняті вагонами, які не своєчасно вивозилися комбінатом на свою під'їзну колію, тому заперечення у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 20109951, 05119002, 20109952, та в накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №21109198, що ПАТ "Південний ГЗК" був готовий прийняти затримані на підходах вагони на під'їзну колію не має підґрунтя, так як залізниця не мала можливості виконати договір на перевезення по вищевказаним накладним і доставити дані вагони на станцію призначення. Факти затримки вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, які складені у відповідності з вимогами п.3 Правил складання актів;

зайнятість приймально-відправних колій по станції Кривий Ріг, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Півд ГЗК, прийняття для відправлення навантажених і порожніх власних вагонів, які пред'являють залізниці до перевезення контрагенти ПАТ "Південний ГЗК": ВАТ "Кривбасвибухпром", ВАТ "Регом", ЗАТ "Кривбасіндубуд", ТОВ "Прадо", ЗАТ "Криворіжаглобуд", Філія ТОВ "Леман Україна", (п.14 договору №ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч від 06.11.2008р.), для видачі одержувачам прибулих вантажів, підготовки вагонів в комерційному і технічному відношенні вагонів перед пред'явленням до забирання на під'їзну колію та інших технологічних процесів станції пов'язаних з перевезенням вантажів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції;

в п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854, чітко вказано: "Черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів". До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України ЦД-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 31.08.2005р. №507 зазначено: "Приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії";

накази на початок і кінець затримок на підходах до станції призначення надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу того чи іншого підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства;

збір за зберігання вантажу розрахований Позивачем згідно з п.8 Правил зберігання вантажів: "Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну сплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки, (на станції призначення та на ходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)" та п.2 Тарифного керівництва № п.п.2.1 "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної";

станцією затримки Ток та призначення Кривий Ріг були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23 на підставі яких розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 №№20109951, 05119002, 20109952 в сумі 2634,24 грн. (в т.ч. ПДВ 439,04 грн.) та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №21109198 в сумі 552,48 грн. (в т.ч. ПДВ 92,08 грн.), на загальну суму 3186,72 грн. (в т.ч. ПДВ 531,12 грн.), які підлягають стягненню з ПАТ "Південний ГЗК".

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивачем надано до позову:

копію платіжного доручення;

копію додатку №1 Розрахунок суми позову по відомості плати ф. ГУ-46 №20109951;

копію додатку №2 Розрахунок суми позову по відомості плати ф. ГУ-46 №20109951;

копію додатку №3 Розрахунок суми позову по відомості плати ф. ГУ-46 № 20109952;

копію додатку №4 Розрахунок суми позову по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 2109198;

копії актів загальної форми ГУ-23 станції Кривий Ріг;

копії відомостей плати ф.Гу-46 накопичувальних карток ф. ФДУ-92- 8;

ксерокопії наказу на затримку №565, Повідомлення, акту про затримку №5 від 17.10.13р., акту загальної форми ГУ-23, накладних;

копію витягу із Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження №41;

копію витягу із Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження №42;

копію договору "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці" від 06.11.2008 р. № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч;

копію витягу із Журналу диспетчерських розпоряджень;

копію довіреності №29 від 01.01.2014р. на право підпису позовної заяви.

Відповідач позов не визнав, позовні вимоги Позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки порожні власні вагони, які прямували на адресу ПАТ "Південний ГЗК" за залізничними накладними, були затримані на шляху прямування, згідно з наказом №565 від 17.10.2013р. По факту затримки вагонів було складено акти форми ГУ-23, акти форми ГУ-23а. Повідомлення про затримку спірних вагонів на шляху прямування, відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 були підписані працівниками Відповідача з запереченнями. Відповідач вказує на те, що Позивачем не надано належних доказів скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг з вини Відповідача, оскільки надані ним на цій станції акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласників не підписані повноважними представниками Відповідача.

В підтвердження своїх заперечень проти позову Відповідачем надано до справи:

довідку про зайнятість колій на ст. Допоміжна;

копії довіреностей вих.№52-16/140 від 29.12.2012р., №52-16/141 від 29.12.2012р.;

копію витягу Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ВАТ "Півд ГЗК" і станції примикання Кривий Ріг Придніпровської залізниці;

копію витягу з ЄРД юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

копію витягу зі Статуту ПАТ "Півд ГЗК";

копію постанови ВГСУ від 12.03.2013 у справі №18/5026/1169/2012;

копію постанови ВГСУ від 12.02.2014 у справі №904/4732/13;

копію постанови ВГСУ від 05.03.2013 у справі №35/17-3667-2011;

копію рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 по справі №905/1455/13-г;

копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 по справі №905/1455/13-г;

копію постанови Вищого господарського суду України від 07.08.2013 по справі №905/1455/13-г.

17.06.14р. Позивач подав пояснення по справі про те, що вказані Відповідачем проміжки часу між технологічними операціями з вагонами, наявність вільних колій, дотримання норм обробки вагонів передбачених ЄТП, виходячи із положення зайнятості колій станції Кривий Ріг ніяким чином не впливають на визначення правомірності видачі наказу на затримку вагонів на шляху прямування.

До пояснень по справі Позивач подав положення зайнятості колій на ст. Кривий Ріг по наказу №565 (а.с. 35-40 Т.2).

В якості доказів вини вантажовласника Позивач подав клопотання (а.с. 41-96 Т.2), в якому просить суд долучити до матеріалів справи відомості плати за користування вагонами та Переліки залізничних документів, по яких ПАТ "Півд ГЗК" сплатив залізниці плату за користування вагонами, що були затримані на станції призначення Кривий Ріг на момент дії наказу №565.

23.06.14р. Відповідач подав додаткові пояснення по справі (а.с. 101-103 Т.2).

Під час судового засідання Відповідач подав клопотання, в якому зазначив про те, що акти загальної форми ГУ-23 не відповідають вимогам законодавства, оскільки не підписані повноважними представниками ПАТ "ПівдГЗК", тому не є такими, що підтверджують вину Відповідача у затримці вагонів на станції затримки Кривий Ріг. Відповідач просить суд долучити до матеріалів справи №904/2646/14 акти загальної форми ГУ-23, посадову інструкцію чергового на залізничній станції служби експлуатації цеху зовнішнього транспорту управління залізничного транспорту (а.с. 106-219 Т.2).

Строк вирішення спору був продовжений судом за клопотанням сторін - до 08.07.14р. в порядку ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.06.14р. по 02.07.14р., з 03.06.14р. по 17.06.14р. в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 02.07.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором №ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці від 06.11.08р.

На підставі укладеної угоди, за накладними №№ 40873739, 40902652, 40903205, 40906018, 40914897, 40922981, 40922973, 40922908, 40922866, 40922957, 40922999, 40922932, 40922890, 40922825, 40922833, 40922874, 40922858, 40922817, 40922841, 40922916, 40923039, 40923062, 40923104, 40923088, 40923138, 40923120, 40923096, 40923051, 40923070, 40923013, 40923047, 40902546, 40922965, 40863490, 40873713, 40922940, 40923021, 40873697, 40923146, 40863482, 40923716, 40922882, 40873705, 40873838, 40902611, 40856403, 40860140, 40860165 порожні вагони власності ДП "Укрспецвагон", ТОВ "Істек", ДП "Трансгарант-Україна", ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ВАТ "Південний ГЗК". Але, на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 р.ІІІ Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113, дані вагони були затримані по наказу №565 від 17.10.2013р. через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ВАТ "Південний ГЗК" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№20109951, 05119002, 20109952 в сумі 2634,24 грн. (в т.ч. ПДВ 439,04 грн.) та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №21109198 в сумі 460,40 грн. (в т.ч. ПДВ 92,08 грн.), всього на загальну суму 3186,72 грн. (в т.ч. ПДВ 531,12 грн.).

Зазначені відомості плати за користування вагонами працівниками ПАТ "Південний ГЗК" підписані із зауваженнями про відмову ВАТ "Південний ГЗК" в сплаті спірної плати за користування вагонами, нарахованої за вагони, які були затримані за наказом №565 у зв'язку з тим, що шляхи прийому були вільні для прийняття поїзду.

В підтвердження того, що на момент видання наказу №565 на станції призначення мала місце зайнятість колій з вини Відповідача, залізницею надані копії актів загальної форми ГУ-23 №№9529-9534, 9536-9566, 9656-9681, 9612-9617, 9618-9655, 9717-9761, 9687-9691, 9775-9788, 9764-9774, в яких зазначено про період затримки, починаючи з 00:30 16.10.2013 року по 19.10.2013 року о 03:55.

Зазначені акти підписані з боку Відповідача його працівниками, повноваження яких на підписання подібних актів оспорюють ся останнім.

Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника, про що свідчать записи - повідомлення, які відображені у Книгах ф.ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (а.с.62-81 Т.1).

Позивачем надано до справи Положення зайнятості колій станції Кривий Ріг з моменту прибуття спірних вагонів на станцію затримки до закінчення дії наказу на їх затримку (35-40 Т.2), в якому зафіксовано затримку вагонів на станції призначення за вказаними актами, а також інші обставини зайнятості колій у зв'язку з прийняттям залізницею поїздів, їх обробкою, маневровою роботою залізниці та обгону локомотиву.

За твердженням залізниці затримка вагонів на станції підходу пов'язана саме через зайнятість колій на станції призначення з вини комбінату, доказом чого є складені акти загальної форми ГУ-23 №№9529-9534, 9536-9566, 9656-9681, 9612-9617, 9618-9655, 9717-9761, 9687-9691, 9775-9788, 9764-9774 на момент видання наказу №565 від 17.10.2013р. та інші акти за весь період затримки спірних вагонів.

Причиною виникнення спору є несплата Відповідачем плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу.

Зважаючи на вказані обставини, суд керується наступним.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.6. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.09.2008 року №04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з пунктом 121 Статуту та пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (з подальшими змінами).

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами встановлені порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до пунктів 6, 8 цих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станцією затримки Ток та станцією призначення Кривий Ріг були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу Ток за наказом №565 від 17.10.2013р., відповідно до Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№ 20109951, 05119002, 20109952 в сумі 2634,24 грн. та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №21109198 в сумі 552,48 грн.

Перевіркою правильності здійсненого Позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Так, наявні у справі докази у сукупності, а саме: акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, які складені на станції призначення, записи Книги ф.ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (а.с.62-81 Т.1), а також відомості плати за користування вагонами та Переліки залізничних документів, по яких ПАТ "Південий ГЗК" сплатив залізниці плату за користування вагонами, які були затримані на станції призначення Кривий Ріг на момент дії наказу №565 (а.с. 42-96 Т.2), дозволяють зробити висновок про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через наявність скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача у зв'язку з неприйняттям останнім вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Таким чином, Позивач правомірно нарахував Відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу на спірні суми.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені положення законодавства, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, які складені на станції призначення, не підписані повноважними представниками Відповідача з посиланням на довіреності №52-16/141 від 29.12.12р. та №52-16/140 від 29.12.12р. (а.с. 219, 220 Т.1). Так, стверджуючи про відсутність повноважень визначених в актах загальної форми ГУ-23 працівників Відповідача підписувати подібні акти, Відповідач не спростовує наявність вагонів на станції призначення, які надійшли на його адресу та не надає доказів того, що він сповістив залізницю про готовність до їх забирання. В той же час з боку залізниці у вигляді записів Книги ф.ГУ-2 надані докази того, що вона своєчасно сповістила Відповідача про їх прибуття на станцію.

Щодо посилань Відповідача на невідповідність актів загальної форми ГУ-23, складених на станції призначення, вимогам пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами з підстав їх підписання неповноважною особою з боку Відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

За частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, Позивач подав до справи відомості плати за користування вагонами та Переліки залізничних документів, з якими ПАТ "Південний ГЗК" погодився і тому з його особового рахунку за відсутністю заперечень було списано плату за користування вагонами, що були затримані на станції призначення Кривий Ріг на момент дії наказу №565 (а.с. 42-96 Т.2).

Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми наступними діями Відповідач фактично прийняв до виконання спірні акти загальної форми ГУ-23.

Крім того, Відповідач не пояснив, чому його черговий по станції постійно і систематично без наявності на це повноважень та в порушення посадової інструкції (а.с. 215-219 Т.2) підписує спірні акти форми ГУ-23, в той час як його уповноважені на це особи при цьому відсутні. Такі обставини суд розцінює не на користь Відповідача, який фактично своїми діями створює обставини, які в подальшому оспорює.

Крім того, суд вважає, що зі змісту пункту 3 Правил складання актів вбачається достатнім його підписання особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для його складання. Отже, необхідність наявності у цих осіб відповідних довіреностей для засвідчення відповідних обставин, Правила не встановлюють.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що надані Позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення Відповідач суду не надав. Натомість його вина підтверджується наступним.

Так, фактичне знаходження цих вагонів на станції призначення Позивач доводить здійсненою фактичною оплатою за увесь час їх затримки, на підтвердження чого надав відповідні відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, підписані представником відповідача без заперечень, з переліком залізничних документів (накладних) щодо цих вагонів (а.с. 42-96 Т.2).

За змістом пунктів 5, 6 укладеного між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" договором №ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч від 06.11.2008 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, передача (здача) порожніх вагонів під навантаження для під'їзної колії здійснюється локомотивом залізниці через інтервал часу 1,5 год. на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Відповідно до пункту 8 цього договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення Відповідач до справи не надав.

Доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника Відповідач також не надав.

Слід зазначити, що за ЄТП, затвердженим між зазначеними сторонами 25.09.2003 року, на станції Допоміжна знаходиться 11 колій, призначених за своєю спеціалізацією для прийому зі станції Кривий Ріг та відправлення на станцію Кривий Ріг вагонів: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

В підтвердження того, що комбінат був готовий забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії Відповідач надав до справи довідку щодо зайнятості колій на станції Допоміжна, з якої вбачається: на момент видачі наказу №565 від 17.10.2013 року вільною була колія №5 (а.с. 101-103 Т. 2).

Отже, за відсутності з боку Відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, наявність вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, на думку суду, є свідченням саме вини Відповідача у такому скупченні.

Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 року №5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у справах №№904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13.

За таких обставин твердження Відповідача про наявну можливість Позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій, вільних проміжків часу на деяких з них у зв'язку з перевищенням Позивачем часу обробки поїздів, проведення на цих коліях маневрової роботи та інших технологічних операцій, який зроблений за результатом самостійного аналізу наданого Позивачем Положення зайнятості колій на станції призначення, носить на погляд суду поверховий характер. Позивач надав Положення зайнятості колій на станції призначення, але цей документ носить інформативний характер. Наведена в ньому інформація потребує фахового аналізу з перевіркою доказами, для чого необхідні спеціальні знання.

Слід зазначити, що за специфікою діяльності залізниці наявність тимчасово вільних колій на станції розцінюється судом як звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. В той же час, несвоєчасне забирання з колій станції Відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року у справі № 904/2287/13.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Слід зазначити, що умовами укладеного між сторонами договору №ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг "Придніпровської залізниці" від 06.11.08р. не встановлено зобов'язання ДП "Придніпровська залізниця" використовувати усі існуючі колії (у тому числі вільні та придатні за своїм призначенням) для прийняття вантажу, що прибув на адресу Відповідача.

Отже, суд вважає, що Відповідач не довів відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 03.09.2013 року у справі №904/2287/13.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не спростувало доводів Державного підприємства "Придніпровська залізниця", не надало доказів того, що мало можливість прийняти спірні вагони, а також не довело наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) плату за користування вагонами в сумі 2634,24 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 552,48 грн., на загальну суму 3186,72 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Б. Кеся

Повне рішення складено - 07.07.14р.