Ухвала суду № 39673622, 09.07.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

130/3551/13-ц

4-с/130/61/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

головного державного виконавця Троцької К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Троцької Катерини Георгіївни,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеною скаргою, у якій просив (з урахуванням уточнень до неї про які заявив усно 09.07.2014 в судовому засіданні) визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Троцької К.Г. щодо тривалого невиконання нею судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1.

Свою заяву аргументував тим, що з 29.03.2012 головним державним виконавцем Троцькою К.Г. відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 09.09.2011 в частині: вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_1 та його сім'ї, шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм.

Державний виконавець Троцька К.Г. під час перебування у неї вказаного виконавчого провадження з 29.03.2012 до 02.12.2013 не вживала усіх належних заходів щодо виконання судового рішення передбачених законом, вийшла за максимально допустимі строки виконання виконавчого провадження, безпідставно неодноразово зупиняла виконавче провадження, а 23.01.2013 безпідставно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження без його фактичного виконання.

Судом до участі у справі як заінтересовану особу було залучено ПП «Адіс», яке є боржником у вказаному виконавчому провадженні, представник якого - директор ОСОБА_4, повідомлений належним чином про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи, проти чого не заперечували сторони.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги з вищевикладених підстав. Останні додав, що постанова державного виконавця Троцької К.Г. від 23.01.2013 про закінчення виконавчого провадження була скасована судом як незаконна. Вона неодноразово зупиняла виконавче провадження навмисно затягуючи його виконання, не вчиняла практичних дій для реального виконання судового рішення. Рішення і до даного часу не виконано, його виконання вийшло за усі розумні строки, що порушує права заявника передбачені національним та міжнародним законодавством.

Державний виконавець Троцька В.В. проти задоволення скарги заперечила, пояснила, що в її провадження виконавче провадження щодо виконання судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1 перебувало у максимально допустимих строках, з урахуванням зупинення провадження, протягом 6 місяців з 29.03.2012 до 23.01.2013. Коли ухвалою суду її постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2013 була скасована, вона 12.11.2013 відновила провадження, а 02.12.2013 передала його іншому виконавцю. Виконання рішення суду триває і до даного часу.

Заслухавши сторін та дослідивши поданні ними докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з п. 5 Постанови, враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншим учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби; скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що в рішенні колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області від 09.09.2011 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Адіс» про заборону діяльності, демонтаж ємностей автозаправної станції ПП «Адіс» та відшкодування моральної шкоди, вказано про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_1 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Держаних будівельних норм (а.с.6-7). Вказане рішення суду залишено без змін касаційною інстанцією на набуло чинності (а.с.8).

30.09.2011 виданий виконавчий лист №20539/11/02025 (а.с.9), на підставі якого 29.03.2012 державним виконавцем відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції Троцькою К.Г. відкрито виконавче провадження (а.с.10).

В рамках виконавчого провадження направлялась заява про роз'яснення рішення суду в частині демонтажу та перенесення ємностей боржника до Апеляційного суду (а.с.26), у задоволенні якої ухвалою суду від 27.04.2012 було відмовлено (а.с.27).

Також в рамках виконавчого провадження направлялась заява про встановлення порядку та способу виконання рішення суду в частині демонтажу та перенесення ємностей боржника (а.с.30), у задоволенні якої ухвалою суду від 22.08.2012 було відмовлено (а.с.31).

Відповідно до ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець двічі виніс постанови про зупинення виконавчого провадження в зв'язку зі зверненням до суду 10.04. та 04.07.2012, а 18.05. та 24.09.2012 виніс постанову про поновлення виконавчого провадження, відповідно до ч. 5 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження».

29.05.2012 державним виконавцем винесено постанову про накладення на директора ПП «Адіс» ОСОБА_4 у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду штрафу в розмірі 340 грн., а 11.06.2011 на нього накладено штраф у подвійному розмірі 680 грн.

Відповідно до ч.1 ст.90 ЗУ «Про виконавче провадження», 26.07.2012 було направлено подання до правоохоронних органів про притягнення керівника ПП «Адіс» ОСОБА_4 за невиконання рішення суду до кримінальної відповідальності відповідно за ст. 382 КК України (а.с.32), на яке 29.09.2013 слідчим Жмеринського РВУМВС було винесено постанову про закриття кримінального провадження по ч. 1 ст.382 КК України відносно директора ПП «Адіс» ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу злочину, яка ухвалою слідчого-судді Жмеринського міськрайонного суду від 21.10.2013 ОСОБА_1 була залишена в силі, яка в свою чергу ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.11.2013 залишена без змін (а.с.47-50).

З метою організації виконання рішення суду від 09.09.2011 підготовлено та направлено до засобів масової інформації оголошення про запрошення для участі у виконавчому провадженні спеціалістів з демонтажу ємностей з паливно-мастильними матеріалами, яке 03.10.2012 опубліковано в засобах маїсової інформації і 03.10.2012 проведена публікація (а.с. 33).

Спеціалістами ПП «ВОК-ПЛЮС» розроблено локальний кошторис № 3-1-1 від 01.11.2012, згідно якого вартість демонтажних та монтажних робіт АЗС ПП «Адіс» станом на 01.11.2012 становить 37784 грн. і 02.11.2012 відділом ДВС підготовлено та направлено до Головного управління юстиції у Вінницькій області службову записку про виділення коштів на оплату вищевказаних робіт із спеціального фонду грошових коштів відповідно до кошторису. Згідно відповіді начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління юстиції у Вінницькій області, кошти на демонтаж та перенесення ємностей, в яких зберігаються паливно-мастильні матеріали, кошторисом доходів та видатків на 2012 рік не передбачені (а.с.18-19, 34, 35).

05.12.2012 ухвалою Жмеринського міськрайонного суду було задоволено подання державного виконавця про примусове проникнення на територію АЗС (а.с. 38).

19.11.2012 державним виконавцем направлено лист стягувачу ОСОБА_1, в якому йому повідомлено про відсутність коштів в державному бюджеті на виконання монтажних та демонтажних робіт та повторно запропоновано йому відповідно до п. 19 ч.2 ст. 11, ч.5 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень надати згоду на авансування витрат на проведення виконавчих дій, а також попереджено, що в разі не надання згоди на протязі двадцяти днів з моменту отримання повідомлення, виконавче провадження буде завершено на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» і копію листа отримав особисто ОСОБА_1, який не надав своєї згоди на авансування витрат на проведення виконавчих дій.

Вищевказані обставини встановлені ухвалою апеляційного суду від 16.05.2014, яка набула чинності, і у відповідності до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 30.09.2013 було задоволення скаргу ОСОБА_1, якою скасовано постанову винесену 23.01.2013 державним виконавцем Троцькою К.Г. про закінчення виконавчого провадження по справі № 2-539/11/0205 як незаконну (а.с. 11), яка ухвалою апеляційного суду від 29.10.2013, яка набула чинності, залишена без змін (а.с.12-13) і обставини у яких у відповідності до ч. 3 ст.60 ЦПК України не підлягає доказуванню.

20.03.2014 ухвалою Жмеринського міськрайонногь суду від 20.03.2014 було задоволено скаргу ОСОБА_1, якою визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу держаної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, в особі Нагорного Д.В., щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень головним державним виконавцем Троцькою К.Г. щодо процедури проведення виконавчого провадження за №2-539/11/0205, по судовому рішенню ухваленого на користь ОСОБА_1, загальний термін виконання якого складав більше 6 місяців (а.с.226-228), яка ухвалою апеляційного суду від 05.05.2014, яка набула чинності, залишена без змін (а.с.243-244) і обставини у яких у відповідності до ч. 3 ст.60 ЦПК України не підлягає доказуванню.

З огляд на досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що під час перебування виконавчого провадження у провадженні державного виконавця Троцької К.Г. з 29.03.2012 до 23.01.2013, її діями були порушені права скаржника щодо тривалого невиконання нею судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1, які підлягають захисту.

Керуючись ст.3, 5, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 383-385, 387 ЦПК України, ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 1, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Троцької Катерини Георгіївни задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Троцької Катерини Георгіївни щодо тривалого невиконання нею судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний