Постанова № 39673341, 03.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року 11 год. 16 хв. Справа № 813/2790/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бравчука Д.Є.,

представника позивача - Попадюка С.С.,

представника відповідача - Боднар Л.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояр" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ "Вояр" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 року № 0000332304 та № 0000312304.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 03.07.2014 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно нереальності господарських операцій, здійснених із контрагентами позивача - ПП «Воллі», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із контрагентами, наведеними в Акті перевірки, не мали реального характеру, правочини вчинені між ними є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинам. Документи, представлені позивачем як докази фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не можуть свідчити про виконання такими підприємства своїх договірних зобов'язань. Господарські операції безпідставно віднесені платником податків до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена в первинних документах про здійснені господарських операцій є недостовірною з огляду на наступні обставини: не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №400 від 03.03.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вояр» з питань -підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП «Воллі» за період з 01.03.2011 року по 30.06.2011, ТзОВ «Промтехметал» за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, ТзОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011., ПП «ФПК «Каскад» за період з 01.01.2010 по 31.05.2010 року, їх реальності та повноти відображення в податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 - травень 2010, березень - червень 2011. За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2012 року 31/22-40/30823037, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, проведеною перевіркою позивача було встановлено, що його контрагентами були такі суб'єкти господарювання, як ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал, ПП «Воллі», ПП «ФПК «Каскад».

Судом встановлено, що ТзОВ «Вояр» було включено до складу податкового кредиту:

- у березні-червні 2011р. суми на підставі податкових накладних, які були виписані ПП «Воллі»( п/н від 14.03.2011р., № 13, від 14.03.2011р., № 16. від 30.05.2011р.. № 169, від 31.05.2011р., № 201, від 07.06.2011р„ № 20);

- у березні-квітні 2011р. суми на підставі податкових накладних, які були виписані ТзОВ «Промтехметал» (п/н від 02.03.2011р., № 39. від 03.03.2011р.. № 48. від 04.03.2011р„ № 60. від 07.03.2011р„ № 68, від 04.04.2011р., № 38. від 05.04.2011р., № 58, від 06.04.2011р„ № 66);

- у травні 2011р. суми на підставі податкових накладних, які були виписані ТзОВ «Крафт ЛВ» (п/н від 04.05.2011р., № 41, від 06.05.2011р. №70);

- у січні-травні 2010р. суми на підставі податкових накладних, які були виписані ПП «ФПК «Каскад» (п/н від 11.01.2010р., № 1110000021. від 12.01.2010р., № 1120000013. від 15.01.2010р.. № 1150000013, від 03.02.2010р., № 2030000010, від 02.03.2010р., № 3020000015. від 04.03.2010р., № 3040000016, від 05.04.2010р., № 4050000002. від 23.04.2010р„ № 4230000007. від 04.05.2010р.. № 5040000009, від 11.05.2010р., № 5110000007).

Відповідно до даних податкових накладних ТзОВ «Вояр» отримало від постачальників - ПП «Воллі» виконані будівельні роботи, від ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» товарно-матеріальні цінності - будівельні матеріали.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його вищевказаними контрагентами не було посилаючись на наступне.

При проведенні перевірки ТзОВ «Вояр» по взаєморозрахунках з ПП «Воллі», ТзОВ мтехметал, ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 21534 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного додаткового періоду в сумі 21971грн.

ТзОВ «Вояр» згідно представлених первинних документів, відображено в бухгалтерському обліку отримання від постачальників ПП «Воллі» виконані будівельні сети, від ТзОВ «Промтехметал, ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» ТМЦ - будівельні матеріали.

Судом взято до уваги, що до перевірки не надано копії документів, які б підтверджували використання ТМЦ у власній господарській діяльності чи докази подальшої їх реалізації, а також копії документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ, а саме: товарно-транспортні накладні, шляхові листи. хоча відповідно до положень п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Також, згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У зв'язку з наведеним, суд зважає на те, що чинним законодавством передбачено обов'язок платника податків представити під час проведення перевірки на вимогу податного органу первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальний характер вчинених господарських операцій, відтак позивач зобов'язаний був надати таку документацію або ж узгодити із податковим органом порядок та строк її надання.

В процесі проведення перевірки, встановлено, що в ПП «Воллі», ТзОВ «Промтехметал, ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТзОВ «Вояр».

До таких висновків податковий орган дійшов ґрунтуючись на тому, що державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова при проведенні перевірки відповідно до акта від 30.06.20J 1р. №921/23-2/34029609 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов 'язань та податкового кредиту декларацій податку на додану вартість за березень-квітень 2011р., скерованого на адресу ДПІ у Залізничному районі м. Львова листом від 05.07.2011р. №16182/7/23-213 ДПІ у Франківському районі м. Львова зазначено наступне.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відтак, податковий орган прийшов до висновку, що оскільки, на ПП «Воллі» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, з такого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов 'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Виходячи з наведеного, ПП «Воллі» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов 'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Відтак, ПП «Воллі» здійснювало протиправне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємствами - постачальниками та відповідно незаконне формування податкового зобов 'язання по взаємовідносинах з підприємствами - покупцями.

Такі ж висновки містяться і в актах від 20.07.2011р. № 1260/23-4/34029609, від 23.08.2011р. № 1559/23-4/34029609, серованих на адресу ДПІ у Залізничному районі м. Львова ДПІ у Франківському району м.Львова.

Керуючись вказаними актами відповідач дійшов до висновку про відсутність фактичного отримання товарно- матеріальних цінностей ТзОВ «Вояр» від ПП «Воллі».

До того судом взято до уваги, що як вбачається з представлених позивачем первинних документів, ТзОВ «Вояр» виконувало ремонтні роботи приміщень Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника. Проте, позивач стверджує, що для виконання даних робіт залучало субпідрядні організації, зокрема ПП «Воллі». З метою з'ясування фактичного виконавця робіт відповідачем скеровано запит до Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника, щодо надання інформації про те, чи виконувались ремонтні роботи та хто виступав виконавцем робі т. Згідно отриманої відповіді, випливає що дані роботи виконувалися ТзОВ «Вояр», а ТзОВ «Воллі» жодних робіт не виконувало. (Копія запиту та відповіді на запит додаються).

Крім цього, на підтвердження висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП «Волі» судом взято до уваги вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.12 по справі №1319/5265/2012 щодо обвинувачення ОСОБА_5 (директора підприємства) у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.4 ст.358 КК України.

Суд зважає на те, що згідно ч. З ст. 373 КПК України обвинувальні вироки ухвалюються лише за умови доведеності в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні висновки щодо неможливості фактичного здійснення господарської діяльності контрагентів позивача ТзОВ «ПРОМТЕХМЕТАЛ, ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «ФПК «Каскад» були викладені в Актах від 04.11.2011р., № 4124/23-408/37398974, від 13.07.2011р. № 1163/23- 2/37399009, від 25.02.201 1р. № 214/23-2/35382611.

Відтак, на переконання відповідача, за зазначених обставин, враховуючи, що вищезгадані підприємства створені з метою здійснення незаконної діяльності, первинні документи, якими позивач обгрунтовує факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами не можуть підтверджувати його право на формування податкового кредиту за наслідками їх відображення в податковому обліку.

Таким чином, на думку відповідача, викладене вище підтверджує правомірність висновків податкового органу, щодо виявлених порушень викладених в акті перевірки та правомірності податкових повідомлень-рішень.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльне і платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому мислі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою такого звітного періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд виходить з того, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі-Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що сують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Положення господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із вищевказаними контрагентами.

На підтвердження реальності господарських операцій із вищевказаними контрагентами позивач представив первинні бухгалтерські документи (податкові, видаткові накладні, договори та додатки до них, платіжні відомості, довідки про вартість виконаних робіт, акти списання, довідки про вартість виконаних робіт).

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, хоча і оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак не відображають реального характеру господарських операцій, що відбулись між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку, і розмірах, встановлених законом.

Судом взято до уваги те, що на формування податкового кредиту позивача мали вплив господарські операції, які фактично не відбулись.

Також, суд бере до уваги те, що податковими органами доведено, а позивачем не спростовано факту, що у вказаних контрагентів позивача відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-яких видів господарської діяльності та трудові ресурси необхідні для виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено фактичний характер господарських операцій, здійснених із вищезазначеними контрагентами, а відтак правочини укладені з ними не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, та вчинені з метою незаконного формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки від 20.03.2012 року № 31/22-40/30823037, та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 року № 0000332304 та № 0000312304.

При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави вважати вищезазначені податкові повідомлення-рішення неправомірним. Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.