Ухвала суду № 39672787, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 804/6871/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "Укрспецтехніка" до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року позивач звернувся з позовом до cуду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.04.2013р. №0000312304, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 845, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позовні вимоги задоволенні. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.04.2013р. №0000312304.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з реорганізацією органів податкової служби судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ВКЦ "Укрспецтехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансового-господарських операцій з ТОВ ТПК "Слайден" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 11.04.2013р. №1197/222/34230712.

На підставі акту перевірки від 11.04.2013р. №1197/222/34230712 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000312304 про визначення сум податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 33 845, 00 грн.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" п. 198.6 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 29 469,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 17500 грн., березень 2011 року - 11969 грн.

Підставою для такого висновку акту перевірки визначено, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011р. при розгляді справи №1-339/11 встановлено, що ТОВ "ТПК "Слайден" був створений без наміру займатися підприємницькою діяльністю, та лише оформлювались документи фінансово-господарської діяльності, які містять недостовірні дані, тому ТОВ "ТПК "Слайден" не міг здійснити поставку товарів та виконувати роботи. Тому, взаємовідносини ТОВ ВКЦ "Укрспецтехніка" з ТОВ "ТПК "Слайден" не спричиняють реального настання юридичних наслідків так як відсутня ланка обліку за ланцюгом між попередниками через ланцюг, який декларувався (ініціювався) рух товарів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового засідання було доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ "ТПК "Слайден" знаходилося в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що за період з грудня 2010 року по березень 2011 року позивач здійснював господарську діяльність з купівлі у ТОВ ТПК "Слайден" товару, а саме вилочний погрузчик, кран-маніпулятор, кран-маніпулятор гідравлічний та інші, що підтверджується первинними документами, а саме договором поставки № 010111 від 01.01.2011 року, видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними.

Факт оплати товари під час господарських операцій між позивачем та ТОВ ТПК "Слайден" підтверджується банківськими виписками щодо оплати за зазначену продукцію.

Після чого придбані товари були реалізовані та передані/встановлені на автотранспорт ТОВ "Ековектор", ТОВ Сільськогосподарське "ЛНЗ-АГРО", фізичній особі ОСОБА_1, ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд".

Рух активів позивача підтверджується оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 631 та журналом-ордером по рахунку 631.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ ТПК "Слайден" товар останнім було придбано у ТОВ "Торговий дім "Дніпроенергоресурс", який в свою чергу ввіз на територію України у період 2008- 2009 року, що підтверджується первинними документами та вантажно-митними деклараціями від 21.07.2008р., 01.10.2008р.,13.01.2009 р.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій з ТОВ ТПК "Слайден", у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для визначення зобов'язання з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу на наявність вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2011р., яким притягнуто до кримінальної відповідальності засновника ТОВ ТПК "Слайден" ОСОБА_2 за фіктивне підприємництво, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Положення ч. 4 ст. 72 КАС України визначають, що підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставина фіктивності створення ТОВ ТПК "Слайден", встановлена вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011р. відносно ОСОБА_2 не може бути покладена в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ТПК "Слайден".

Так, первинні документи від ТОВ "ТПК "Слайден" були підписані іншою особою, а саме ОСОБА_3

Крім того, згідно вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2011р., період за який діяльність ТОВ ТПК "Слайден" визначалась як фіктивна стосується 2008, 2009 років, в той час як взаємовідносини позивача та ТОВ ТПК "Слайден", що перевірялась податковим органом стосується грудня 2010 року та березня 2011 року.

При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ ТПК "Слайден" було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим