Постанова № 39672302, 08.07.2014, Волноваський районний суд Донецької області

221/2612/14-а

2-а/221/146/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Волноваський районний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Аксьоненко В. І.

при секретарі Денисенко Н. М.

За участю

представника відповідача Арсентьєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач 24.06.2014 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 1 січня по 24 червня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що вона віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право з 2014 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені її права. Тому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 1 січня 2014 року по 24 червня 2014 року.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву з проханням вирішити спір у її відсутність, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі. Також заявила клопотання про винесення, у відповідності до приписів статті 267 КАС України, рішення про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Представник відповідача Арсентьєва В.В., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи, що виплата доплати до пенсії позивачу проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1381, тому невідповідностей закону дії відповідача не містять.

Згідно наданих суду письмових заперечень представник відповідача, не визнаючи поданий ОСОБА_2 позов, посилалась на те, що позивач дійсно перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальної доплати за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах фінансових ресурсів на 2014 бюджетний рік, то підстав для підвищення пенсії позивачу немає.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Суд встановив розглядом справи, що ОСОБА_2 відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Волноваському районі Донецької області, як така, що отримує пенсію за віком, що було визнано представниками відповідача та підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача (а.с.12 ).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28 грудня 2007 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Внаслідок цього рішення Конституційного Суду України була відновлена редакція статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в первинній редакції від 1 січня 2006 року, за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

На підставі статті 7 згаданого Закону фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Тому посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року є безпідставними, бо Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

За пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Однак суд відхиляє посилання представників відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», бо вищу юридичну силу над підзаконними актами, яким є зазначена Постанова КМУ № 1381, мають закони, яким є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі вищезазначеного при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, визначеним у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого розмір пенсії позивачці з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що фактично позивачка отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», замість розміру, визначеного статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Разом з тим, суд вважає, що зазначений кінцевий термін здійснення перерахунку пенсії позивачці в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивачем зазначений не вірно, тому що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 року в № 21-53а13, які згідно статті 244-2 КАСУ є обов'язковими для застосування у судовій практиці.

Таким чином, з урахування вищезазначеної позиції Верховного суду України, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного грошового утримання з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку, без обмеження кінцевого терміну або строку, протягом якого такий перерахунок має здійснюватись, а тому у відповідності з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Також суд зазначає, що посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача не підтверджено матеріалами справи, з огляду на відсутність доказів звернення позивача до УПФУ з питання здійснення виплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірах, визначених статтею 6 Закону № 2195, тому дана частина позовних вимог також задоволенню не підлягає.

Статтею 267 даного Кодексу встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Звіт про виконання судового рішення повинен бути викладений у письмовій форму і містити : реквізити судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю, частково, не виконане), повний перелік дій суб'єкта щодо виконання цього рішення, причини невиконання, якщо рішення виконане не повністю або не виконане. До такого звіту належить додати копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті.

Відповідно до пункту 10.12. Постанови № 7 від 20.05.2013р. Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" "...з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення суд у резолютивній частині рішення повинен повніше використовувати право покладати обов'язок на суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у визначений строк звіт про виконання судового рішення...".

Таким чином суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині здійснення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у строк один місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили..

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 87, 122, 143, 158, 162,163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 24 червня 2014 року задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2014 року, з урахуванням фактично проведених виплат.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі подати до суду, у 15-ти денний термін з часу набрання рішенням чинності звіт про виконання судового рішення.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Аксьоненко