Ухвала суду № 39671191, 01.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р.Справа № 816/1490/14

Головуючий 1 інстанції: Шевяков І.С.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/1490/14

за позовом Державного підприємства «Полтавське лісове господарство»

до Державної екологічної інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП «Полтавське лісове господарство», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після зміни позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати п. 20 припису Державної екологічної інспекції від 07.11.13 р. в частині зобов'язання його отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); скасувати претензію № 11/02-08 від 20.01.14 р. Держекоінспекції у Полтавській області про відшкодування збитків у розмірі 130104,6 грн., заподіяних Державі внаслідок самовільного використання підземних вод.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. по справі № 816/1490/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. по справі № 816/1490/14 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Полтавське лісове господарство» (ідентифікаційний номер - 25172647) зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 26.12.02 р. (а.с.46). Державною екологічною інспекцією у Полтавській області у період з 14.10.13 р. по 01.11.13 р. була проведена перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складений акт № 596/01-01-14/2 від 01.11.13 р., в якому зафіксовані порушення підприємством вимог ст. 23 Кодексу України про надра в частині користування підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

На підставі вказаного акту відповідачем був винесений припис № 07-21-53 від 07.11.13 р., в п. 20 якого, з посиланням на приписи ст. 16, ст. 19, ст. 21 та ст. 23 Кодексу України про надра, зобов'язано позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на водну свердловину, розташовану на території базового лісового розсадника у кв. 78 вид. 5 Борівського лісництва. Також відповідачем складена та направлена на адресу ДП «Полтавське лісове господарство» претензія № 185/01-14/07-15 від 20.01.14 р. про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та дозволу на спеціальне водокористування в сумі 130104,6 грн. (а.с. 17). Означена сума була обрахована на підставі даних довідки ДП «Полтавське лісове господарство» щодо кількості видобутої підземної води в 2012-2013 роках, згідно якої кількість видобутої підземної води за 2012 р. становила 1950,0 м.куб. та за 2013 р. - 1520,0 м.куб. В результаті виявлення арифметичної помилки позивачем відповідачу була надана довідка з уточненими даними, згідно якої кількість видобутої підземної води за 2012 р. становила 195,0 м.куб. та за 2013 р. - 152,0 м.куб.

Не погоджуючись з п. 20 вищевказаного припису № 07-21-53 від 07.11.13 р. та з претензією № 185/01-14/07-15 від 20.01.14 р., позивач звернувся до суду першої інстанції із вищенаведеними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач правомірно здійснював видобуток підземних вод не маючи дозволу, а тому твердження відповідача про порушення законодавства і нарахування збитків є безпідставними. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним припису та претензії, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття припису Державної екологічної інспекції від 07.11.13 р. в частині зобов'язання ДП «Полтавський лісгосп» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) слугували висновки перевіряючих, зафіксовані в акті № 596/01-01-14/2 від 01.11.13 р. щодо порушення підприємством позивача вимог ст. 16, ст. 19, ст. 21, ст. 23 Кодексу України про надра та п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України у зв'язку із здійсненняи забору підземної води із свердловини без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). В акті перевірки, зокрема, зазначено, що підприємством позивача здійснюється забір води з свердловини, розташованої на території базового лісового розсадника у кв. 78 вид. 5 Борівського лісництва за допомогою електронасоса БЦ-1.1-18-У 1.1м («Ворскла») для поливу рослин. При цьому перевіряючими зазначено, що спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) відсутній. У зв'язку з цим п. 20 припису Державної екологічної інспекції від 07.11.13 р. приписано підприємству позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на водну свердловину, розташовану на території базового лісового розсадника у кв. 78 вид. 5 Борівського лісництва.

Колегія суддів зазначає, що в ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води. Згідно ст. 48 вказаного Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

У відповідності до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. В ст. 16 Кодексу врегульовано положення спеціальних дозволів на користування надрами, згідно якої спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених КМУ, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Відповідно ст. 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 21 вказаного Кодексу надання надр у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях. А в ч. 1 ст. 23 визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Кодекс України про надара не містить поняття «власні господарсько-побутові потреби». В свою чергу, в ході проведенні перевірки спеціалістами Держекоінспекції біло встановлено, що вода використовувалася підприємством позивача для виробничих потреб.

Відповідно міждержавного стандарту ГОСТ 17.1.1.04-80, затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам № 1452 від 31.03.80 р., який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів: кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування. Відповідно, Дозвіл на користування надрами потрібен будь-якому суб'єкту господарювання, який від своєї господарської діяльності має прибуток.

Відповідно Довідки АА № 732345 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство позивача здійснює наступні види діяльності: надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; лісопильне та стругальне виробництво; будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Позивачем до Держекоінспекції у Полтавській області був наданий перелік водних свердловин, які знаходяться на балансі або використовуються ДП «Полтавське лісове господарство», Борівське лісництво, де, зокрема, зазначено, розсадник Борівського лісництва (кількість видобутої води у 2012 р. - 1600,0 м. куб., а у 2013 р. - 1250,0 м. куб.). Листом № 294 від 12.02.14 р. відповідача було повідомлено, що при наданні вказаної вище довідки була допущена арифметична помилка та наданий новий перелік джерел водопостачання (свердловин), які знаходяться на балансі або використовуються ДП «Полтавське лісове господарство». Згідно уточнюючого переліку кількість видобутої підземної води по свердловині «розсадник Борівського лісництва» у 2012 р. становила 160,0 м. куб., а у 2013 р. - 125,0 м. куб. (в т.ч. для пожежних потреб - заправка пожежного автомобіля водою). В цьому ж переліку ДП «Полтавське лісове господарство» зазначено, що паспорта свердловин та дозволи на спеціальне водокористування оформляються. Також, з наданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що видобута вода позивачем використовувалася для прибирання контори, пожежних цілей та на лісорозсаднику для господарських потреб.

Так, за ГОСТом 17.1.1.04-80 Класифікація підземних вод за цілями водокористування, що затверджений постановою Державного комітету СССР по стандартам № 1452 від 31.03.80 р., класифікація цілей користування підземними водами здійснюється на: господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення, лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), зрошення та обводнення, промислові потреби (без теплоенергетики), потреби теплоенергетики, територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод, скидання стічних вод, інші потреби. В свою чергу кожен вид водокористування з переліченої класифікації поділяється на підкласи з визначенням відповідного класу підземних вод, що застосовується в кожному конкретному виді водокористування. Водночас зазначений ГОСТ містить розділ Помислові потреби (без теплоенергетики), який з поміж іншого включає в себе: господарсько-питні та комунально-побутові потреби промислових підприємств (і гасіння пожеж) з використанням як води питної, так і води технічної.

Колегія суддів зазначає, що спеціальне використання надр на праві надрокористування відповідно ст. 19 Кодексу України про надра передбачає отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно ст. 21 цього Кодексу видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів. Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМУ № 827 від 12.12.94 р. Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини). Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Тобто, від водокористувачів, як правило, вимагається отримання двох дозвільних документів, що також визначено у постановах КМУ «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.92 р. № 459» № 321 від 13.03.02 р. та постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 від 30.05.11 р. Зазначені постанови передбачають отримання наступних дозволів: на спеціальне водокористування, відповідно ст. 49 Водного кодексу України, яке видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища; на користування надрами для видобування корисних копалин на підставі ст. 16 Кодексу України про надра, яке видається Державною службою геології та надр України.

Таким чином, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому позивач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами). Разом з тим, у відповідності до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

В ст. 23 Кодексу України про надра встановлено обмеження для реалізації цього права: по-перше, правом на земельну ділянку, по-друге, визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу. Таким чином, реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених ст. 23 Кодексу про надра.

З письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що протягом 2012-2013 років кількість видобутої підземної води по свердловині «розсадник Борівського лісництва» становила 160,0 м. куб. та 125,0 м. куб. на рік відповідно (в т.ч. для пожежних потреб - заправка пожежного автомобіля водою), що свідчить про те, що позивачем не було перевищено видобутку води 300,0 куб. м на добу, а тому позивач мав право на такий видобуток без отримання спеціального дозволу. В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що вода, видобута по свердловині «розсадник Борівського лісництва», використовувалася підприємством позивача для виробничих потреб та не доведено того, що позивач перевищив допустиму добову норму видобутку води.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції протиправність висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 16, ст. 19, ст. 21, ст. 23 Кодексу України про надра і прийнята у зв'язку з цим претензія № 11/02-08 від 20.01.14 р. Держекоінспекції у Полтавській області про відшкодування збитків у розмірі 130104,6 грн., заподіяних Державі внаслідок самовільного використання підземних вод, є безпідставною.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. по справі № 816/1490/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. по справі № 816/1490/14 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. по справі № 816/1490/14 за позовом Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.