Постанова № 39668686, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2014 року 10:32 № 826/15361/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Тимчук М.Д.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.09.2012 р.)

від відповідача: не з'явився (просив розглядати справу за його відсутності; клопотання від 28.10.2013 р. № ДВ/7)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_2до:Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києвітретя особа-1ОСОБА_3третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України»про:скасування постанови про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до УДВС ГУ юстиції у місті Києві, в якому, враховуючи заяву від 28.10.2013 р., позивачка просить скасувати постанову УДВС ГУ юстиції у м. Києві від 05.12.2011 р. про накладення арешту на все майно ОСОБА_3 при здійсненні виконавчого провадження № 30205886 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-006/1325/2006 від 24.06.2006 р., згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2011 р. по цивільній справі № 2-2645/11, в частині накладення арешту на автомобіль марки Mersedes-Benz S-class W/V221, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2012 р., з урахуванням ухвали від 27.06.2013 р., у справі № 2-5464/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за нею визнано право власності на вищевказаний автомобіль. При цьому, як зазначає позивачка, під час розгляду справи з метою забезпечення позову на даний автомобіль було накладено арешт згідно ухвали суду від 20.08.2012 р.

В контексті наведеного позивачка звертає увагу на те, що підставою звернення позивача з клопотанням про накладення арешту на автомобіль є те, що у зв'язку з виконанням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2011 р. (виконавчий лист № 2-2645 від 29.11.2011 р.) Управлінням ДВС ГУ юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 30205886 і накладено арешт на вищезгаданий автомобіль. Позивачка при цьому зауважує, що державним виконавцем вчинялися дії щодо реалізації зазначеного автомобіля для погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-006/1325/2006 від 24.06.2006 р.

Враховуючи те, що Солом'янський районний суд м. Києва виніс рішення про визнання за позивачкою права власності, 07.11.2012 р. вона звернулася із заявою до УДВС ГУ юстиції в м. Києві з приводу зняття арешту з автомобіля.

Однак, як зазначає позивачка, станом на час подання позовної заяви (зареєстрована 27.09.2013 р.; направлена по пошті 24.09.2013 р.) жодної відповіді позивачка так і не надійшло, натомість в усному порядку державним виконавцем, провадження якого перебуває дана справа, було роз'яснено, що для зняття арешту з автомобіля, накладеного виконавчою службою, потрібно звертатися до суду.

Крім того, як зазначає позивачка, 27.03.2013 р. вона також звернулася із заявою до ДАІ м. Києва з проханням перереєструвати на неї автомобіль, однак вона отримала відповідь про здійснення необхідних дій, зокрема, про звернення до суду.

З урахуванням наведеного позивачка просить задовольнити позов.

Таким чином, спірна постанова оскаржується позивачкою по суті з підстав належності їй зазначеного майна на підставі судового рішення, а відтак, підлягає встановленню судом наявність чи відсутність обставин та підстав, з якими відповідні норми Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують можливість прийняття державним виконавцем зазначеної постанови.

Відповідно до ухвали судді Кармазіна О.А. від 20.06.2014 р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 03.07.2014 р. Копії ухвали направлені сторонам засобами поштового зв'язку та, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, на адресу відповідача - електронною поштою. Копія ухвали отримана відповідачем 23.06.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, тобто відповідач повідомлений про розгляд справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КАС України.

Відповідно до ухвали суду від 24.06.2014 р. до участі у справі залучено вищезгаданих третіх осіб та викликано цих осіб у судове засідання 03.07.2014 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало копію зазначеної ухвали засобами поштового зв'язку 26.06.2014 р. та, крім того, електронною поштою. Третя особа ОСОБА_3, якому копію ухвали направлено за місцем проживання, копію ухвали не отримав з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання 03.07.2014 р., розгляд справи, враховуючи скорочені строки розгляду справ даної категорії, було відкладено на 04.07.2014 р. Про наведене телефонограмою повідомлений представник позивача. Крім того, на адресу відповідача та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повістки направлені електронною поштою та додатково на адресу відповідача - факсимільним зв'язком. Щодо третьої особи ОСОБА_5 судом вжито заходів щодо його повідомлення засобами телекомунікаційного зв'язку щодо чого до матеріалів залучено відповідне повідомлення (а.с. 173), що, однак, не призвело до позитивного результату внаслідок відсутності абонента.

04.07.2014 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, у той же час, враховуючи вищезгадане клопотання відповідача, суд на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача. Крім того, враховуючи те, що судом вжито всіх заходів щодо повідомлення третіх осіб про судове засідання, які однак не з'явилися у судове засідання з незалежних від суду причин, суд, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справи, прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.07.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, щодо дотримання строку звернення до суду суд, враховуючи надані позивачкою письмові пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, а також надані на їх підтвердження матеріали, з яких вбачається, що позивачка звернулася до суду із пропуском строку звернення до суду внаслідок вчинення до цього заходів з отримання матеріалів і відомостей, необхідних для звернення до суду, прийшов до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо суті спірних відносин, суд зазначає, що 05 вересня 2011 року Голосіївським районним судом м. Києва прийнято заочне рішення у справі № 2-2645/11 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд вирішив позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження -м. Київ), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження Луганська область, Слов'яносербський район, с. Трьохізбетка) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (п\р26507002333333 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код -36789421.) заборгованість за договором кредиту в розмірі 194681 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят один) долар США 39 центів (еквівалент у гривнях на день проведення розрахунку за курсом НБУ - 1545770 (один мільйон п'ятсот сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 24 коп. та 1588112 (один мільйон п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сто дванадцять) грн. 85 коп..

29.11.2011 р. судом видано виконавчий лист про стягнення вищевказаних сум із вищевказаних осіб.

Зазначається, що рішення суду набрало законної сили 16.09.2011 р. Виконавчий лист видано 29.11.2011 р.

05.12.2011 р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУ юстиції у м. Києві Григорян О.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30205886.

Як вбачається із змісту зазначеної постанови, вона прийнята на підставі вищезгаданого виконавчого листа. Боржником визначено ОСОБА_3, стягувачем - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Згідно з постановою державного виконавця боржнику запропоновано виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, 05.12.2011 р. державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова прийнята на підставі заяви стягувача про накладення арешту на все майно, що належить боржнику в межах суми заборгованості. Накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 3 133 883,09 грн. Заборонено боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

У зв'язку з наведеним, 06.12.2011 р. до Додержавного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження, про що до матеріалів справи залучено витяг № 34081341. Реєстраційний номер 11928359. Термін дії обтяження - до 06.12.2016 р.

04.04.2012 р. стягувачем до ГУ юстиції у м. Києві подано заяву про оголошення розшуку та затримання, зокрема, вищевказаного автомобіля.

04.04.2014 р. державним виконавцем прийнято постанову ВП № 30205886 про розшук майна боржника, зокрема, вищезгаданого автомобіля, яка мотивована, крім іншого, отриманням повідомлення УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 10/44247АР від 21.12.2011 р. відносно реєстрації за боржником вищезгаданого автомобіля.

Надалі, як вбачається з постанови державного виконавця від 27.06.2012 р., автомобіль був затриманий органами ДАІ за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3-а.

27.06.2012 р. державним виконавцем, у т.ч. у присутності боржника, складено акт опису та арешту майна. До матеріалів справи залучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а саме: щодо належності вищезгаданого автомобіля боржнику згідно свідоцтва ААС766737.

У той же час, відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2012 р. у справі № 2-5464/12 (2609/19519/12) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за нею особистою приватною власністю вищезгаданий автомобіль.

Із змісту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_3 визнав позов.

Згідно із відміткою на копії рішення суду, воно набрало законної сили 29.10.2012 р.

При цьому, як вбачається з ухвали суду від 20.08.2012 р. на вказаний автомобіль було накладено арешт.

27.06.2013 р. судом постановлено ухвалу щодо виправлення описки у вищезгаданому рішенні суду від 17.10.2012 р. щодо номеру кузову та дати укладання договору позики. Згідно відмітки, станом на 04.07.2013 р. ухвала набрала законної сили.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 19 вищезгаданого Закону, у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Частиною 2 ст. 25 зазначеного Закону також визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В даному випадку, як вбачається із змісту матеріалів виконавчого провадження 30205886, стягувач за виконавчим провадженням звернувся до державного виконавця із заявою про накладення арешту на майно боржника, у зв'язку з чим державним виконавцем і було прийнято оскаржувану постанову від 05.12.2011 р. про накладення арешту на майно боржника, що відповідає вимогам наведених вище норм законодавства.

Під час розгляду даної справи, в контексті заявлених позивачкою вимог та повідомлених нею обставин (підстав позову), судом не встановлено наявності на час прийняття спірного рішення законодавчо встановлених перешкод для прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 05.12.2011 р. про накладення арешту на майно боржника, як і перешкод для складання 27.06.2012 р. акту опису та арешту майна.

Суд звертає у зв'язку з наведеним увагу на те, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-5464/12 (2609/19519/12) про визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль було ухвалено лише від 17.10.2012 р. та набрало законної сили 29.10.2012 р., тобто після прийняття 05.12.2011 р. державним виконавцем оскаржуваної постанови та лише 27.06.2013 р. судом постановлено ухвалу щодо виправлення описки у вищезгаданому рішенні суду від 17.10.2012 р. щодо номеру кузову та дати укладання договору позики.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення державним виконавцем вимог законодавства у зв'язку з прийняттям постанови від 05.12.2011 р. та, відповідно, не вбачає підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

При цьому, судом враховується, що предметом даного позову не є зняття арешту з майна. Предметом даного позову є саме оскарження постанови від 05.12.2011 р. про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене у сукупності, суд в даному випадку не вбачає підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке за висновком суду є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін