Рішення № 39668133, 07.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9997/14 07.07.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс"

про стягнення 631713,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Желтовський М. Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" заборгованості за Договором поставки № 35-13Ч від 20.02.2013 в розмірі 631713,52 грн., в тому числі 543 030,18 грн. основного боргу, 36 907,10 грн. пені, 11 122,68 грн. 3 % річних, 40 653,56 грн. збитків від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за видатковими накладними, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 543 030,18 грн. боргу та за прострочення оплати за поставлену продукцію позивач заявляє до стягнення в також 36 907,10 грн. пені, 11 122,68 грн. 3 % річних, 40 653,56 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження по справі № 910/9997/14, розгляд справи призначено на 07.07.2014.

Представник позивача в судове засідання 07.07.2014 з'явився, подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 29.05.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 23.05.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 07.07.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.07.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 між відповідачем - ТОВ «Мєра Макс», як покупцем, та позивачем - ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент», як постачальником, було укладено договір поставки № 35-13Ч (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору певний товар - оливи, технічні рідини, фільтри та фільтруючі елементи до автотранспорту, будівельної та іншої техніки, тощо, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (п. 1.1 договору).

Сторони погодили перелік, кількість та вартість товару в додатках до договору: Специфікація № 2 від 27.02.2013, Специфікація № 6 від 29.05.2013, Специфікація № 7 від 20.05.2013, Специфікація № 14 за вересень 2013 року, Специфікація № 15 за вересень 2013 року, Специфікація № 16 за вересень 2013 року, Специфікація № 17 за вересень 2013 року, Специфікація № 18 за вересень 2013 року, Специфікація № 19 за вересень 2013 року, Специфікація № 20 за вересень 2013 року, Специфікація № 21 за вересень 2013 року, Специфікація № 22 за вересень 2013 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 624 060,98 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями накладних: № ПКН+У004055 від 27.03.2013, № ПКН+У005087 від 07.06.2013, № ПКН+У005094 від 13.06.2013, № ПКН+У005969 від 24.07.2013, № ПКН+У006419 від 11.09.2013, № ПКН+У006420 від 11.09.2013, № ПКН+У006421 від 11.092013, № ПКН+У006424 від 11.09.2013, № ПКН+У006425 від 11.09.2013, № ПКН+У006422 від 12.09.2013, № ПКН+У006416 від 17.09.2013, № ПКН+У006417 від 17.09.2013, № ПКН+У006418 від 17.09.2013, № ПКН+У006548 від 20.09.2013. Відповідач отримав поставлений товар позивачем на підставі довіреностей: № 28 від 19.03.2013, № 91 від 12.06.2013, № 118 від 17.07.2013, № 188 від 09.09.2013, № 209 від 19.09.2013.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (при додатковому узгоджені сторін) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем по товарно-транспортній накладній (видатковим) накладним (в залежності від умов поставки товару), якщо інше не передбачено специфікаціями до даного договору (п. 3.1 договору).

В Специфікаціях № 2 від 27.02.2013, № 6 від 29.05.2013, № 7 від 20.05.2013, № 14 за вересень 2013 року, № 15 за вересень 2013 року, № 16 за вересень 2013 року, № 17 за вересень 2013 року, № 18 за вересень 2013 року, № 19 за вересень 2013 року, № 20 за вересень 2013 року, № 21 за вересень 2013 року та № 22 за вересень 2013 року встановлено умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

На оплату за поставлений товар позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури: № ПКН+У005078від 26.02.2013, № ПКН+У006530 від 30.05.2013, № ПКН+У006538 від 29.05.2013, № ПКН+У007371 від 17.07.2013, № ПКН+У008225 від 03.09.2013, № ПКН+У008226 від 04.09.2013, № ПКН+У008227 від 04.09.2013, № ПКН+У008230 від 04.09.2013, № ПКН+У008231 від 03.09.2013, № ПКН+У008228 від 04.09.2013, № ПКН+У008222 від 103.09.2013, № ПКН+У008223 від 04.09.2013, № ПКН+У008224 від 03.09.2013.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що вбачається з виписок з банківського рахунку позивача.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, поставлений товар за договором на суму 543 030,18 грн. відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим позивачем і заявлено позов про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 543 030,18 грн.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар, що підтверджується накладними до договору, а саме: № ПКН+У004055 від 27.03.2013, № ПКН+У005087 від 07.06.2013, № ПКН+У005094 від 13.06.2013, № ПКН+У005969 від 24.07.2013, № ПКН+У006419 від 11.09.2013, № ПКН+У006420 від 11.09.2013, № ПКН+У006421 від 11.092013, № ПКН+У006424 від 11.09.2013, № ПКН+У006425 від 11.09.2013, № ПКН+У006422 від 12.09.2013, № ПКН+У006416 від 17.09.2013, № ПКН+У006417 від 17.09.2013, № ПКН+У006418 від 17.09.2013, № ПКН+У006548 від 20.09.2013. Відповідач отримав поставлений товар позивачем на підставі довіреностей: № 28 від 19.03.2013, № 91 від 12.06.2013, № 118 від 17.07.2013, № 188 від 09.09.2013, № 209 від 19.09.2013 на суму 624 060,98 грн., які підписані без будь-яких зауважень представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 3.1 договору та умов зазначених в специфікаціях до договору у визначений строк (протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем) поставлений товар за договором згідно накладних оплачено у повному обсязі не було, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 543 030,18 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 543 030,18 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 543 030,18 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 36 907,10 грн. пені за період з 13.08.2013 по 20.04.2014 по кожному простроченому платежу окремо з урахуванням обмеженого шестимісячного періоду нарахування пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у у відповідності до умов договору та вимог закону.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 36 907,10 грн. за розрахунком позивача.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 11 122,68 грн. 3 % річних нарахованих за період з 27.04.2013 по 07.05.2014 та 40 653,56 грн. збитків від інфляції нарахованих за період з травня 2013 року по квітень 2014 року

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив розрахунок 3% річних та збитків від інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 11 122,68 грн. та 40 653,56 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" (02660 м.Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 519, ЄДРПОУ 38343638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" (02660, м. Київ, вулиця Червоноткацька, 42-А/1, ЄДРПОУ 37675989,) 543 030,18 (п'ятсот сорок три тисячі тридцять) грн. 18 грн. основного боргу, 36 907 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 10 коп. пені, 11 122 (одинадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 68 коп. 3% річних, 40 653 (сорок тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 12 634 (дванадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.2014

Суддя О.А. Грєхова