Рішення № 39667994, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6698/14

24.06.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"ОЛГА-Логістик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській"

про стягнення 5 364,07 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській" про стягнення 5 364,07 грн. (4 000,02 грн. основного боргу, 300,00 грн. 3% річних, 195,00 грн. пені, 869,05 грн. штрафу).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1027 від 11.10.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/6698/14 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 р.

16.05.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи, а саме копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначається, що відповідач знаходиться за іншою адресою.

У судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 05.06.2014 р.

05.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, а саме докази направлення відповідачу позовних матеріалів на нову адресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи, які були залучені до матеріалів справи, а також клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.06.2014 р.

17.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання представник позивача не з’явився.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.10.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвській» (далі - покупець) було договір поставки продукції № 1027 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим Договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) 10 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5 345,26 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ДОК-025552 від 30.10.2013 р., підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками, а також податковою накладною № 30150 від 30.10.2012 р.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1000,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4345,26 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які наведені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 345,26 грн. обґрунтовані та документально підтверджені., однак позивач в прохальній частині позовної заяви просить стягнути 4000,02 грн. Оскільки підстави для стягнення суми боргу більшої ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 4 000,02 грн. суми основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 300,00 грн. 3% річних, 195,00 грн. пені, 869,05 грн. штрафу (прохальна частина позовної заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки та, окрім того, 20% річних.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що в разі порушення умов п. 3.5. цього Договору на покупця накладається штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Однак, у п. 3.5. Договору сторони не вказали, яку суму заборгованості не повинен перевищувати покупець за поставлений/отриманий товар згідно з Договором, а тому підстави для нарахування штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості у суду відсутні.

Суд здійснив власний розрахунок пені та відсотків річних, адже розрахунок, наданий позивачем, є невірним та суперечить прохальній частині позовної заяви. Відповідно до розрахунку суду пеня становить 191,91 грн., 3% річних – 44,29 грн.

У задоволенні 3,09 грн. пені та 255,71 3% річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 4000,02 грн. основного боргу, 191,91 грн. пені, 44,29 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвській» (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 12, код 38806490) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10А, код 36001805) 4 000 (чотири тисячі) грн. 02 коп. основного боргу, 191 (сто дев’яносто одну) грн. 91 коп. пені, 44 (сорок чотири) грн. 29 коп. 3% річних, та 1 442 (одну тисячу чотириста сорок дві) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 09.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова