Постанова № 39667644, 08.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2014 р. № 820/11422/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000152220 від 17.04.2014 року, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Мельникова О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Шалімова Д.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Стройсервис-Плюс" по взаємовідносинам з ТОВ "МАРІОН" за липень 2012 р., за результатами якої 11.03.2014 р. був складений акт за №602/20-36-22-03-07/35243565, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість у сумі 284715,44 грн. за липень 2012 р.

За наслідками вказаного акту перевірки 17.04.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000152220 на загальну суму грошового зобов'язання 427074 грн., з яким суд не погоджується, виходячи з такого.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ "МАРІОН на підставі укладеного договору на виконання субпідрядних робіт (№ 248/2-СП від 21 травня 2012 року). На момент вчинення даного правочину ТОВ "МАРІОН" мало необхідну ліцензію.

Підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом - ТОВ "МАРІОН". До такого висновку відповідач прийшов з огляду на наявність акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріон" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року", складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року № 2819/26-55-22-01, згідно до якого на дату перевірки ТОВ "МАРІОН" має стан платника - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), а від так, у підприємства відсутній об"єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-покупцями в розумінні п. 188.1 ст. 188 ПКУ.

Дане твердження суд не приймає, з огляду на наступне.

Встановлено, що відповідно до вказаного договору субпідрядник в особі ТОВ "МАРІОН" зобов'язується виконати капітальний ремонт скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території, вартість робіт за договором визначається договірною ціною і локальним кошторисом та становить 1 708 292,62 грн., матеріали для виконання ремонтних робіт передавались від ТОВ "МАРІОН" до ТОВ "Стройсервис-Плюс", що підтверджується актом здачі-приймання матеріалів до договору на виконання субпідрядних робіт № 248/2-СП.

Як свідчать докази у справі, субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі, тому після закінчення робіт було складено акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також, були виписані податкові накладні № 3,4,5,6,7,8,9, загальний розмір ПДВ (податкового кредиту) за вказаними податковими накладними становить 284715,44 грн., розрахунки між ТОВ "Стройсервис-Плюс" проводилися у безготівковій формі, заборгованість перед ТОВ "МАРІОН" у позивача відсутня.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, основним договором ТОВ "Стройсервис-Плюс" був договір з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (№ 248 від 14.12.2011 року), за яким позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території.

Також, в ньому окремо зазначено, що для виконання цих робіт позивач має право залучати субпідрядників, в якості такого субпідрядника було залучено ТОВ "МАРІОН".

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні нормативні положення.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Безпідставним на думку суду є посилання податкового органу на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріон" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року", складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року № 2819/26-55-22-01, як на підставу встановлених порушень з боку позивача, оскільки це не узгоджується з положеннями чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000152220 від 17.04.2014 року, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" (юридична адреса: 61044, м. Харків, проспект Московський, буд. 259, код ЄДРПОУ: 35243565) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2014 року.

Суддя Самойлова В.В.