Вирок № 39667102, 08.07.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7662/14к

Провадження № 1кп/201/346/2014

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретарі Білодід Ю.П.

за участю прокурора Смирнова В.Р.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 1-кп/201/346/2014 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року приблизно о 12-35 годин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «НАNIA ZZ3315S3065В», д/н НОМЕР_1, рухався по вул. Запорізьке шосе з боку вул. Шинної у напрямку вул. Космічної зі швидкістю 67,4 км/год. Під час руху, в районі електроопори № 49, розташованій на вищезазначеній ділянці дороги, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_4, який переходив проїзну частину його напрямку руху з ліва на право, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, якими передбачено: учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими; дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю на більше 60 км/год.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху України відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_4, який у свою чергу порушив вимоги п. 4.14 «а» Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багатоуламкового перелому кісток лівої половини черепа з крововиливом у покрови, забитими ранами на голові, розривами оболонок мозку та частковим руйнуванням тканини мозку, крововиливами під оболонки та у шлуночки його. Забиття обох легень по задній поверхні. Крововиливів у м'які тканини в проекції середньої третини гребеня лівої клубової кістки на 5 см. донизу, на висоті 92 см. від підошви та крововиливу між лівою лопатковою та задньо-пахвовою лініям. Синця: на тильній поверхні правої кисті (з саднами по його краю). Саден: на тильній поверхні правого променево-зап'ястного суглобу; біля проекції зовнішнього краю правого наколінника; в області проекції верхнього кінця правої малогомілкової кістки дугоподібне, випуклою частиною звернене до переду, розміром 3 х 1 см. В нижній частині садна епідерміс лоскутоподібно звернутий донизу; по лівій середньо-ключичній лінії, на 3 см. нижче краю реберної дуги, переривчастої ділянки осадження переважно у вигляді вертикальних паралельних смуг; на лобі садно Т-подібної форми; ліворуч, на відстані 3 см. від зовнішнього кута лівого ока, переривчаста ділянка осадження; на спинці носу трохи більше праворуч, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя на час виникнення, та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним в повному обсязі, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, розкаявся у скоєному та пояснив, що відразу після події він намагався надати першу допомогу потерпілому, викликав швидку, однак ще до приїзду останньої потерпілий помер.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження в наданих сторонами кримінального провадження та досліджених судом доказах, зокрема:

- показаннях потерпілої ОСОБА_2, допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що загиблий являвся її чоловіком. В той день їй повідомили про дорожньо-транспортну пригоду і вона приїхала на місце де побачила вже тіло свого чоловіка, міліціонерів, лікарів та обвинуваченого;

- висновком експерта № 70/27-263 від 29.04.2014 року (т. 1 а.с. 69) згідно якого в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «НАNIA» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до п. 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду а пішохода, однак його дії не відповідали вимогам цих норм, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням події данної ДТП.

Враховуючи те, що обвинувачений, потерпіла та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії необережних тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т. 1 а.с. 101), позитивно характеризується по місцю проживання (т. 1 а.с. 100).

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає активне сприяння розкриттю злочину, визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

В той же час, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 має матір ІНФОРМАЦІЯ_5, яка не має інших працездатних дітей, суд вважає за можливе на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по проведенню експертизи в розмірі 983,84 гривень (т. 1 а.с. 68).

Вирішуючи заявлений ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 в розмірі 16895,04 гривень - витрати понесенні на поховання, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, так як потерпілою доведено факт понесення цих витрат, судом встановлено наявність причинного зв'язку між протиправними діями обвинуваченого та понесеними потерпілою витратами, а отже з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню ці витрати на підставі ст. 1166 ЦК України.

Посилання сторони захисту на те, що витрати на поминальний обід не являються витратами на поховання, суд не приймає до уваги, оскільки поминальний обід, згідно українських традицій являється однією зі складових поховання.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат в розмірі 10480 гривень, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не доведено понесення цих витрат.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого в розмірі 300 000 гривень, суд вважає встановленим, що внаслідок дій відповідача, що виразились у недотриманні правил дорожнього руху, загинув ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_2 Внаслідок його загибелі позивачці спричинена моральна шкода, яка виразилась у переживаннях в зв'язку зі втратою рідної людини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань позивача, завданих внаслідок втрати рідної людини, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв'язків, тривалість немайнових втрат, які продовжуються до сьогоднішнього дня. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача в 150 000 гривень, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на підставі ст. 1167 ЦК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16895,04 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень, а всього 166 895,04 гривень (сто шістдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави витрати по проведенню судової експертизи в розмірі 983,84 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий - суддя: С.П. Мельниченко