Ухвала суду № 39666754, 25.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3746/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Кравченко К.В. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Довбиш Ганни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Зіярєшат" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Фермерське господарство "Зіярєшат" (далі ФГ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ОДПІ) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року: №0000182300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 89024,50 грн., з яких за основним платежем на 71219,60 грн., за штрафними санкціями на 17804,90 грн.; №0000192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями на 680 грн.; №0000222300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за штрафними санкціями на 680 грн.; №0000232300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на 226865,44 грн., з яких за основним платежем на 181492,35 грн., за штрафними санкціями на 45373,09 грн.; №0000242300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за розміщення відходів за штрафною санкцією на 170 грн.; №0000262300, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 1077,24 грн.; №0000272300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 42301,25 грн., з яких за основним платежем на 33841,00 грн., за штрафними санкціями на 8460,25 грн.; №0000282300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями на 1190 грн.; №0000292300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року на 3979,00 грн. та №0000302300, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на 3979,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при оформленні результатів перевірки в акті мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, а висновки акту базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, тому не можуть бути покладені в основу прийняття будь-яких рішень. Окремо ФГ, на ряду з іншим, зазначалось, що донарахування йому податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток є неправомірними, оскільки, платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток та платниками збору за спеціальне водокористування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року за №0000182300, №0000192300, №0000222300, №0000232300, №0000262300, №0000272300, №0000292300 та №0000302300. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача в період з 24 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку ФГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 15 травня 2013 року за №77/220/34075208, яким встановлені порушення: п.134.1 ст.134, п.149.1 ст.149, п.151.1 ст.151, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України (далі ПК України) - встановлено заниження податку на прибуток у сумі 71219,60 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2012 року - 6020,47 грн., ІІ квартал 2012 року - 11947,60 грн., ІІІ квартал 2012 року - 48516,73 грн., ІV квартал 2012 року - 4734,80 грн.; п.49.1 ст.49 ПК України - за перевірений період платник не подавав податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2012 року, за ІІ квартал 2012 року, за ІІІ квартал 2012 року, за ІV квартал 2012 року; п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України - встановлено завищення податкового кредиту ПДВ у сумі 33841,00 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 2772,00 грн., липень 2012 року - 7900,00 грн., за листопад 2012 року; п.200.4 ст.200 ПК України, п.46.3, 46.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року за №1492 - підприємством безпідставно завищено бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2012 року у сумі 3979,00 грн. та відповідно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за грудень 2012 року; п.201.15 ст.201 ПК України - платником не подано копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді за періоди: березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року; пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.250.1, п.250.2 ст.250 ПК України - за І квартал 2011 року не подано звітності з екологічного податку; п.324.1 ст.324 ПК України - встановлено заниження збору за спеціальне використання води всього на суму 181492,35 грн., в т.ч. по періодах: ІІ квартал 2012 року - 49505,70 грн., ІІІ квартал 2012 року - 131986,65 грн.; пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України - не подано податкові декларації зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2012 року, ІІ квартал 2012 року, за ІІІ квартал 2012 року, за ІV квартал 2012 року.

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту проведеної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року: №0000182300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 89024,50 грн.; №0000192300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями на 680,00 грн.; №0000222300 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за штрафними санкціями на 680,00 грн.; №0000232300 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на 226865,44 грн.; №0000242300 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за розміщення відходів за штрафною санкцією на 170,00 грн.; №0000262300 зменшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 1077,24 грн.; №0000272300 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 42301,25 грн.; №0000282300, про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями на 1190,00 грн.; №0000292300 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року на 3979,00 грн. та №0000302300 про зменшення розміру бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на 3979,00 грн..

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями ФГ звернулось зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Херсонській області про їх скасування. Рішенням Головного управління Міндоходів у Херсонській області скаргу ФГ було задоволено частково. Податковим органом було скасовано рішення відповідача за №0000272300 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на основну суму 14651 грн. та 3662, 75 грн. штрафних санкцій, ГУ Міндоходів у Херсонській області було також збільшено податок на прибуток підприємств на суму 2627,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 656,75 грн., а також збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 994, 75 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування. Решта податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року за №0000182300, №0000192300, №0000222300, №0000232300, №0000262300, №0000292300 та №0000302300 було залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ФГ звернулось зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України про їх скасування, Рішенням якого скаргу ФГ було залишено без задоволення.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ФГ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що за наслідками проведення спірної перевірки та складання акту №77 єдиним засобом реагування відповідача на виявлені порушення стосовно статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку мало бути рішення про скасування реєстрації ФГ платником ФСП з 01 червня 2013 року без додаткового обчислення грошових зобов'язань з податку на прибуток, зі збору за спеціальне використання води та застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з цих податках. При цьому за податкові періоди 2012 року та з 01 січня 2013 року по 31 травня 2013 року позивач мав залишатись платником ФСП. Також, судом зазначено, що складені ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року за №0000292300, №0000302300 спростовуються податковою звітністю та перинними бухгалтерськими документами ФГ, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується ОДПІ лише в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині скасування та визнання протиправними рішень від 30 травня 2013 року №0000182300, №0000192300, №0000222300, №0000232300, №0000262300, №0000272300, №0000292300, №0000302300, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів переглядає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року лише в частині задоволених позовних вимог.

Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року за № 0000182300, №0000192300, №0000222300, №0000232300, №0000262300 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.301.1 ст.301 ПК України платниками податку (ФСП) з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Також, положеннями ст.307.1 ПК України встановлено, що платники податку не є платниками, зокрема, податку на прибуток підприємств та збору за спеціальне використання води.

Приймаючи спірні вищевказані податкові рішення ОДПІ, на ряду з іншим, виходило з того, що ФГ в супереч ПК України не подано податкові декларації з податку на прибуток, зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, а також було занижено збір за спеціальне використання води та податок на прибуток. Разом з тим, з вищенаведених норм вбачається, що платники ФСП не є платниками податку на прибуток підприємств та збору за спеціальне використання води та, як наслідок, ПК України на них не покладено обов'язку подання декларацій з вказаних податку та збору.

Крім того, з акту проведеної перевірки вбачається, що протягом 2011 року ФГ, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, отримав дохід від продажу товарів та послуг у сумі 617048,22 грн., із яких 76 % становлять доходи від надання послуг сільськогосподарською технікою по збиранню врожаю та агротехнічні послуги ТОВ "Денар" на загальну суму 332708,00 грн., отже, частка сільськогосподарського товаровиробництва у вказаний період становила 24%, наведені обставини свого спростування під час судового розгляду не знайшли.

Разом з тим, відповідно до положень абз."б" п.п.308.6.2 п.308.6 ст.308 ПК України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується за рішенням органу державної податкової служби у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави (стосовно 75% частки сільськогосподарського товаровиробництва). При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

З аналізу наведеної норми ПК України вбачається, що в разі порушення платником податків вимоги п.301.1 ст.301 ПК України, яке було виявлене під час документальної перевірки, платник податку зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування тільки з наступного місяця, в якому такий факт було встановлено.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за наслідком проведеної перевірки та в разі недодержання платником податків вимог п.301.1 ст.301 ПК України податковий орган повинен винести рішення про скасування реєстрації платника ФСП та лише з наступного місяця такий платник повинен перейти на загальний режим оподаткування, а тому застосування ОДПІ штрафних санкцій за неподання відповідних декларацій та нарахування податку на прибуток і збору за спеціальне використання води в період, коли позивач мав статус платника ФСП колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не узгоджується з ПК України, а відповідно оскаржувані рішення від 30 травня 2013 року за № 0000182300, №0000192300, №0000222300, №0000232300, №0000262300 підлягають скасуванню.

Додатково колегія вважає за необхідне наголосити, що статус позивача як платника ФСП у 2012 році підтверджений довідкою від 28 лютого 2012 року №118/10/15-009, яка була видана саме податковим органом (т.1 а.с.11).

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року за №00002723900, а також щодо формування ФГ податкового кредиту колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту ТОВ, на ряду з іншими документами, було надано суду договір від 02 липня 2012 року за № 127, укладений позивачем з ТОВ "Агро-Союз-Миколаїв", за яким ФГ придбало культиватор "Червона зірка" КРВ-5.6-04, вартістю 47402,00 грн.. Фактичне придбання вказаного культиватора підтверджується накладною від 09 липня 2012 року за № 01994, наказом від 09 липня 2012 року №3 про введення об'єкту в експлуатацію, а також актом приймання-передачі форми ОЗСГ-1.

Крім того, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту ФГ було отримано податкову накладну від 09 липня 2012 року за №58/9.

Також, правомірність формування податкового кредиту на підставі наданих позивачу послуг з технічного обслуговування автомобіля Volkswagen підтверджується договором безстрокового використання майна (автомобіля) від 03 січня 2010 року, актом приймання передачі, а також податковими накладними від 03 лютого 2012 року за №21 та від 23 лютого 2012 року за №79.

Також, висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень в діях позивача під час формування податкового кредиту за листопад 2012 року в сумі 23163,00 грн., який сформований внаслідок отримання ФГ послуг з водопостачання, колегія суддів вважає правомірним та таким, що відповідає дійсності та підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, договорами оренди земельних паїв, укладеними з фізичними особами, загальна площа яких складає 24,16 га, податковими накладними від 31 липня 2012 року за №351, від 29 серпня 2012 року за №393 та самим договором про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур від 22 березня 2012 року за №12.

Отже, враховуючи сукупно всю вищевказану первинну документацію та приймаючи до уваги, що сторони за договорами мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних товарів та послуг, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року за №0000292300, №0000302300, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ з огляду на наявну первинну бухгалтерську документацію та з урахуванням висновку щодо правомірності формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ОДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Н.В. Вербицька