Рішення № 39665491, 07.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р.Справа № 922/1977/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" м.Київ до Державного підприємства "Інститут машин і систем, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Інститут машин і систем", в якій просить суд стягнути з відповідача 17 390,41грн. боргу за спожиту теплову енергію, інфляційні нарахування в сумі 264,29грн., 3% річних в сумі 1 134,38грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,0грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Уіф-Кан Пауер», перейменоване в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль», що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», та Державним підприємством «Інститут машин і систем» договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 № 420305 для потреб Інституту спеціальних систем і технологій ДП «Інституту машин і систем».

В подальшому, як вказує позивач, 28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», а 04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» укладені договори факторингу № 28/09/12 та № 04/10/12 , згідно з якими право вимоги, серед іншого, за зобов'язанням, що виникло за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2003 № 420305. За період з 01.12.2011 по 01.04.2012 Відповідачем за Основним договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 17 390,41грн., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Ухвалою господарського суду від 22.05.2014 року порушено провадження у справі №922/1977/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2014 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено до 07.07.2014року.

Представник позивача в судове засідання 07.07.2014 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, чому свідчить поштове повідомлення про вручення № 014811 від 30.05.2014.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду (вх.№22859 від 07.07.2014року)надав відзив на позовну заяву ,в якому заперечує проти заявлених позовних вимог , вказуючи на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 № 420305 був укладений між філіалом ДП Інститут машин і систем Інститут спеціальних систем і технологічна ЗАГ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» , у 2012 році філіал ДП ІМІС «Інститут спеціальних систем і технологій ІМІС» був ліквідований, облік по розрахункам з дебіторської та кредиторської заборгованості був переданий на баланс головного підприємства, яке є відповідачем по цій справі, по бухгалтерському обліку філіалу не враховувалась заборгованість ані перед ЗАТ «Енергогенеруючою компанією «Укр-Кан Пауер», ані перед TOB "Центр інфотехнологій", також цієї кредиторської заборгованості немає і на головному підприємстві.

Разом , з тим, відповідач посилаючись на п. 6.3, п.6.4. Договору вказує на те, що ним не отримувались рахунки на сплату зазначеної у позові суми заборгованості, ані акти звірки, які б могли буди підставою для оплати зазначеної суми заборгованості.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується..

Між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Уіф-Кан Пауер», перейменоване в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль», що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство ЕКОСТАНДАРТ», та Державним підприємством «Інститут машин і систем» було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 № 420305 для потреб Інституту спеціальних систем і технологій ДП «Інституту машин і систем».

Згідно з пп. 1.1, 1.2, 2.1 Основного договору і відповідно до законодавства України Енергопостачальна організація постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобовому температурному перепаду.

Відповідно до п.6.3., .6.4.,.6.5. договору сторонами передбачено, що всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від "Енергопостачальної організації", виключно у грошовій формі (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.1997 року №487) за винятком, передбачених чинним законодавством України. Покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в "Енергопостачальній організації" оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду табулеграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту "Покупець" повертає в "Енергопостачальну організацію" не пізніше 15 числа поточного місяця. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Вподальшому, 28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», а 4.10.2012 між Публічним акціонерним товариством Фортуна-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» укладені договори факторингу № 28/09/12 та № 04/10/12 відповідно, згідно з якими право вимоги, серед іншого, за зобов'язанням, що виник за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2003 № 420305 ,у зв'язку із вказаним у зобов'язанні відбулась заміна кредитора - Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ» новим належним кредитором (фактором) - Товариство з обмеженою готові дальністю «Центр інфотехнологій».

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, і внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу фінансування під відступлення права грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження дру гої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи( боржника).

На виконання договору факторингу сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги, відповідно до якого клієнт цим передає (відступає) права вимоги факторові, а фактор цим приймає права вимоги (доданий до заяви про заміну).

Додатком № 3 до договору факторингу зазначені детальні відомості про розмір боргу боржника перед клієнтом та підтверджено суму права вимоги. Зокрема, Додаток № 3 до договору факторингу містить інформацію про те, що Державне підприємство «Інститут машин і систем» (код ЄДРПОУ 19363188), розміщене за адресою: вул. Котлова, 83 в м. Харкові, має заборгованість згідно з договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2003 № 420305 (далі Основний договір) сумою 17 390,41 грн. (витяг з додатку додається).

Як встановлено матеріалами справи,за період з 01.12.2011 по 01.04.2012 Відповідачем за Основним договором було отримано теплову енергію, вартість якої складалс 22 164,69 грн., вартість якої було частково оплачено відповідачем, наявність заборгованості відповідача підтверджується актами звіряння, рахунками- фактурами, які містяться в матеріалах справи(а.с.71-84) .

10.10.2012року позивач направив на адресу відповідача повідомлення , в якому зазначив, про необхідність перерахування коштів в рахунок виконання зобов'язань за договором №420305 від 01.09.2003 року, однак відповідач свої зобов'язання за зазначеним Основним договором не виконав, результатом неналежного виконання Відповідачем умов Основного договору є виникнення за період з 01.12.2011 по 01.04.2012 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка на 01.04.2014 складає 17 390,41 грн. , та на теперішній час відповідачем не погашена .

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг постачання електричної енергії.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд критично ставиться до заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки, докази на відсутність яких посилається відповідач у відзиві на позовну заяву місьтяться в матеріла справи та підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем .

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача по оплаті за використання у період з 01.12.2011року по 01.04.2012року, теплової енергії інше відповідачем в судовому засіданні не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 17 390,41грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 264,29грн., 3% річних в сумі 1 134,38грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 264,29грн., 3% річних в сумі 1 134,38грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі за позовну вимогу майнового характеру в розмірі1827,0 грн. покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Інститут машин і систем" (61052,м.Харків, вул.Котлова,83, код 19363188, п/р 26000273296800 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м.Київ, вул.Тургенєвська,22, код 32531966, р/р26007011655801 в ПАТ"Альфа -банк", м.Києва, МФО 300346) - 17 390,41грн. основного боргу, за спожиту теплову енергію , інфляційних нарахувань в сумі 264,29грн., 3% річних в сумі 1 134,38грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк