Рішення № 39665455, 04.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10051/14 04.07.14

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна"

про стягнення суми.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників:

від позивача:Самойленко О.А. за дов. № 160/1001 від 20.03.2014;від відповідача:Гришаєнко А.І. за дов. № 766 від 18.06.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" про стягнення 40 598,42 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 07149-00 від 18.04.2013.

Ухвалою суду від 28.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10051/14 та призначено розгляд на 20.06.2014.

Відповідач 19.06.2014 через відділ канцелярії подав суду клопотання б/н, б/д про витребування у позивача наступних документів: завірену належним чином копію заявки на поставку обладнання № 11317/1001 від 18.06.2013 для долучення до матеріалів справи та оригінали заявки на поставку обладнання № 11317/1001 від 18.06.2013, з повідомлення про її вручення для огляду судом та повноважним представником відповідача; відзив на позовну заяву № 764 від 19.06.2014, в якому також просив витребувати у позивача для огляду судом та представником відповідача оригінали заявки № 11317/1001 від 18.06.2013 та повідомлення про вручення цієї заявки відповідачу; зобов'язати позивача надати детальну розшифровку та пояснення щодо походження вихідних даних для розрахунків в трьох останніх рядках розрахунку позову (додаток № 3 до позовної заяви).

У судовому засіданні 20.06.2014 оголошувалась перерва до 04.07.2014.

Позивач 04.07.2014 через відділ канцелярії подав суду уточнення позовних вимог № 13550/1001 від 03.07.2014, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15 665,03 грн та штраф у розмірі 20 659,81 грн, а також витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на проїзд - 1 073,63 грн; добові - 250,00 грн). Дані уточнення, фактично, є заявою позивача про зменшення позовних вимог, яка врахована судом при розгляді даної справи.

Відповідачем 04.07.2014 через відділ канцелярії подано суду доповнення до відзиву на позовну заяву № 842 від 03.07.2014, в якому останній зазначив, що докази одержання відповідачем заявок на поставку товару за умовами спірного договору у зазначені позивачем дати у справі відсутні, на підставі чого у задоволенні позову просив відмовити повністю.

У судовому засіданні 04.07.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судовому засіданні 04.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 18.04.2013 між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 07149-00 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу обладнання для автоматичного оброблення інформації (далі - товар) по найменуванню, у кількості та по цінам згідно з п. 2.1 даного договору та відповідно до технічних вимог додатку № 1, а позивач зобов'язався прийняти товар і сплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору загальний строк поставки товару - квітень-грудень 2013 р.; строк поставки кожної партії товару - протягом 30 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача з обов'язковим попереднім узгодженням дня, часу і кількості товару, що поставляється.

Позивач, згідно з п. 3.4 Договору, направляв на адресу відповідача заявки: № 8196/1001 від 25.04.2013; № 9427/1001 від 21.05.2013; № 11317/1001 від 18.06.2013, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень із зазначенням номерів заявок позивача, що вручені уповноваженим представникам відповідача, однак відповідачем здійснено поставку товару з порушенням установленого Договором строку, про що свідчать видаткові накладні: № 85 від 02.07.2013; № 87 від 16.07.2013; № 98 від 13.08.2013, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

У зв'язку з порушенням відповідачем встановленого Договором строку поставки товару, позивач звертався до відповідача з вимогою (вих. № 27541/1001, б/д) про перерахування на його рахунок 40 598,48 грн штрафних санкцій, на яку відповідач листом № 45 від 15.01.2014 просив вважати взаємні претензії сторін врегульованими.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням уточнення позовних вимог № 13550/1001 від 03.07.2014, пені в сумі 15 665,03 грн та штрафу в розмірі 20 659,81 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом, у п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар протягом 30 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача.

Судом також установлено, що позивачем направлялись відповідачу заявки: № 8196/1001 від 25.04.2013; № 9427/1001 від 21.05.2013; № 11317/1001 від 18.06.2013, які згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень отримувались відповідачем: 29.04.2013, 24.05.2013, 25.06.2013, відповідно.

Таким чином прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на підставі заявки позивача № 8196/1001 від 25.04.2013, настало з 30.05.2013; на підставі заявки № 9427/1001 від 21.05.2013 - з 24.06.2013; на підставі заявки № 11317/1001 від 18.06.2013 - з 26.07.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.1 Договору у разі порушення строку поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від вартості поставленого з порушенням строку товару за кожний день прострочення, а за прострочення більш, ніж 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині пені та штрафу, який визнається арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню пеня в сумі 15 665,03 грн та штраф у розмірі 20 659,81 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом даної справи в сумі 1 323,63 грн (витрати на проїзд - 1 073,63 грн; добові - 250,00 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Інстуркції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Відповідно до сум витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, сума добових витрат на відрядження в межах України становить 30 гривень.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі суд зобов'язав учасників судового процесу направити для участі у розгляді справи, який відбудеться 20.06.2014, своїх представників, повноваження яких повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю.

Уповноважений представник позивача був присутнім у судовому засіданні 20.06.2014, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.06.2014, підтвердженням понесення позивачем судових витрат є, зокрема: накази (розпорядження) про відрядження № 1816/10163 від 12.06.2014; проїзні документи (ХП №№ 430850, 430851), звіт про використання коштів Самойленко О.А. від 23.06.2014, копії яких наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про відшкодування останньому за рахунок відповідача у справі витрат на проїзд у судове засідання 20.06.2014 в сумі 585,68 грн, а також добових витрат позивача на відрядження в сумі 90,00 грн (30,00 грн х 3 дні (19.06.2014 - 21.06.2014)), обмеживши їх розмір у межах добових витрат, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що у судовому засіданні 20.06.2014 оголошувалась перерва до 04.07.2014 і явка уповноважених представників сторін у судове засідання 04.07.2014 судом обов'язковою не визнавалась, витрати на відрядження представника позивача у дане судове засідання відшкодуванню не підлягають.

Таким чином понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827,00 грн та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 675,68 грн, згідно з приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33784420) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23359034) пеню в сумі 15 665 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 03 коп., штраф у розмірі 20 659 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 81 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн 68 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 07.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова