Рішення № 39665434, 07.07.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 рокуСправа № 912/1864/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1864/14

за позовом: фермерського господарства "Матвєєв", с. Знам'янка, Знам'янський район, Кіровоградська область

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго", м. Знам'янка, Кіровоградська область

про стягнення 21265,58 грн.

представники сторін:

від позивача - Островерхий Г.М., довіреність № 2 від 31.05.14;

від відповідача - участі не приймали.

Фермерське господарство "Матвєєв" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 04.06.2014 № 1/06/14 про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго" 21265,58 грн., з яких: 4399,53 грн. пені, 799,72 грн. 3% річних,16066,33 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу по оплаті у встановлений строк поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року порушено провадження у справі № 912/1864/14 за даним позовом.

В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не подав та не забезпечив участі уповноваженого представника в судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.06.2014 № 00058311.

Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між фермерським господарство "Матвєєв" (далі - Постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агропроменерго" (далі - Покупець) 25.09.2013 року укладено договір купівлі-продажу № 2509 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та своєчасно оплати цей товар в порядку та на умовах, встановлених даним Договором (п. 1.2. договору).

Кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказуються в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору; асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у Замовленні та вказується в накладних (п. 2.1 - 2.2. договору).

Згідно п. 5.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця.

Вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається за усним погодженням сторін та зазначається у видатковій накладній (п. 4.1. договору).

Пунктами 4.2., 4.3. договору визначено, що загальна сума договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями; ціна кожної окремої партії товару зазначається у накладній.

У відповідності до п. п. 4.4., 4.5. договору купівлі-продажу Покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах після оплати на протязі 10 робочих днів з дати приймання-товару Покупцем, що вказана у накладній у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 10.1. договору).

Договір купівлі-продажу № 2509 від 25.09.2013 року підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторонами підписано також Специфікації, що є додатками до договору:

- від 25.09.2013 року на суму 239 200,00 грн.;

- від 31.10.2013 року на суму 400 000,00 грн.;

- від 27.11.2013 року на суму 54 115,00 грн.

Відповідно до умов п. 1 вказаних вище Специфікацій, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар на загальну суму 693 315,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікацій, позивачем здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 693 315,00 грн., що підтверджується накладними: № 28 від 25.09.2013 року на суму 59 800,00 грн., № 29 від 26.09.2013 року на суму 59 800,00 грн., № 30 від 27.09.2013 року на суму 59 800,00 грн., № 31 від 30.09.2013 року на суму 59 800,00 грн., № 42 від 31.10.2013 року на суму 400000,00 грн., № 66 на суму 54115,00 грн.

Вказані обставини також встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2014 у справі № 912/459/14.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , крім встановлених рішенням третейського суду , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

У даному рішенні також встановлено обставини щодо проведення відповідачем оплат.

Так, відповідачем здійснено наступну оплату вартості отриманого товару:

21.10.2013 в сумі 50 000,00 грн.;

22.10.2013 в сумі 40 000,00 грн.;

01.11.2013 в сумі 46 515,00 грн.;

18.11.2013 в сумі 102 685,00 грн.;

27.11.2013 в сумі 100 000,00 грн.;

19.12.2013 року в сумі 50 000,00 грн., всього на суму 389 200,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача на час подання позову у справі № 912/459/14 становила 304 115,00 грн.

Після порушення провадження у справі № 912/459/14 відповідачем 01.04.2014 року сплачено відповідачу 13000,00 грн. та 11.04.2014 - 7000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість станом на день винесення рішення у справі № 912/459/14 складала 284115,00 грн., яка і була стягнута.

Також вказаним рішенням було стягнуто з відповідача пеню у сумі 17232,07 грн. за період з 10.10.2013 по 01.04.2014, 3% річних у розмірі 3976,64 грн. та 2432,92 грн. інфляційних за період з 10.10.2013 по 01.04.2014.

Враховуючи кількість днів, зазначену у розрахунку до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.03.2014 (справа № 912/459/14), пеня, 3% річних були розраховані та стягнуті до 01.04.2014 (31.03.2014 останній день нарахувань), а інфляційні нарахування було здійснено за січень-лютий 2014 року.

Згідно банківської виписки за 05.05.2014 заборгованість за рішенням суду від 16.04.2014 у справі № 912/459/14, погашена у повному обсязі відповідачем 05.05.2014.

Відтак, позивач звернувся із позовом та просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2014 по 05.05.2014 в сумі 4399,53 грн.; 3% річних за період з 01.04.2014 по 05.05.2014 в сумі 799,72 грн. та інфляційні нарахування за березень та квітень місяці 2014 року у сумі 16066,33 грн.

Господарським судом враховано, що фактично нарахування здійснені по 04.05.2014 включно.

Відповідно до п. 7.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем строків оплати товару він сплачує продавцю неустойку в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення платежу. Штрафні санкції нараховуються до моменту фактичної сплати заборгованості за поставлений товар.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за грошовими зобов'язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зокрема частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом враховано, що заборгованість відповідача станом на 01.04.2014 в сумі 291115,00 грн., виходячи з якої здійснено нарахування пені, виникла внаслідок неоплати товару, поставленого за видатковими накладними від 31.10.2013 та 27.11.2013 року, так як проведені оплати зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за поставлений за попередніми накладними товар, що вбачається з розрахунку до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.03.2014 (справа № 912/459/14). Тобто пеня нарахована в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4399,53 грн., господарський суд вважає вказаний розрахунок таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, перевіривши правильність розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми 3% річних за період з 01.04.2014 по 05.05.2014 (по 04.05.2014 включно) та інфляційних втрат, нарахованих за березень та квітень 2014 року є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4399,53 грн. пені, 799,72 грн. 3% річних та 16066,33 грн. інфляційних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго" (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. 8-ма Робітнича, 3, ідентифікаційний код 05526574) на користь фермерського господарства "Матвєєв" (27410, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Радянська, 48, ідентифікаційний номер 35980657) - 21265,58 грн., з яких 4399,53 грн. пені, 799,72 грн. 3% річних, 16066,33 грн. збитки від інфляції, а також 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити відповідачу за адресою: 27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. 8-ма Робітнича, 3.

Повне рішення складено 09.07.2014.

Суддя В.Г. Кабакова