Постанова № 39665152, 27.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року Справа № 814/1606/14

м. Миколаїв

11:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, 04071, вул. Адміральська, 18, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області , вул. Декабристів, 41/23, оф. 800, м. Миколаїв, 54020 третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська транспортна компанія», вул. Очаківська, 20, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550 про:скасування арешту, накладеного постановою від 18.06.2012 ВП № 33056289; зобов'язання вчинити певні дії, Публічне акціонерне товариство «ЕНЕРГОБАНК» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати арешт, накладений постановою від 18.06.2012 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 33056289, і зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області вчинити дії по зняттю арешту, накладеного вказаною постановою.

Відповідачем у справі позивач вказав відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська транспортна компанія».

Ухвалою від 26.06.2014 суд замінив відповідача належним відповідачем - управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач).

Заперечень проти адміністративного позову відповідач не надав.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

30.12.2010 між позивачем і ТОВ «Морська транспортна компанія» був укладений договір іпотеки (ар. с. 12-14), відповідно до якого іпотекодавець (ТОВ «Морська транспортна компанія») передав іпотекодержателю (позивачу) в іпотеку нерухоме майно:

а) нежитлові будівлі: деревообробний цех, цех «Корвет», цех № 8, бойлерну, навіс, склади, трансформаторну, їдальню, покриття, дорогу, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1;

б) земельну ділянку загальною площею 4,2716 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1, надалі - нерухоме майно.

Одночасно з посвідченням договору іпотеки нотаріус наклав заборону відчуження нерухомого майна.

Факт реєстрації 30.12.2010 заборони підтверджується витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (ар. с. 15-18).

Рішенням від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13 за позовом Товариства до ТОВ «Морська транспортна компанія» (треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Аскон Інформ», ТОВ «Виробничо-комерційне об'єднання «Концерн Металіст», ТОВ фірма «Південна українська компанія») господарський суд Миколаївської області стягнув з ТОВ «Морська транспортна компанія» на користь Товариства 23 317 604,40 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно (ар. с. 19-25).

18.06.2012 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління відкрив виконавче провадження ВП № 33056289 (з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 28.05.2012 № 5016/304/2012 (13/28) про стягнення з ТОВ «Морська транспортна компанія» на користь ТОВ «Українська сирьєва компанія» 3 435 140,90 грн. боргу) і наклав арешт на все майно, що належить ТОВ «Морська транспортна компанія», в межах суми звернення стягнення (ар. с. 59).

Постановою від 28.09.2012 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління, з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), наказ господарського суду Миколаївської області від 28.05.2012 № 5016/304/2012 (13/28) повернув стягувачу, із зазначенням того, що цей виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 28.09.2013 (ар. с. 61).

Доказів того, що згаданий вище виконавчий документ був повторно пред'явлений до виконання, відповідач не надав.

14.05.2014 представник позивача, посилаючись на статтю 50 Закону, звернувся до Управління із заявою (вих. № 55/21-173) про зняття арешту (ар. с. 28). В цій заяві Товариство вказало, що наявність арешту створює Товариству перешкоди у користуванні та розпорядженні власним нерухомим майном, оскільки унеможливлює державну реєстрацію права власності відповідного до законодавства.

У листі від 28.05.2014 № 021-24/3252 (ар. с. 29) Управління зазначило про відсутність підстав для зняття арешту.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як вказано у частині 1 статті 54 Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Винятками з цього правила є: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та випадок, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, - в таких ситуаціях державний виконавець вправі звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями (частина 3 статті 54 Закону).

Оскільки, як вказано вище, право застави Товариства виникло до винесення господарським судом рішення у справі № 5016/304/2012 (13/28), звернення стягнення на заставлене нерухоме майно (і, відповідно, накладення на нього арешту) не відповідає Закону.

Стаття 50 Закону визначає наслідки завершення (закінчення) виконавчого провадження, в тому числі - зняття арешту, що був накладений на майно боржника. Суд зазначає, що в контексті цієї норми повернення виконавчого документа стягувачу (стаття 47 Закону), на відміну від повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав (стаття 48 Закону) не вважається завершенням виконавчого провадження, хоча у статті 30 Закону, як справедливо зазначило у позові Товариство, і закінчення виконавчого провадження (стаття 49 Закону), і повернення виконавчого документа стягувачу, і повернення виконавчого документа до суду визнаються завершенням виконавчого провадження.

Частиною 5 статті 60 Закону встановлено право суду зняти арешт з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Товариства про зняття арешту, накладеного постановою від 18.06.2012 ВП № 33056289, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, задоволення вимоги Товариства про зобов'язання відповідача вчинити дії по зняттю арешту можуть бути задоволені у випадку невиконання відповідачем частини 2 статті 60 Закону (тобто допущення відповідачем протиправної бездіяльності). Відповідно, у межах цієї справи підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт, що був накладений постановою від 18.06.2012 ВП № 33056289 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенком С.С.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити Публічному акціонерному товариству «ЕНЕРГОБАНК» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна