Постанова № 39665121, 17.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 р. Справа № 2а/0570/11372/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості зі сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 997 382, 21 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі – УПФУ в Київському районі м. Донецька) у липні 2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» (далі – ТОВ «Донуглепоставка», відповідач) про стягнення заборгованості зі сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 1 498 382, 21 грн.

З урахуванням часткової сплати суми боргу на момент судового розгляду справи № 2а/0570/11372/2011 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму у розмірі 997 382,21 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/11372/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року, позовні вимоги прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості зі сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 997 382, 21 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями суддів, ТОВ «Донуглепоставка» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Вищим адміністративним судом України адміністративній справі присвоєно номер К/9991/323/12.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 року касаційну скаргу ТОВ «Донуглепоставка» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року задоволено частково та адміністративну справу № 2а/0570/11372/2011 направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В ухвалі від 19.02.2014 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності нарахування відповідачу суми заборгованості з наступних підстав.

До 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначались платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Положеннями пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачалась відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду.

При цьому, до суми загальної заборгованості відповідача, позивачем включено суму штрафних санкцій та пені відповідно до рішення № 293 від 27 квітня 2011 року, винесеного на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на момент його винесення втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 січня 2011 року.

Отже, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не перевірено правомірність нарахування позивачем суми, яка заявлена до стягнення з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення прокуратурою перевірки щодо своєчасності та повноти сплати внесків до УПФУ в Київському районі м. Донецька, в результаті якої було встановлено, що у порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач своєчасно не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого має прострочену заборгованість зі сплати цих внесків за період з 01 травня 2010 року по 15 липня 2011 року у розмірі в сумі 997 382,21 грн.

Представник УПФУ України в Київському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи без його участи до суду не надходило.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, заперечення на позов не надавав, але, виходячи з апеляційної та касаційної скарг слідує, що відповідач не заперечує факт наявності боргу, який виник та повинен сплачуватись згідно з приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», проте стверджує про наявність у нього значного зменшення суми заборгованості перед УПФУ у Київському районі м. Донецька, яку не відображено в судових рішеннях першої та другої інстанцій.

Так, відповідач наводить платіжні доручення, за якими на виконання вимоги від 11.05.2011 року № ю-228у сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 503 169,46 грн., а саме: від 22.07.2011 року на суму 369 785,02 грн. (до ВДВС), від 04.08.2011 року № 734 на суму 450,00 грн., від 04.08.2011 року № 735 на суму 7 415,00 грн., від 26.08.2011 року № 773 на суму 2 000,00 грн., від 26.08.2011 року № 774 на суму 123 519,44 грн.

При цьому, у касаційної скарги відповідач додатково до вище наведених, зазначив ще платіжні доручення про сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 193 097,21 грн., які також були сплачені в рахунок зменшення суми боргу, але які не відображені в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року, а саме: платіжні доручення від 03.10.2011 року № 21 на суму 100 000,00 грн., від 03.10.2011 року на суму 9 557,21 грн., від 31.10.2011 року № 81 на суму 75 000,00 грн., від 17.10.2011 року № 55 на суму 8 050,00 грн., від 17.10.2011 року № 54 на суму 490,00 грн.

Представник ТОВ «Донуглепоставка» у судове засідання також не з’явився.

Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» є юридичною особою, зареєстровано до Єдиного державного реєстру 29.06.2006 року за № 1 266 102 0000 019385, ідентифікаційний код – 34500531, місцезнаходження – 83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 8.

ТОВ «Донуглепоставка» перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька за № 05-17-03-8123.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив суму обов’язкових страхових внесків, внаслідок чого рішеннями УПФУ в Київському районі м. Донецька до нього були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня: № 543 від 30.11.2010 року на суму 88 588,91 грн., № 331 від 13.09.2010 року на суму 121 152,92 грн., № 71/2 від 02.08.2010 року на суму 340,00 грн., № 278 від 03.08.2010 року на суму 68 730,38 грн., № 293 від 27.04.2011 року на суму 491 359,81 грн.,

Відповідачем вказані рішення отримані, що засвідчується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Отже, за даними картки особового рахунку за період з 01 травня 2010 року по 21 червня 2011 року у ТОВ «Донуглепоставка» обраховувалася заборгованість перед УПФУ в Київському районі м. Донецька у загальному розмірі 1 498 382, 21 грн., яка складалась з наступного:

- зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування:

за даними картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка наймає працівників (32%, 4%, 42%) – в сумі 846 494,40 грн.; (1%-5%) – в сумі 71 939,09 грн. Разом – 918 433,49 грн.

- з фінансових санкцій, відповідно: 253 293,32 грн. та 14 417,21 грн. Разом 267 710,53 грн.

- пені, відповідно: 294 849,25 грн. та 17 388,94 грн. Разом 312 238,19 грн.

Всього заборгованість склала – 1 498 382,21 грн.

Як слідує з матеріалів справи, в ході судового розгляду у суді першої інстанції, а саме 19.07.2014 року, позивач зменшив свої позовні вимоги на 501 000,00 грн. у зв’язку з тим, що станом на 15.07.2011 року на картці особового рахунку відповідача було враховано сплачену ним суму у вказаному розмірі.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Донуглепоставка» зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01 травня 2010 року по 15.07.2011 року зменшилась на 501 000,00 грн. та становила у розмірі 417 433,19 грн., а саме:

- за даними картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка наймає працівників (32%, 4%, 42%) – в сумі 346 494,10 грн. (846 494,40 грн. – 500 000,00 грн.); (1%-5%) – в сумі 70 939,09 грн. (71 939,09 грн. – 1000,00 грн.).

Сума штрафних санкцій та пені – залишилася без змін, в результаті чого сума заборгованості ТОВ «Донуглепоставка» перед УПФУ в Київському районі м. Донецька станом на 15.07.2011 року склала 997 382, 21 грн.

Відповідач не заперечує про факт наявності боргу, який виник та повинен сплачуватись згідно з приписами чинного законодавства, про що суд засвідчився за ознайомленням з апеляційною та касаційною скаргами ТОВ «Донуглепоставка», які є в матеріалах справи, враховуючи, що заперечення до позову відповідач не надавав, а також представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Однак, як вбачається з зазначених скарг, відповідач вважав, що суди першої та другої інстанцій не врахували, та відповідно, не відобразили у судових рішеннях про вже сплачені платежі зі страхових внесків згідно платіжним дорученням, які наведені судом у вступній частині даної постанови.

Приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Розглядаючи справу у новому розгляді на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 року, суд вивчив матеріали справи та встановив, що ТОВ «Донуглепоставка» в ході судового розгляду в першій інстанції не наводив жодних доказів про чергове погашення заборгованості зі сплати страхових внесків, наведені платіжні доручення не були предметом судового розгляду.

При цьому, слід зазначити, що в ході нового розгляду справи сторони у судові засідання не з’явилися, а також не надали до суду інших доказів, які стали б законною підставою для зменшення позовних вимог, зокрема: картки особового рахунку відповідача про зарахування сплачених сум станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції (19.08.2011 року), акту звірки між сторонами тощо, а отже у суду відсутні підстави для дослідження платіжних доручень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням зазначеного в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

На підставі ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-ІV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до частини 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, Рішеннями № 543 від 30.11.2010 року, № 331 від 13.09.2010 року, № 71/2 від 02.08.2010 року та № 278 від 03.08.2010 року УПФУ в Київському районі м. Донецька до відповідача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня відповідно до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також Рішенням УПФУ в Київському районі м. Донецька № 293 від 27.04.2011 року до відповідача на підставі тих самих положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за порушення строків сплати страхових внесків застосовано штрафні (фінансові) санкції та нарахована пеня.

При цьому, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI пункти 1-9 частини першої статті 106 Закону № 1058-IV виключено.

Суд зазначає, що виключення наведених положень статті 106 з Закону № 1058-IV не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Законом № 2464-VІ. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзаців п'ятого та шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій і пені, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, Рішенням № 293 від 27.04.2011 року позивачем застосовано фінансові санкції та нарахована пеня за невиконання відповідачем вимог законодавства щодо сплати страхових внесків за 2010 рік, що підтверджується карткою особового рахунку.

Отже, стягнення заборгованості зі сплати цих внесків вірно відбулося відповідно до норм Закону, який діяв у відповідний період, тобто на підставі вимог статті 106 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що відповідач не спростував факт наявності у нього заборгованості перед УПФУ в Київському районі м. Донецька.

При цьому, сума заборгованості у розмірі 997 382,21 грн. підтверджується карткою особового рахунку страхувальника ТОВ «Донуглепоставка».

Беручи до уваги те, що сума податкового боргу відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, наявність вказаної заборгованості підтверджена матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 69-71, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості зі сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 997 382, 21 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» (ідентифікаційний код – 34500531, місцезнаходження – 83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 8) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька заборгованість зі сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 997 382 (дев’ятсот дев’яносто сім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 21 коп.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 17 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.