Ухвала суду № 39665035, 03.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/1583/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Вирства М.М. Провадження № 22-ц/789/707/14 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Гурзель І. В., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю - представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, прокурора- Осядач Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 5 травня 2014 року по справі за позовом Прокурора Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров"я в особі комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Козівського району звернувся до суду з позовом в інтересах МОЗ України в особі Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська Університетська лікарня" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1746,0 грн.

Позивач вказав, що 07.07.2013 року відповідач наніс тілесні пошкодження ОСОБА_3, в зв'язку з чим останній перебував на стаціонарному лікуванні у отоларингологічному відділенні Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" з 23.07.2013 р. по 02.08.2013 р. і на його лікування витрачено 1746,0 грн.

Рішенням Козівського районного суду від 5 травня 2014 року позов прокурора Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров'я в особі комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1746 грн. в користь комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" та в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Козівського районного суду від 5 травня 2014 року та закрити провадження у даній справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у отоларингологічному відділенні комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільської університетської лікарні" 10 ліжко-днів в зв'язку з травмами, отриманими внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, а тому останній повинен відшкодувати кошти, затрачені на лікування потерпілого.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.

Судом встановлено, що згідно витягу з кримінального провадження №12013210110000132 від 7 липня 2013 року, 7 липня 2013 року близько 4 год. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи в "Будинку рибака", біля озера смт. Козова, наніс удар дерев'яною палкою у вигляді "біти" в область голови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. Особа, яку повідомлено про підозру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, правова кваліфікація ч.1 ст. 122 КК України.

Відповідно до постанов про закриття кримінального провадження від 10 жовтня 2013 року та від 10 лютого 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210110000132 від 7 липня 2013 року закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у формі приватного обвинувачення.

Згідно довідки комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільської університетської лікарні" №01-5/2123 від 2 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у отоларингологічному відділенні комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільської університетської лікарні" 10 ліжко-днів з 23 липня 2013 року по 2 серпня 2013 року, на його лікування затрачено 1746 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину; якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності АР Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно із п.п. 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливо лише тоді, коли є причинний звязок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду ( в тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання даного вироку). У всіх інших випадках, таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.

За роз'ясненнями у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування; Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого; витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п.2. Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд підставно прийшов до переконання, що ОСОБА_1 спричинив тілесні пошкодження потерпілому ОСОБА_3, в зв'язку з чим останній перебував на стаціонарному лікуванні у отоларингологічному відділенні комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільської університетської лікарні" 10 ліжко-днів з 23 липня 2013 року по 2 серпня 2013 року і на його лікування затрачено 1746 грн.

Дані факти стверджуються висновком експерта від 16.09.2013 року за № 082, випискою з історії хвороби за № 2818, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 26.09.2013 року, згідно якого він визнавав факт нанесення ним тілесних пошкоджень ОСОБА_3

Зі змісту постанов про закриття кримінального провадження від 10.10.2013 р. та від 10.02.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 визнав свою вину і з потерпілим примирився.

У судовому засіданні представник апелянта також підтвердив той факт, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, визнає спричинення потерпілому тілесних пошкоджень, однак не згідний з правовою кваліфікацією його дій.

Крім того, рішенням Козівського районного суду від 24.12.2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18.02.1014 року з ОСОБА_1 на користь Козівської центральної районної комунальної лікарні стягнено витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в зв'язку з пошкодженнями, отриманими в результаті незаконних дій ОСОБА_1 07.07.2013 року, за період з 07.07.2013 р. по 24.07.2013 рокку

Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позов безпідставний, оскільки вина ОСОБА_1 в кримінальному провадженні не доведена, як такі, що спростовуються іншими матеріалами по справі. Крім того, факт нанесення ОСОБА_1 тілесних пошкоджень ОСОБА_3 не заперечується його представником апелянта ОСОБА_5, який не згідний з правовою кваліфікацією дій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 5 травня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська