Постанова № 39660485, 26.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа № 805/6780/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька про стягнення суми витрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька про стягнення суми витрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Управлінням були понесені витрати з виплати та доставки пенсії по втраті годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, стосовно наступних громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27

Також, позивачем були понесені витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання стосовно ОСОБА_28 та ОСОБА_29

Однак, всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідач не приймає до заліку для подальшого відшкодування витрати позивача, понесені за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 гривень, з яких 11199, 37 гривень - основний розмір пенсії, 26, 83 гривень - витрати з виплати та доставки пенсій та допомоги.

Таким чином, оскільки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька відмовило у відшкодуванні витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн., позивач просив стягнути їх в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

26.06.2014 року через канцелярію суду за Вх. 22905/14 позивачем надано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволені.

24.06.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що вимоги позивача стосовно відшкодування витрат по виплаті пенсії в разі втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 безпідставні, оскільки на день смерті годувальника вони не досягли 55 річного віку, непрацездатними за висновками МСЕК не визнавалися.

Відносно ОСОБА_26 відповідач зазначив, що відсутній факт наявності причинного зв'язку між смертю ОСОБА_31 з трудовим каліцтвом. Про відсутність зв'язку свідчить довідка обласної профілактичної МСЕК серії 10ААА № 000265 від 13.03.2014, яка видана на підставі акту огляду МСЕК № 328, копія якої додається до заперечень.

Разом з тим відповідач зазначив, що померлий ОСОБА_32 на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьонівському районі міста Донецька як отримувач регресних виплат не значиться. Крім того, в матеріалах особової справи ОСОБА_27 відсутні копія акту Н-1, копія висновку МСЕК про наявність причинний зв'язку між наявним у померлого профзахворюванням та смертю.

Також, відповідач заперечує у задоволені позовних вимог відносно стягнення витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання стосовно ОСОБА_28 та ОСОБА_29, з цього приводу зазначає.

ОСОБА_28 отримав травму 10.11.1982 року та є особою, яка травмована на підприємстві колишнього СРСР, за межами України, ОСОБА_29 отримав травму 25.12.1993 року вже після розпаду СРСР на території Республіки Комі, тобто, відсутні правові підстави для відшкодування пенсій зазначеним особам на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, у зв'язку з відсутністю правових підстав для відшкодування витрат по виплаті пенсій за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька було направлено до відповідача акти щомісячних звірок витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 включно (а.с. 10, 12, 14).

Зазначені акти звірок відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на суму 11226, 20 гривень, з яких: 11199, 37 гривень - основний розмір пенсії, 26,83 гривень - витрати з виплати та доставки пенсій та допомоги. Суми розбіжностей відображені в таблицях розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 31, 33, 35).

Між сторонами виникли правовідносини які регулюються нижченаведеними правовими нормами.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (підпункти «г», «д» пункту 1 статті 21 Закону).

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 2272-III) Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

На виконання Закону № 1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 5 Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105 та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме суму пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суму пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на виплату основного розміру пенсії та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття за спірний період, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 16 ст. 34 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Як вже було зазначено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку визначений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до ст. 28 Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку та складються з:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно зі ст. 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що за спірний період позивачем було виплачено основний розмір пенсії наступним особам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Як, встановлено судом, відповідачем не враховано суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника, оскільки зазначені особи на момент загибелі чоловіків-потерпілих не досягли 55 річного віку, непрацездатними за висновками МСЕК не визнавалися.

Оскільки на момент втрати годувальників вказані вище особи не досягли 55 річного віку, непрацездатними також не визнавались, суд вважає, що останні не мають права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника в порядку, встановленому Законом України № 1105-ХІV, таким чином, відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсій таким особам.

З приводу пенсіонерки ОСОБА_26 суд зазначає, що згідно довідки обласної профілактичної МСЕК серії 10ААА № 000265 від 13.03.2014, яка видана на підставі акту огляду МСЕК № 328 причинного зв'язку між смертю ОСОБА_33 та трудовим каліцтвом не встановлено (а.с. 29).

Відносно пенсіонера ОСОБА_27 судом встановлено, що померлий ОСОБА_32 на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька як отримувач регресних виплат не значиться. Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів, які б свідчили про причинний зв'язок між наявним у померлого профзахворюванням та смертю.

Таким чином, суд проходить до висновку, що позовні вимоги відносно ОСОБА_26 та ОСОБА_27 задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи також вбачається, що за спірний період позивачем було виплачено щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття ОСОБА_28 та ОСОБА_29

Судом встановлено, що ОСОБА_28 отримав травму 10 листопада 1982 року на території Свердловської області, нинішньої Російської Федерації, у зв'язку з чим отримує пенсію по інвалідності.

ОСОБА_29 отримав травму 25 грудня 1993 року на території Республіки Комі (Воркута, Російська Федерація), у зв'язку з чим отримує пенсію по інвалідності.

За змістом частини другої статті 2 Закону України № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», які ліквідуються.

Якщо нещасний випадок мав місце після розпаду СРСР, на території колишніх його республік, а зараз - незалежних країн, що входять до складу Співдружності Незалежних держав, то ці правовідносини повинні регулюватися з особливостями, визначеними Угодою про взаємне визнання праці на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням ними трудових обов`язків, підписаною 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна).

При цьому, суд зауважує, що вказана Угода регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Питання ж виплати пенсій чи відшкодування витрат на пенсійне забезпечення нею не врегульовані.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка діє з часу її підписання, про що зазначено в ст. 13 даної Угоди.

Угода підписана між 11 Державами, в тому числі Україною, Російською Федерацією, та Туркменістаном. Дана Угода є чинним міжнародним договором, предметом регулювання якого є виключно пенсійне забезпечення.

Статтею 1 Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.

Статті 5 та 6 Угоди визначають, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Таким чином, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до вказаних положень визнання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, - є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року в справі № 21-2373во08, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги законодавства та докази, які підтверджують причинний зв'язок інвалідності з нещасним випадком на виробництві, суд дійшов висновку, що у випадку відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_28 призначеної в 1982 році, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Позовна вимога позивача щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву, призначеної ОСОБА_29 виплаченої у період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року задоволенню не підлягає, оскільки каліцтво отримано в 1993 році на території іноземної держави.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині вимог про відшкодування позивачу понесених ним витрат по сплаті пенсії ОСОБА_28, який отримав травму за межами України у 1982 році, за період з 01.02.2014 року по 0.04.2014 року в сумі 116,04 грн., з яких основний розмір пенсії -115,13 грн. та витрати на доставку - 0,91 грн.

Крім того, за частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька вже вирішувалися спори відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_29 про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за попередні періоди.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду, яка прийнята за результатами розгляду справи № 805/14747/13-а від 09.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 року № 805/14747/13-а позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька задоволено частково відносно стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька витрати по сплаті пенсії ОСОБА_28, який отримав травму за межами України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду, яка прийнята за результатами розгляду справи № 805/17286/13-а від 20.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року № 805/17286/13-а позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька також задоволено частково відносно стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька витрати по сплаті пенсії ОСОБА_28, який отримав травму за межами України.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини щодо необґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та відносно ОСОБА_29, який отримав каліцтво в 1993 році на території іноземної держави.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька про стягнення суми витрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн. підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Будьоннівському районі міста Донецька про стягнення суми витрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмірі 11226, 20 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька (р/р 37172400900003 в РВДК в Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька, МФО 864016, код ЄДРПОУ 25968814) на користь Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (р/р 256063012009 в ДОУ ВАТ Державний Ощадбанк України, МФО 335106, код ЄДРПОУ 21956079) витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року у розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 04 коп.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.