Постанова № 39659693, 08.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року 810/3578/14

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

11 червня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (ТОВ «Сільпо ПДВПП», товариство) із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (митний орган, митниця, орган доходів і зборів) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2013/500492/2 від 5 грудня 2013 року.

Зазначали, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, його митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Звертали увагу на відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а також на невідповідність рішення про коригування вимогам до його оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості. Також наголошували на непроведенні процедури консультацій, ненаданні обґрунтування підстав витребування додаткових документів і безпідставній відмові у розгляді додатково поданих документів.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просили визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

У судове засідання 1 липня 2014 року з’явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; про причини неявки суд не повідомив. Тому колегією суддів, зважаючи на відсутність потреби заслухувати свідка чи експерта, на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою від 1 липня 2014 року, вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» є юридичною особою, зареєстроване 2 січня 2013 року (а.с.13).

26 березня 2013 року між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та RISE AND SHINE (IMP AND EXP) CO, LTD (Китай) укладено контракт №006/13, за умовами якого продавець продає, а покупець – придбаває продукцію (товар), в асортименті, кількості, за ціною та у відповідності до інвойсів, які є невід’ємною частиною контракту (а.с.19-26).

Ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає 800000,00 доларів США (пункт 2 контракту).

Усі ціни по контракту, а також поставка здійснюється на умовах FOB Циндао, Китай, згідно Incoterms 2010 (пункт 3 контракту).

Продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, коносамент, митну декларацію продавця (пункт 7 контракту).

На підставі такого контракту товариством «Сільпо ПДВПП» імпортовано вироби з кам’яної кераміки, посуд столовий, країна виробництва - Китай.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов контракту, позивачем до митниці подано митну декларацію №100250000/2013/037001 від 3 грудня 2013 року (а.с.29-30).

На підтвердження митної вартості товару, разом із митною декларацією, до митного органу надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародні автомобільні накладні (CMR);

- коносамент;

- довідки про транспортні витрати;

- рахунок-фактуру (інвойс);

- рахунок-фактуру про оплату транспортних послуг;

- пакувальні листи;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) із доповненнями;

- договір перевезення;

- сертифікат відповідності;

- декларацію виробника;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару;

- резервну позицію.

Також позивачем подавалась попередня митна декларація.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача засобами електронного зв’язку про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України: інші платіжні або бухгалтерські документи; документи, що підтверджують витрати на транспортування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій; транспортні (перевізні) документи (а.с.57).

Разом із листом від 5 грудня 2013 року №434 (а.с.58), на підтвердження заявленої у декларації №100250000/2013/037001 від 3 грудня 2013 року вартості товару, товариством подано додаткові документи: комерційну пропозицію, калькуляцію, прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, два платіжних доручення в іноземній валюті, виписку по особовому рахунку. У цьому ж листі зазначено, що документи, які підтверджують витрати на транспортування, уже подавались разом із митною декларацією. Вказали і на неможливість подання інших витребовуваних документів.

Однак, після надання перерахованих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме - №100250002/2013/500492/2 від 5 грудня 2013 року - ціна після коригування за одиницю продукції склала 2,04 долари США (а.с.27-28);

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваного рішення: «митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість, наявність інформації щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, які могли вплинути на ціну товару та призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Перелік вимог щодо надання додаткових документів: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій. Методи не застосовані: 2-а, 2-б - у зв’язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Процедура консультацій митним органом та декларантом проведена».

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.69), згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення за вказаною вище митною декларацією.

Для випуску товарів у вільний обіг «під гарантійне зобов'язання» позивач подав до Київської митниці Міндоходів нову митну декларацію №100250002/2013/037137 від 5 грудня 2013 року (а.с.71-72), в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

Після цього позивач звернувся до митного органу з листом про надання письмової інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана та інформації про порядок і метод визначення митної вартості, застосовані у цьому випадку.

17 грудня 2013 року у листі №141/4-24/9379ПІ митниця надала відповідь на таке звернення (а.с.73-75). Вказала на здійснення вивчення та перевірки поданих товариством документів, за наслідками чого у митного органу виникли сумніви у заявленій вартості товару. При цьому зазначили, що за результатами аналізу наданих товариством документів виявлені неточності та розбіжності, однак конкретних фактів щодо наявності розбіжностей та неточностей не вказали.

20 лютого 2014 року (вих. №10/14-104 від 20 лютого 2014 року) ТОВ «Сільпо ПДВПП» подало заяву на визнання заявленої митної вартості та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості (а.с.76-77).

Разом із тим, у листі від 3 березня 2014 року №2786/1/26-70-61-04 (а.с.109) митниця повідомила, що додаткові документи не можуть бути підставою для перегляду рішення №100250002/2013/500492/2 від 5 грудня 2013 року через недотримання термінів подання цих документів. У той же час товари, митну вартість яких скориговано названим рішенням, випущені у вільний обіг за митною декларацією №100250002/2013/037137 від 5 грудня 2013 року. У додатково поданих поясненнях представник позивача наголошував, що відповідні додаткові документи подано на 77-й день після випуску у вільний обіг товарів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпцію невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частин четвертої та п’ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині п’ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За правилами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

У силу положень пунктів 7 та 8 частини третьої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно із частинами четвертою та п’ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з’ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Як передбачає частина сьома статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частин восьмої та дев’ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина десятастатті 55 Митного кодексу України).

Зважаючи на викладені законодавчі приписи та встановлені у ході судового розгляду обставини справи, суд констатує таке.

Митним органом під час витребування додаткових документів не зазначено підстав для цього, як і не подано доказів наявності обставин, які слугують підставами для такого витребування. Більше того, на письмове звернення позивача щодо причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості та інформації стосовно порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні, митниця послалася на норми Митного кодексу і пропозицію із надання документів, проте не зазначила як жодної конкретної підстави, яка б надавала їй право на витребування додаткових документів, так і даних на основі яких митну вартість відкориговано, а отже не виконала вимоги частини четвертої статті 54 Митного кодексу України.

Стосовно поданої заяви на визнання митної вартості (із додатково поданими документами), то митний орган вказав на недотримання вимог у частині терміну її подання та, як наслідок, без її розгляду по суті, зазначив про неможливість врахування таких документів як підстави для перегляду оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. При цьому, згідно поданих представниками позивача документів, відповідна заява датована 20 лютим 2014 року (77-й день із моменту випуску товарів у вільний обіг); докази ж порушення 80-денного строку для подання додаткових документів - митним органом не подано. Таким чином, відповідачем не доведено дотримання ним положень частини дев’ятої статті 55 Митного кодексу України.

Митниця також не надала доказів існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, як і не спростувала доводів позивача про непроведення консультацій із декларантом товариства.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та факти, які вплинули на таке коригування, як і не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином таке рішення не відповідає положенням частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Також митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, у зв’язку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, аналіз викладених вище законодавчих норм та обставин справи свідчить про недотримання митним органом перерахованих критеріїв при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд підкреслює, що у випадку, який розглядається, митний орган не довів правомірність оскаржуваного рішення, не подав заперечень на адміністративний позов і не виконав покладений на нього статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування правомірності рішення про коригування митної вартості.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 216,13 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250002/2013/500492/2 від 5 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 216 (двісті шістнадцять) грн. 13 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.