Постанова № 39658022, 27.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 922/1259/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лемента Я.О., дов. №01.05.20-01/304 від 16.04.2014

відповідача - Коваленко О.О., дов. №53 від 07.11.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (вх. №1340 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.14 у справі № 922/1259/14

за позовом Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 1403638,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року позивач - Міністерство охорони здоров'я України в особі представника Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року, стягнення 1325455,00 грн. попередньої оплати, 49023,30 грн. - 3% річних та 29159,84 грн. інфляційних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24 від 29.08.2012 року. Також просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014 по справі № 922/1259/14 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік" на користь Міністерства охорони здоров`я України 1325455,00 грн. суми попередньої оплати за договором № 223/21-24 від 29.08.2012 року, 17248,65 грн. суми інфляційних витрат та 26854,07 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року, укладеного між Міністерством охорони здоров`я України та Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт - Біолік" про закупівлю товарів за державні кошти - відмовлено. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 11911,19 грн. та 3% річних в сумі 49023,30 грн. - відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік" з рішенням суду в частині стягнення 17248,65 грн. інфляційних втрат не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 17248,65 грн. в обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зауважує на тому, що вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з моменту виникнення обов'язку поставки товару. При цьому скаржник вважає, що положення п. 7.2. договору свідчать лише про можливість нарахування інфляційних втрат на суму попередньої оплати після виникнення у ПАТ "Фармстандарт-Біолік" обов'язку по поверненню такої суми, оскільки сторонами у договорі не погоджувались підстави нарахування інфляційних втрат саме з наступного дня після дати, коли поставка мала бути здійснена.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. До того ж, вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав нарахування позивачем розміру інфляційних втрат на суму попередньої оплати, оскільки вважає, що така відповідальність передбачена п.7.2 договору. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23.06.2014 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі №922/1259/14 до розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 по справі №922/1259/14, якою було залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 12.05.2014 у справі №922/1259/14 про повернення зустрічної позовної заяви ПАТ "Фармстандарт-Біолік" без розгляду.

Розглянувши надане відповідачем клопотання, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надіслання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Отже, в розумінні приписів ст. 79 ГПК України, звернення сторони з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції не є підставою для зупинення провадження у справі. У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про залишення заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29 серпня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (постачальник) на підставі проведених торгів був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався у 2012 році поставити препарати фармацевтичні різні (надалі - товар), зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник (позивач) зобов'язався оплатити такий товар на умовах укладеного договору.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 23001400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики"

Товар постачається на склад уповноваженого підприємства Замовника ДП "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

У п.4.1. договору зазначено, що розрахунки за товар здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі видаткової накладної.

За умовами п. 4.2., п. 4.3. договору оплата здійснюється позивачем протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого відповідачем.

Відповідно до п.5.1 спірного договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) у відповідності до узгодженого графіку поставки (Додаток №2).

Як свідчать матеріали справи, сторони, на виконання п. 5.1 спірного договору, сторонами було узгоджено графік поставки (а.с.22), відповідно до умов якого, відповідач повинен був поставити товар на суму 1325445,00 грн. у грудні 2012 року. Вказаний графік було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

За поясненнями позивача, з метою уникнення зриву державного замовлення за державною бюджетною програмою, він здійснив перерахування на рахунок відповідача передоплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням №1992 від 18.12.2012 року на суму 1325445,00 грн., копія якого знаходиться в матеріалах справи. Підстава перерахування вказаної суми коштів зазначена як попередня оплата за договором № 223/21-24 від 29.08.2012 року.

Зобов'язання з оплати товару позивач виконав належним чином, здійснивши попередню оплату товару в сумі 1325445,00 грн. Проте, відповідач доказів виконання договору щодо поставки товару відповідно до узгодженого сторонами графіку поставки (Додаток №2 до договору) не виконав, що стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1325445,00 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що факт попередньої оплати товару в сумі 1325445,00 грн. підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів поставки товару на виконання узгодженого сторонами у Додатку №2 до договору графіку поставки товару відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ч. 2 ст. 693, ст. 712 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача передплати в розмірі 1325445,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24 від 29.08.2012 року.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 4.3 договору замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та відповідно до умов п.4.3. договору та рахунку №7 від 13.12.2012 здійснив перерахування на рахунок відповідача 100% попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням №1992 від 18.12.2012 р. на суму 1325445,00 грн. (а.с. 23), проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання з поставки товару не виконав.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що перерахування позивачем попередньої 100% оплати за товар в сумі 1325445,00 грн. за договором підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів своєчасної поставки товару відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ст. 655, ст. 659 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1325445,00 грн., сплачені позивачем на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24 від 29.08.2012 року.

Відповідно приписів ст. ст. 662, 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк передбачений договором купівлі-продажу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованими є висновок суду першої інстанції стосовно того, що за змістом узгодженого сторонами графіку поставки, відповідач повинен був здійснити поставку товару до 31 грудня 2012 року включно (а.с. 22).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що сума попередньої оплати за товар в розмірі 1325445,00 грн. відповідачем отримана, проте, враховуючи що у визначений договором строк (до 31.12.2012 р.) товар відповідачем поставлений не був, будь-яких доказів на спростування факту непоставки товару у передбачений договором строк та/або доказів на підтвердження зміни графіку поставки товару до матеріалів справи відповідач ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надав, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1325445,00 грн.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків(п. 3,4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач на вказану суму попередньої оплати (1325445,00 грн.) нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 49023,30 грн. - 3% річних та 29159,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення своїх зобов'язань продавець несе відповідальність, передбачену ч.3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару із застосуванням права передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому на вказану суму не може нараховуватись 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 49023,30 грн., встановлені ст. 625 ЦК України, є неправомірними та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 7.14 договору також визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів вважає, безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірне задоволення господарським судом позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з моменту виникнення обов'язку поставки товару, оскільки договором передбачено, що у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, у позивача виникло право на повернення попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції з моменту порушення зобов'язання по поставці та нездійснення поставки.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по лютий 2014 р. включно в розмірі 17248,65 грн. та відмовив в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 11911,19 грн.

Відповідно до ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому раз погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В пункті 10.1 договору сторони чітко передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року. Доказів зміни сторонами строку дії договору (пролонгації) в розумінні чинного законодавства матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частині розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти, оскільки на час звернення позивача до суду з даним позовом даний договір є припиненим у зв'язку зі спливом строку його дії, тому правові підстави для розірвання цього договору відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 180, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 629, 662-664, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2014 р. по справі № 922/1259/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Слободін М.М.