Постанова № 39657994, 03.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 910/25536/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Сівко Й.Л., Кошовий А.М.

від відповідача - 1 Савченко А.В.

від відповідача - 2 не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2014 року (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4»

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

Львівської філії ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4»

про спонукання укласти договір,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» та Львівської філії ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар» про спонукання укласти договір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права а тому просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача - 1, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача -1 та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Представники відповідача - 2 та третьої особи в судове засідання не з`явився, доказів на поважність причин неявки суду не надали. Про місце та час слухання справи повідомлені належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Судом встановлено, що 25.12.2009 року між Житомирською міською радою (власник) та Приватним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємств № 4» (ПП «ВЖРЕП-4») був укладений договір на управління та утримання житлового фонду міської ради.

Метою даного договору є забезпечення кваліфікованого, якісного утримання, обслуговування та ремонту житлового фонду, належного санітарного стану прибудинкових територій і контроль за своєчасним наданням комунальних послуг певної якості для створення мешканцями належних умов проживання (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору власник передає ПП «ВЖРЕП-4» в управління та утримання частину житлового фонду Житомирської міської ради, згідно з додатком до даного договору, і право на одержання платежів від надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (за винятком послуг з технічного обслуговування ліфтів і енергопостачання для ліфтів) від споживачів житлово-комунальних послуг, а ПП «ВЖРЕП-4» зобов'язується здійснювати від свого імені управління і утримання комунального майна в інтересах власника і споживачів послуг.

ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» та його дочірні підприємства - ДП «Крошня», ДП «Крошня плюс» та ДП «Нова Крошня», згідно рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради № 443 від 25.06.2009 року та № 894 від 24.12.2009 року мають право надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладати договори безпосередньо із споживачами, які є власниками квартир, наймачами чи орендарями, власниками та орендарями нежилих приміщень на надавання відповідних житлово-комунальних послуг.

Позивач, звертаючись із позовом до суду зазначає, що договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку має бути укладений відповідачами з управителем (ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4»), оскільки він здійснює функції управління та утримання частини житлового фонду Житомирської міської ради, а не балансоутримувач - КП «ВЖРЕП-4».

Крім того, судом встановлено, що 01.09.2011 року між Львівською філією ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар» (оператор) та КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» (установа) був укладений договір № MDU ZYT 3 про встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 1.1 договору на підставі взаємної згоди сторін установа надає оператору платне користування (сервітут) допоміжними приміщеннями та конструктивними елементами будівель, споруд, а також окремими спорудами, що належать на праві власності та знаходяться на балансі установи з метою встановлення на ньому технічних засобів телекомунікацій оператора для надання споживачам телекомунікаційних послуг.

Згідно з п. 1.2 договору перелік майна, у якому розміщуються технічні засоби оператора, визначається у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 за користування майном на умовах сервітуту оператор сплачує щомісячно установі за 68 телекомунікаційних шаф грошову суму, яка є фіксованою на весь строк дії цього договору, розмір якої, з урахуванням її індексації становить 2448 грн. з ПДВ.

Також 01.09.2011 року між Львівською філією ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар» (оператор) та КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» був укладений договір № MDU ZYT 3/52662 про участь у витратах на утримання і ремонт будинку.

Відповідно до п. 1.1 договору установа для реалізації мешканцями житлових будинків, визначених у додатку № 1 до цього договору права на отримання телекомунікаційного обладнання, яке використовуватиметься виключно для надання жителям телекомунікаційних послуг (телефонії, доступу до мережі інтернет та інше), а оператор прийматиме участь у витратах установи на утримання і ремонт будинку.

Відповідно до п. 1.2 договору разом з розміщенням телекомунікаційного обладнання оператору надається право прокладати оптоволоконні та мідні кабелі, які з'єднуватимуть розміщене телекомунікаційне обладнання з абонентським обладнанням, а також телекомунікаційне обладнання між собою.

Згідно з п. 3.1 договору загальний наперед визначений розмір відшкодування витрат по утриманню та ремонту будинку, який оператор зобов'язаний перерахувати установі становить 2640,00 грн. в місяць без ПДВ, крім того 528,00 грн. - ПДВ, загалом до сплати 3168,00 грн. з ПДВ на місяць.

З матеріалів справи вбачається, що укладені між Львівською філією ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар» та КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» вищевказані договори є діючими та в установленому законом порядку недійсними не визнавались.

Судом першої інстанції було встановлено що листами від 08.01.2013 року № 10, від 18.01.2013 року № 33 та № 574 від 29.11.2013 року позивач звертався до Львівської філії ПАТ «Київстар» з пропозицією щодо переукладення з ним договору про встановлення сервітуту на розміщення телекомунікаційного обладнання.

06.12.2013 року листом № 227/7/06/04/00 відповідач-2 відмовив позивачу в переукладенні запропонованої угоди, посилаючись на те, що такий договір вже був укладений ним з КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4».

Вказаний договір відповідає вимогам Положення про порядок використання житлових будинків, будівель громадського призначення і споруд комунальної власності м. Житомира, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 385 від 27.05.2010 року, а тому відповідач не зобов'язаний укладати договір з позивачем.

Встановлені судом фактичні обставини справи сторонами визнаються та не оспорюються.

Спір у справі між сторонами виник з приводу наявності підстав для укладення договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинку між позивачем (як управителем майном) та відповідачем-2 (як заявником на розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв).

Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одним із видів комунальних послуг є послуги з утримання та ремонту будинків.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

За змістом ст. 1 Закону балансоутримувачем є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Як вбачається зі змісту та характеру правовідносин за договорами № MDU ZYT 3 про встановлення сервітуту та № MDU ZYT 3/52662 від 01.09.2011 року про участь у витратах на утримання та ремонт будинку, Львівська філія ПАТ «Київстар» користується допоміжними приміщеннями та конструктивними елементами будівель, споруд з метою встановлення на них технічних засобів телекомунікацій, а також користується можливістю розміщення телекомунікаційного обладнання у цих приміщеннях.

Отже, Львівська філія ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар» в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, наданих КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», а КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», у свою чергу, є балансоутримувачем згідно цього ж Закону.

Таким чином, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є особою з якою споживач, у даному випадку Львівська філія ПАТ «Київстар» в особі ПАТ «Київстар», може укласти відповідні договори на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, ч. 2 цієї норми визначено, що, у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Таким чином, в силу ч. 2 ст. 29 Закону, КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» може укласти відповідний договір з виконавцем - ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4». Разом з тим, зазначена норма не визначає це обов'язком балансоутримувача.

Одночасно, п. 6 ст. 19 Закону, визначає, що балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п. 5 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 385 від 27.05.2010 року, до якого внесено зміни рішенням виконавчого комітету № 400 від 19.09.2012 року, управлінню житлового господарства міської ради та балансоутримувачам, виконавцям, управителям житлових будинків, будівель громадського призначення і споруд комунальної власності м. Житомира при здійсненні капітального і поточного ремонтів (реконструкцій) покрівель доручено встановлювати конструкції для розміщення і впорядкування колективних антен та інших технічних елементів (пристроїв).

Таким чином, відповідач - 2 мав право укладати договори № MDU ZYT 3 від 01.09.2011 року про встановлення сервітуту та № MDU ZYT 3/52662 від 01.09.2011 року про участь у витратах на утримання і ремонт будинку з КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», оскільки, як вже було встановлено судом КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» - є балансоутримувачем частини житлового фонду Житомирської міської ради переданого ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» за договором на управління та утримання житлового фонду міської ради м. Житомира від 25.12.2009 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічної думки дотримуються колегія суддів Верховного Суду України у справі № 6-110цс12.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представники позивача у судовому засіданні не довели, а Господарським судом міста Києва не було встановлено обов'язку відповідача в особі Львівської філії ПАТ «Київстар» укласти договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку саме з ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», який є управителем майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що вимоги позивача щодо спонукання відповідачів до укладення договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», а тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва області від 28.04.2014 року у справі № 910/25536/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/25536/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов