Ухвала суду № 39657351, 02.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 816/807/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 816/807/14

за позовом ОСОБА_1

до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції , Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання дій неправомірними, вимог нечинними, зобов'язання вчинити дії, повернення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- страхові внески за ІІІ квартал 2010 року, сплачених 21.10.2010 року у розмірі 863 грн. 46 коп. визнати помилково перерахованими;

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні незаконних вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року, по рішенню № 1804 від 02.07.2013 року, визнати нечинними вказані вимоги, зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції зупинити виконавчі провадження за нечинними вимогами ВП № 33110297 від 19.06.2012 по вимозі № 780 від 01.02.2012, ВП № 39800332 від 13.09.2013 року по рішенню № 1804 від 02.07.2013, ВП № 29868112 від 26.06.2012 року по вимозі № 876 від 04.02.2011;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду відізвати з виконавчого провадження вимоги, які не можуть бути чинними, і скасувати у повному обсязі вимоги № 780 від 01.02.2012, вимогу № 876 від 04.02.2011, рішення № 1804 від 02.07.2013.

- повернути кошти, стягнуті постановами виконавчого провадження на суму основного боргу 2297,06 грн., витрат 30 грн., виконавчого збору 234,18 грн., перераховані через касу "Приватбанк" 21.10.2010 року в сумі 863,46 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу разом із доповненнями.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року скасувати та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач, зокрема, посилається на юридичну необізнаність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 27.08.1992 року /а.с. 181/.

Як фізична особа-підприємець позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 14.07.1995 року /а.с. 44/. Також позивач перебуває на обліку вказаного органу Пенсійного фонду як пенсіонер за віком з 21.05.2003 року /а.с. 21/.

Протягом 2010 - 2011 років позивач була платником фіксованого податку шляхом придбання патентів, копії яких наявні у справі, а з 01.01.2012 року отримала свідоцтво платника єдиного податку /а.с. 182 - 185/.

Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві виставлено позивачу вимогу № Ф-876 від 04 лютого 2011 року на суму страхових внесків в розмірі 887 грн. 34 коп., яка отримана позивачем 05.10.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 40, 42/. Із матеріалів справи вбачається, що вказана вимога виставлена у зв'язку з несплатою позивачем страхових внесків за 4 квартал 2010 року /витяг з картки особового рахунку позивача /а.с. 239/.

01.02.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві виставлено позивачу вимогу № Ф-780 щодо сплати єдиного внеску в сумі 2312 грн. 07 коп. /а.с. 40/. Вказану вимогу вручено позивачу 19.05.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 41/. Згідно заперечень відповідача, підтверджених іншими матеріалами справи, заборгованість позивачу виставлено за період з січня по липень 2011 року /а.с. 35-36, а.с. 240/.

Також Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві винесено рішення № 1804 від 02.07.2013 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170 грн. Зазначене рішення отримано позивачем 09.07.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 39/. Із акту камеральної перевірки № 1112 від 02.07.2013 року, на підставі якого винесено рішення, вбачається, що штраф застосовано до позивача у зв'язку із неподанням звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік /а.с. 38/.

З метою примусового виконання вимоги № Ф-876 від 04 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 29868112 (закінчено 03.06.2013 у зв'язку із повним виконанням) /а.с. 136, 164/. По вимозі № Ф-780 від 01.02.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 33110297 /а.с. 54/, по рішенню № 1804 від 02.07.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 39800332.

Позивач вважає вимоги та рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві незаконними (нечинними), у зв'язку з чим 28.02.2014 звернулася до суду із відповідним позовом про визнання дій неправомірними, вимог нечинними, зобов'язання вчинити дії, повернення коштів.

Крім того, позивач вважає, що 21.10.2010 року нею було помилково перераховано страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у сумі 863 грн. 46 коп., у зв'язку з чим просить суд визнати ці страхові внески помилково перерахованими та повернути їй ці кошти.

При цьому судом встановлено, що позивач зверталася до Управління Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві із заявами відносно повернення помилково сплачених коштів 09.09.2011 року та повторно 07.10.2011, на які їй надіслано відповіді від 23.09.2011 № 612/Г-03 та від 21.10.2011 № 670/Г-02, в яких повідомлялося про відсутність правових підстав для повернення коштів.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання помилково перерахованими страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року, сплачених 21.10.2010 року у розмірі 863 грн. 46 коп.; визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні рішення № 1804 від 02.07.2013 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду відізвати з виконавчого провадження і скасувати рішення № 1804 від 02.07.2013; повернення коштів, стягнутих постановами виконавчого провадження на суму основного боргу 2297,06 грн., витрат 30 грн., виконавчого збору 234,18 грн., перерахованих через касу "Приватбанк" 21.10.2010 року в сумі 863,46 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених вище приписів КАС України випливає, що адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду визначеного цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. ч. 14, 15 цього Закону, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Зі змісту викладених правових норм вбачається, що строк на оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення про застосування штрафних санкцій № 1804 від 02.07.2013 згідно вимог чинного законодавства становить 10 робочих днів з дня отримання відповідного рішення.

Як свідчать долучені до матеріалів справи зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, рішення про застосування штрафних санкцій № 1804 від 02.07.2013 ОСОБА_1 отримала 09.07.2013 року, а отже, про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивачу стало відомо саме 09.07.2013 року.

Про обізнаність позивача із спірним рішенням свідчать також заява позивача, адресована органу Пенсійного фонду від 31.07.2013 року на яку позивачем отримано відповідь УПФУ від 13.08.2013 року /а.с. 235, 236/.

Разом з тим, із позовними вимогами про визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві при винесенні рішення № 1804 від 02.07.2013 року, неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків та його скасування, а також похідними позовними вимогами про зобов'язання відповідачів вчинити дії та повернення коштів позивач звернулася до суду лише 28.02.2014 року (згідно даних реєстрації на позовній заяві), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк і щодо вимог про визнання страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року, сплачених 21.10.2010 року, у розмірі 863 грн. 46 коп. помилково перерахованими, та їх повернення, оскільки про порушене право позивач дізналася (повинна була дізнатися) ще у вересні - жовтні 2011 року із листів Управління Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві від 23.09.2011 № 612/Г-03 та від 21.10.2011 № 670/Г-02 про відмову у поверненні помилково сплачених коштів, які надіслано на адресу ОСОБА_1 згідно її заяв з цього приводу від 09.09.2011 року та від 07.10.2011 року /т. 1 а.с. 223-226/.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частини четвертої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи судом першої інстанції з'ясовувалось питання щодо наявності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Посилання позивача на те, що з метою вирішення питання з приводу необхідності доплати коштів до мінімального страхового внеску, неправомірності нарахування єдиного внеску, вона у 2011 - 2013 роках зверталася з відповідними листами до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та інших органів, внаслідок чого нею було пропущено строк звернення до суду, судом першої інстанції не прийнято в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду, оскільки чинним законодавством не передбачено досудове врегулювання відповідного спору.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналася із листа Пенсійного фонду України від 20.09.2011 № 19883/03-30, який отримала 04.02.2014 року, у зв'язку з чим строк до суду не порушено, оскільки про обізнаність порушеного права позивача на отримання помилково перерахованих коштів ще у вересні 2011 року свідчать саме звернення ОСОБА_1 до УПФУ Київського району в м. Полтаві щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 863 грн. 46 коп. від 09.09.2011 року та від 07.10.2011 року.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду з поважних причин, посилаючись на юридичну необізнаність та неможливість звернутися за безкоштовною консультацією з правової допомоги, з тих підстав, що строки оскарження рішень відповідача припали на вихідні дні, колегія суддів не приймає та вважає необґрунтованими, оскільки юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами.

Відповідно до частини шостої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Разом з тим, позивачем не вказано жодних перешкод для звернення до суду протягом більше ніж 2 роки з моменту виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, останню подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання помилково перерахованими страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року, сплачених 21.10.2010 року у розмірі 863 грн. 46 коп.; визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні рішення № 1804 від 02.07.2013 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду відізвати з виконавчого провадження і скасувати рішення № 1804 від 02.07.2013; повернення коштів, стягнутих постановами виконавчого провадження на суму основного боргу 2297,06 грн., витрат 30 грн., виконавчого збору 234,18 грн., перерахованих через касу "Приватбанк" 21.10.2010 року в сумі 863,46 грн. без поважних причин, що стало обґрунтованою підставою для застосування ст. ст. 100, 155 КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну оцінку та прийнято законне і обґрунтоване рішення в цій частині, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні незаконних вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; визнання нечинними вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду відізвати з виконавчого провадження вимоги, які не можуть бути чинними, і скасувати у повному обсязі вимоги № 780 від 01.02.2012 та № 876 від 04.02.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач вже зверталась до суду з аналогічними позовними вимогами.

Так, 21 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними, скасування вимог про сплату боргу: №Ф-876 від 04.02.2011 та №Ф-780 від 01.02.2012, зобов'язання відкликати вимоги №Ф-876 від 04.02.2011 та №Ф-780 від 01.02.2012 з примусового виконання Київським відділом Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, стягнення коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.

Вказане рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року по справі № 816/5169/13-а - залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року по справі № 816/5169/13-а набрала законної сили 23.10.2013 року на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року.

Таким чином, вже є рішення суду між тими самими сторонами, з того самого спору, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на те, що існує судове рішення між тими самими сторонами, з того самого спору в частині позовних вимог про визнання дій УПФУ протиправними, скасування вимог про сплату боргу: №Ф-876 від 04.02.2011 та №Ф-780 від 01.02.2012, зобов'язання УПФУ відкликати вимоги №Ф-876 від 04.02.2011 та №Ф-780 від 01.02.2012 з примусового виконання Київським відділом Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, що набрало законної сили, у суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні незаконних вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; визнання нечинними вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду відізвати з виконавчого провадження вимоги, які не можуть бути чинними, і скасувати у повному обсязі вимоги № 780 від 01.02.2012 та № 876 від 04.02.2011 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції зупинити виконавчі провадження за нечинними вимогами ВП № 33110297 від 19.06.2012 по вимозі № 780 від 01.02.2012, ВП № 39800332 від 13.09.2013 року по рішенню № 1804 від 02.07.2013, ВП № 29868112 від 26.06.2012 року по вимозі № 876 від 04.02.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлено статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до цієї норми об'єктом оскарження є рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби. Перелік рішень, які може ухвалювати державний виконавець, та вимоги до змісту цих документів наведено в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802.

Так, частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини п'ятої цієї статті рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Порядок розгляду адміністративними судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби встановлено статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 2 ст. 181 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції зупинити виконавчі провадження за нечинними вимогами ВП № 33110297 від 19.06.2012 по вимозі № 780 від 01.02.2012, ВП № 39800332 від 13.09.2013 року по рішенню № 1804 від 02.07.2013, ВП № 29868112 від 26.06.2012 року по вимозі № 876 від 04.02.2011 року, судом першої інстанції не надано оцінку спірним правовідносинам, зокрема, не з'ясовано в чому саме полягає порушення прав, свобод та інтересів позивача, та, виходячи з цього, не встановлено початок перебігу строку звернення до суду із відповідними позовними вимогами, з урахуванням вимог ст. ст. 2, 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції зупинити виконавчі провадження за нечинними вимогами ВП № 33110297 від 19.06.2012 по вимозі № 780 від 01.02.2012, ВП № 39800332 від 13.09.2013 року по рішенню № 1804 від 02.07.2013, ВП № 29868112 від 26.06.2012 року по вимозі № 876 від 04.02.2011 року, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 157, 160, 167, 196, 199, 200, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року по справі № 816/807/14 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, начальником якого є Смотрицька Л.О. неправомірними, такими, що є зловживанням посадових обов'язків при винесенні незаконних вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; визнання нечинними вимог № 780 від 01.02.2012 року, № 876 від 04.02.2011 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відізвати з виконавчого провадження вимоги, які не можуть бути чинними, і скасувати у повному обсязі вимоги № 780 від 01.02.2012 та № 876 від 04.02.2011 року, закривши провадження у справі в цій частині.

Скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року по справі № 816/807/14 в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції зупинити виконавчі провадження за нечинними вимогами ВП № 33110297 від 19.06.2012 року по вимозі № 780 від 01.02.2012 року, ВП № 39800332 від 13.09.2013 року по рішенню № 1804 від 02.07.2013 року, ВП № 29868112 від 26.06.2012 року по вимозі № 876 від 04.02.2011 року, направивши адміністративну справу в цій частині до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року по справі № 816/807/14 - залишити без змін.

Ухвала в частині направлення справи до суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає в силу приписів ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014 р.