Ухвала суду № 39656538, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/62622/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Коновал Т.В.від відповідачаЯровий А.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013у справі № 810/3433/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 № 0003172220 та № 0003182220.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських операцій з ПП «Креатив-Буд» за період з 01.06.2012 по 31.10.2012, за результатами якої складено акт № 108/22-2/34536238 від 28.02.2013;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (яке полягало у завищенні податкового кредиту та призвело до заниження податку на додану вартість на суму 872 894,72 грн.) та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (що призвело до заниження податку на прибуток на суму 916 539,44 грн.);

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0003172220 від 18.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 309 343,07 грн. (з яких: 872 894,72 грн. - основний платіж та 436 447,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) № 0003182220 від 18.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 1 374 809,16 грн. (з яких: 916 539,44 грн. - основний платіж та 458 269,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

З огляду на відомості, одержані від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Креатив-Буд», податковий орган дійшов висновку, що позивачем протиправно сформовано показники валових витрат та податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ПП «Креатив-Буд», а договори та інші фінансово-господарські документи складені без фактичного здійснення господарських операцій з метою незаконного одержання податкової вигоди.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що наданими позивачем доказами підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПП «Креатив-Буд» та правомірність формування спірних даних податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Оскільки згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як генпідрядником) та ТОВ «Дунапак-Україна» (як замовником) укладено договір генерального підряду від 11.04.2012 №11/04/12, за умовами якого позивач зобов'язується надати замовнику послуги, а також власними та/чи залученими силами і засобами, виконати проектні та монтажно-будівельні роботи згідно з проектною документацією, роботи по будівництву та введенню в експлуатацію на об'єкті будівництва. На виконання умов вказаного договору, а саме, першого, другого, третього та четвертого етапів робіт, між ТОВ «Дунапак Україна» та ТОВ «ФМ-Стандарт» укладено додаткові угоди від 30.05.2012 № 4, від 03.07.2012 № 10 та № 14, від 23.07.2012 № 16, за умовами яких позивач зобов'язується організувати виконання робіт по монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціювання цеху, по монтажу пароконденсатної системи та лінії подачі стислого повітря, при цьому узгоджено, що роботи виконуватимуться субпідрядником ПП «Креатив-Буд». З метою виконання зобов'язань за договору генерального підряду №11/04/12 від 11.04.2012, та з урахуванням умов вищезазначених додаткових угод, між позивачем та ПП «Креатив - Буд» укладено ряд договорів субпідряду від 30.05.2012 № 1-3005/12-ДНП, від 03.07.2012 № 8-0307/12-ДНП, від 03.07.2012 № 3-0307/12-ДНП, від 23.07.2012 № 1-2307/12-ДНП.

Дослідивши подані позивачем докази, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що позивачем підтверджено правомірність відображення сум валових витрат та податкового кредиту за результатами фактичного здійснення господарських операцій, на підставі первинних документів, в тому числі, податкових накладних, складених з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Між тим, на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій між ПП «Креатив-Буд» та позивачем, останній також надав суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт, складених між ТОВ «ФМ-Стандарт» (як генпідрядником) та ТОВ «Дунапак-Україна» (як замовником), та сертифікати відповідності закінченого об'єкта будівництва.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що сплачені позивачем суми податку на додану вартість, на підставі виписаних ПП «Креатив-Буд» податкових накладних, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ позивача за відповідні податкові звітні періоди, а понесені ним витрати враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача спірних господарських операцій ПП «Креатив-Буд» було зареєстровано як суб'єкт господарювання та як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

Суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний