Ухвала суду № 39656236, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/17963/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року

у справі №810/1103/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС №0000071720/111 від 23 січня 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС №0000071720/111 від 23 січня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження правових відносин з платником податків ТОВ «Трансгідропласт» за березень-грудень 2009 року, лютий-листопад 2010 року.

За підсумками перевірки складено акт №1646/17-2/НОМЕР_1 від 06 листопада 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.1 та п.5 ст.203, п.1 та п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658 та ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень - грудень 2009 року та лютий - листопад 2010 року на загальну суму 666685,29грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Трансгідропласт» були уклали договори з виконання позивачем робіт з комплексного обслуговування транспортних засобів, які належать позивачу та які були задіяні при виконанні умов договорів з ТОВ «Данзас» Київ ЛТД», ЗАТ «Крафт Фудз Україна» і ТОВ «ДХЛ Логістіка (Україна)», а також наданням позивачу послуг, в тому числі транспортно-експедиційних, пов'язаних з виконанням позивачем замовлень.

На підтвердження здійснення даних договорів ФОП ОСОБА_1 були надані податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Проте, колегією суддів апеляційної інстанції слушно зауважено, що в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи, довіреності та інша первинна документація, що підтверджує транспортування, зберігання, прийняття вантажу, незважаючи на те, що дані документи зазначені в укладених договорах між позивачем і ТОВ «Трансгідропласт», та є у переліку документів, які повинні складатися під час виконання цих угод на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій між сторонами.

Крім цього, договором №046 від 02 серпня 2010 року, договором №025 від 24 червня 2009 року передбачено обов'язок перевізника, яким у даному випадку є контрагент позивача, надавати замовнику належним чином заповнену товарно-транспортну документацію після виконання перевезення по кожному встановленому замовником маршруту.

У договорі №015 від 24 грудня 2008 року передбачено обов'язок перевізника, яким у даному випадку є ТОВ «Трансгідропласт», видавати вантаж одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутня первинна документація, що є обов'язковою для підтвердження факту виконання господарських угод, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 було сформовано податковий кредит.

Натомість з наявних в матеріалах справи документах вбачаються лише формальні обставини договірних правовідносин між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Трансгідропласт», які є недостатніми для встановлення реальності виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та вказаним контрагентом.

До того ж, податкові накладні, які були надані позивачем, не містять даних, що дають змогу визначити посаду особи, яка посвідчила їх своїм підписом.

Зазначені недоліки первинних документів свідчать про порушення позивачем вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу приписів ст.5, ст.6, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку повинен формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг). Податкові накладні, за якими платник податку на додану вартість отримує право на формування податкового кредиту, повинні видаватися виключно на підставі здійснення реальних господарських операцій та мають відповідати вимогам законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, містити посади осіб, які брали участь у відповідній господарській операції та підписали названі документи.

В даному випадку у позивача відсутня належна первинна документація, яка надає право на формування податкового кредиту.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов