Ухвала суду № 39656220, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/26629/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі №808/326/13-а

за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1692,29грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1692,29грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності надання податкової звітності.

За результатами перевірки складено акт №899/17/121-НОМЕР_1 від 04 червня 2010 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не надані податкові декларації з податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0012111701/0 від 13 липня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1190,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було направлене боржнику 14 липня 2010 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Проте було повернуто 20 серпня 2010 року з відміткою поштового відділення про неможливість вручення, про що податковий орган склав акт №687/14/1-142-НОМЕР_1 від 20 серпня 2010 року про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення та необхідність розміщення на дошці оголошень. Тому податкове повідомлення рішення 20 серпня 2010 року розміщено на дошці податкових повідомлень - рішень.

Крім того, податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 20 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №035/17/1/121-2649610005 від 18 квітня 2011 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог пп.49.18.1 п.49.18 ст.48 Податкового кодексу України та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме платником не надані податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року; а також п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме платником не повернуто свідоцтво платника податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0901701 0 від 31 травня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510,00 грн.

Дане податкове повідомлення - рішення було направлене відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 31 травня 2011 року. Проте воно не було повернуто з відміткою поштового зв'язку, про що податковим органом складено акт про неможливість вручення податкового повідомлення рішення №206 від 05 вересня 2011 року.

Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість складає 1692,29грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України в разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняте податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування платника податків або з інших причини, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.95.1 - п.95.3 ст.95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Дане положення врегульоване п.92.2 ст.92 Податкового кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перша податкова вимога від 03.09.2010р. була направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 16 вересня 2010 року. Лист повернувся до позивача 19 жовтня 2010 року із відміткою поштового зв'язку про неможливість вручення «за закінченням терміну зберігання».

Внаслідок чого податковим органом був складений акт №383 про неможливість вручення даної податкової вимоги від 19 жовтня 2010 року та податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень 19 жовтня 2010 року.

Другу податкову вимогу від 29.11.2010р. було направлено відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 16 вересня 2010 року. Однак лист повернувся 24 січня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1692,29грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов