Ухвала суду № 39656211, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/16166/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

у справі №826/10592/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолічильник" (надалі - ТОВ «Теплолічильник»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0001832260, №0001852260 та №0001842260 від 11 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0001832260, №0001852260 та №0001842260 від 11 червня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Теплолічильник" з питань достовірності, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "УкрТурПром ВС" за період квітень 2011 року.

За підсумками перевірки складено акт №1702/22-621-32592491 від 24 травня 2023 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 118364,00грн. та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 90018,00грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 12908,00грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс. Дане положення врегульоване п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для прийняття акту №1702/22-621-32592491 від 24 травня 2012 року була інформація, яка міститься в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 06 червня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УкрТурПром ВС", на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що господарські операції між позивачем та ТОВ "УкрТурПром ВС" фактично не відбувались, так як у ТОВ "УкрТурПром ВС" відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби.

Судом також встановлено, що ТОВ «Теплолічильник» та ТОВ "УкрТурПром ВС" уклали договір, предметом якого є поставка блока модульного системи опалення типу МТП-ОН 26-1424 та блока модульного системи ГВП типу МТП-ОН 26-928.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані податкові накладні №176 та №177 від 12 квітня 2011 року. Факт отримання товару від ТОВ "УкрТурПром ВС", а саме блока модульного системи опалення типу МТП-ОН 26-1424 підтверджується видатковою накладною №13-5 від 13 травня 2011 року на підставі рахунку-фактури №2403/5 від 24 березня 2011 року за попередньою оплатою товару. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №947 від 12 квітня 2011 pоку та випискою з особового рахунку від 12 квітня 2011 року.

Факт отримання блока модульного системи ГВП типу МТП-ОН26-928 підтверджується видатковою накладною №13-6 від 13 квітня 2011 року на підставі рахунку-фактури №2403/6 від 24 березня 2011 року за попередньою оплатою товару. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №948 від 12 квітня 2011 року та випискою з особового рахунку від 12 квітня 2011 року, товар приймався Федоренком І.В.

Згідно виписаних рахунків-фактури ТОВ "УкрТурПром ВС", товар поставлявся на склад ТОВ "Теплолічильник" за рахунок та транспортом ТОВ "УкрТурПром ВС", про що свідчать видаткові накладні в яких зазначено вид товару, одиницю виміру, вартість та кількість.

На підтвердження того, що в позивача є складські приміщення в матеріалах справи наявний договір від 12 листопада 2007 року про оренду нежилого приміщення загальною площею 190,2кв.м. за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 136.

Беручи до уваги те, що позивач самостійно не здійснював транспортування товару наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на формування податкового кредиту та на валові витрати позивача при взаємовідносинах з ТОВ "УкрТурПром ВС".

До того ж, на момент здійснення операцій поставки контрагент позивача - ТОВ "УкрТурПром ВС" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкту господарювання не було анульовано.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази подальшого використання товару у господарській діяльності позивача.

Так, придбаний в ТОВ "УкрТурПром ВС" товар в подальшому був використаний для виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ "Готельно-розважальний комплекс "Столиця" договору №010311 від 18 березня 2011 року.

На підтвердження виконання умов даного договору були надані відповідні податкові накладні. Факт оплати будівельно-монтажних робіт підтверджується також відповідними виписками з особового рахунку.

Також згідно акту приймання-передавання обладнання №1, обладнання отримане від ТОВ "УкрТурПром ВС" передане позивачем ТОВ "Готельно-розважальний комплекс "Столиця" на виконання умов договору №010311 від 18 березня 2011 року.

Таким чином, на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надані видаткові і податкові накладні та банківські виписки про рух грошових коштів.

Отже, позивач використав право на віднесення сум податку до податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товару від ТОВ "УкрТурПром ВС" на підставі виписаних ним податкових накладних, що містили всі необхідні обов'язкові реквізити та підписані уповноваженою особою, скріплені печаткою підприємства з урахуванням наявності у даного контрагента свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість, які на час співпраці, були видані відповідними державними органами і достовірність відомостей не викликала сумнівів.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов