Постанова № 39655393, 24.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/470/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Прокопанич Г.К., Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на рішеннявід 02.04.2014господарського суду міста Києва та на постанову від 13.05.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/470/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 45754,94 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Ємельянов А.С., Прокопанич Г.К.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (надалі - ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія") про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 45754,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 910/470/14 (суддя Чинчин О.В.), позов ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" - задоволено частково; стягнути з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 41 341,60 грн.; стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 1 650,77 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (колегія суддів: Калатай Н.Ф. - головуючий, судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.), апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 задоволено; апеляційну скаргу ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 910/470/14 змінено; викладено п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16682/13 в такій редакції:

"2. Стягнути з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування в сумі 44 754,94 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 787,07 грн.; стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що обставини справи були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій на підставі неповного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Представники сторін у судове засідання касаційної інстанції не з'явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті без їх участи.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2850-13-00225, предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Хюндай Еланта", державний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії Договору з 00 годин 00 хвилин 21.07.2013 по 24 годину 00 хвилин 20.07.2014.

26.07.2013 о 19 годині 30 хвилин на 23 км автодороги Київ - Чоп в с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю автомобіля "Хюндай Еланта", під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Хюндай Еланта". Згідно зі Страховим актом № ДККА-29519 від 21.08.2013, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,3 % від страхової суми, яка за умовами Договору (п. 5) становить 147 000 грн., тобто - 441 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 45 754,94 грн.

Згідно з Замовленням-нарядом та рахунком до нього вартість ремонту пошкодженого автомобіля "Хюндай Еланта" становить 46 195,94 грн., яку позивачем у Страховому акті при розрахунку зменшено на суму франшизи (46 195,94-441=45 754,94).

Разом з тим, в пункті 15 Страхового Акту зазначено, що сума, яка фактично має бути виплачена Страхувальнику, становить 42 341,60 грн., оскільки сума 3 413,34 грн. підлягає зарахуванню в рахунок несплаченої Страхувальником частина страхового платежу, яку відповідно до пунктів 6, 7 Договору страхування Страхувальник мав сплатити чотирма частинами: 1 частина в сумі 2 275,56 грн. - в строк до 05.07.2013, 2 частина в сумі 1 137,78 грн. - в строк до 10.10.2013, 3 частина в сумі 1 137,78 грн. - в строк до 20.01.2014, 4 частина в сумі 1 137,78 грн. - в строк до 20.04.2014.

Враховуючи те, що на дату спірної ДТП Страхувальник сплатив лише перший страховий платіж в сумі 2 275,56 грн., в той час як несплаченими залишилась решта страхових платежів (2, 3 та 4) на загальну суму 3 413,34 грн., позивач на виконання умов Договору страхування здійснив зарахування зазначеної суми в рахунок погашення страхових платежів.

Згідно з частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі заяви Страхувальника від 29.07.2013, страхове відшкодування в сумі 42 341,60 грн. перераховано позивачем ТОВ "Автосервіс Корея моторс", що підтверджується копією платіжного доручення № 14755 від 22.08.2013.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить ст. 993 Цивільного кодексу України. При цьому в частині 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "Хюндай Еланта", визнано ОСОБА_7, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.08.2013 у справі про адміністративне правопорушення № 369/7402/13-п та Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9237315 від 13.08.2013.

При цьому судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ВАЗ 21061" ОСОБА_7 в момент ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом № АЕ/0055924.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних танспортних засобів" (надалі - Закон).

Відповідно ст. 22 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Відповідно до частини 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Таким чином, в даному випадку, саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7 (особи, яка визнана винною у даній ДТП) має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в порядку регресу підлягає стягненню з відповідача страхове відшкодування у розмірі 42 341,60 грн., тобто саме та сума, яка підтверджена платіжним дочуренням, а не сума зазначена у страховому акті.

Водночас, відповідно до абз. 2 пункту 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Враховуючи визначені Полісом № АЕ/0055924 розміри лімітів відповідальності та франшизи, місцевий господарський суд дійщов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 41 341,60 грн. (42 341,60 грн. розмір фактичного страхового відшкодування - 1 000,00 грн. франшиза за Полісом №АЕ/55924).

Апеляційний господарський суд, повторно переглядаючи справу, не погодився з таким висновком місцевого господарського суду виходячи з того, що фактично позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 45 754,94 грн., частину з якого, за заявою Страхувальника, виплачено особі, яка проводила ремонт автомобіля (42 341,60), а частину зараховано в рахунок несплачених Страхувальником страхових платежів (3 413,34).

З огялду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що частина страхового відшкодування в сумі 3 413,34 грн. врахована в страхове відшкодування та виплачена Страхувальнику, а отже з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" підлягає стягненню в межах фактичних затрат в порядку регресу з особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, винної у ДТП особи.

Окрім цього, враховуючи те, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 45 754,94 грн., і зазначена виплата підлягає зменшенню на суму франшизи, тобто в даному випадку на 1 000 грн., тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 44 754,94 грн. (45 754,94-1 000), а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції правомірними, оскільки відповідно до ст. 27 Закону Україем "Про страхування", ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних танспортних засобів", ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 3-38гс12.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 910/470/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Г.К. Прокопанич

А.С. Ємельянов