Постанова № 39655248, 03.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 5019/904/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року,та рішенняГосподарського суду Рівненської області від 16 березня 2012 року,у справі № 5019/904/11,за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ),доПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне),за участюпрокуратури Рівненської області (м. Рівне), простягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ,за участю представників:від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України": Мацегорін А.О. - представник (довіреність від 30.12.2013 року);від ПАТ "Рівнеазот": Вєдєрнікова О.С. - представник (довіреність від 16.12.2013 року); від Генеральної Прокуратури України: Гудименко Ю.В. - прокурор відділу (посвідчення № 014715 від 21.01.2013 року);в с т а н о в и в :

У квітні 2011 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернуласть до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 439 230 676 грн. 52 коп. - основного боргу, 5 412 641 грн. 82 коп. - суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних у сумі 1 803 853 грн. 05 коп., та 9 327 240 грн. 16 коп. - пені. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання ПАТ "Рівнеазот" умов Договору № 06/10-2839 поставки природного газу щодо оплати поставленого газу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 (суддя - Войтюк В.Р.) позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі за тексом - ПАТ "Рівнеазот") на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 439 230 676 грн. 52 коп. основного боргу, 5 412 641 грн. 82 коп. - сума збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних у сумі 1 803 853 грн. 05 коп., 24 978 грн. 15 коп. - як відшкодування державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231 грн. 17 коп.; у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 327 240 грн. 16 коп. пені - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" в частині стягнення пені, місцевий господарський суд вказав, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (в цьому випадку - ПАТ "Рівнеазот"), неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі № 5019/904/11 (головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В., Сініцина Л.М.) апеляційні скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Рівнеазот" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що спірне судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 в частині відмови у задоволенні нарахованої пені; прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю; судові витрати покласти на ПАТ "Рівнеазот". При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

03.07.2014 року, до початку судового засідання, до Вищого господарського суду України від ПАТ "Рівнеазот" надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти поданої ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" касаційної скарги заперечує, вважає прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення та постанову законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 в частині відмови у задоволенні нарахованої пені; прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Представник ПАТ "Рівнеазот" проти поданої ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" касаційної скарги заперечила за наведених у Відзиві на неї підстав, просила постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Представник Генеральної Прокуратури України подану ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підтримала, просила її задовольнити, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 в частині відмови у задоволенні нарахованої пені та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Арбітражного суду Рівненської області від 22.12.1997 року порушено провадження у справі № 3/10-Б про банкрутство ВАТ "Рівнеазот".

Ухвалою Арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000 року у справі № 7Б-209-3/10Б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот", в порядку ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Згідно з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.12.2005 року у справі № 75-209-3/110Б, мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот", введений ухвалою Арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000 року у цій справі діє до дня припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Рівнеазот".

20.12.2010 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Рівнеазот" уклали Договір № 06/10-2839 поставки природного газу (далі за текстом - Договір), за умов п. 1.1. якого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (за текстом Договору - постачальник) зобов'язався поставити ВАТ "Рівнеазот" (за текстом Договору - покупець) імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 574 000 тис. м3, в тому числі по місяцях: січень - 52 000 тис. м3, лютий - 48 000 тис. м3, березень - 52 000 тис. м3, квітень - 49 000 тис. м3, травень - 49 000 тис. м3, червень - 35 000 тис. м3, липень - 37 000 тис. м3, серпень - 49 000 тис. м3, вересень - 49 000 тис. м3, жовтень - 52 000 тис. м3, листопад - 50 000 тис. м3, грудень - 52 000 тис. м3,

На виконання умов Договору, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" передала ВАТ "Рівнеазот" протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ на загальну суму 439 230 676 грн. 52 коп.

ВАТ "Рівнеазот" зобов'язання за Договором не виконано, оплата за поставлений протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ в сумі 439 230 676 грн. 52 коп. не здійснена.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 року у справі № 7Б-209-3/10Б припинено провадження про банкрутство ВАТ "Рівнеазот".

У зв'язку з наведеним, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась зо Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ВАТ "Рівнеазот", у якій просила стягнути з ПАТ "Рівнеазот" 439 230 676 грн. 52 коп. - основного боргу, 5 412 641 грн. 82 коп. - суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних у сумі 1 803 853 грн. 05 коп. та 9 327 240 грн. 16 коп. - пені.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд прийняв рішення від 16.03.2014 року (залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року) про задоволення заявлених ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" позовних вимог в частині основного боргу, суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів та 3 % річних; в частині позовної вимоги про стягнення пені за період з 06.02.2011 року по 26.04.2011 року відмовлено, в силу приписів ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі № 5019/904/11 в частині відмови у задоволенні нарахованої пені; прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" ставить питання про перегляд в касаційному порядку прийнятих місцевим та апеляційним господарськими судами рішення та постанови, виключно в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні поданої ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011, і, згідно зі ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Рівнеазот" пені, оскільки протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 16 березня 2012 року у справі № 5019/904/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:П.К. Міщенко В.Ю. Поліщук