Ухвала суду № 39655237, 19.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2014 року Справа № 915/1436/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мележик Н.І.,суддів:Губенко Н.М., Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,розглянувши заяву Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 04.03.2014у справі№ 915/1436/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"доМиколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2013 №83-ріш у справі №1-26.213/71-2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.09.2013 у справі №915/1436/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у даній справі, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі №№915/1436/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 у справі №915/1480/13, від 19.03.2013 у справі №5016/1525/2012(1/69) від 16.07.2013 у справі №5021/758/12, від 13.07.2010 у справі №19/309а, від 16.02.2010 у справі №20/219а, від 11.12.2012 у справі №5/75/2011/5003, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 12, 13, частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 повідомлено заявника - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про недоліки поданої заяви.

Заявником вимоги ухвали від 02.06.2014 виконані належним чином, подано відповідні документи на підтвердження посадового становища особи, якою підписано заяву.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше аналогічних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі

№915/1436/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, виходячи, при цьому, з того, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не доведено належними доказами ущемлення інтересів споживача внаслідок зловживання позивачем його монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії, оскільки відсутні докази того, що позивач відмовився відновити споживачеві постачання електричної енергії без сплати цим споживачем вартості послуг з відключення від електропостачання.

Водночас у постановах від 01.04.2014 у справі №915/1480/13, від 19.03.2013 у справі №5016/1525/2012(1/69), від 16.07.2013 у справі №5021/758/12, від 13.07.2010 у справі №19/309а, від 16.02.2010 у справі №20/219а, від 11.12.2012 у справі №5/75/2011/5003, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в позові щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України, з огляду на правомірність прийняття оспорюваних рішень відповідачами та виходячи, при цьому, з доведеності факту наявності в діях позивачів ознак складу правопорушень, передбачених:

- пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (справа №915/1480/13);

- пунктом 5 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (справа №5016/1525/2012(1/69);

- пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії (справа №5021/758/12);

- пунктом 5 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (справа №19/309а);

- абзацом 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку передачі електричної енергії та постачання електричної енергії за регульованим тарифом (справа №20/219а);

- пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання природного газу населенню за регульованим тарифом (справа №5/75/2011/5003).

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цих справах у порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено; крім того, на відміну від оскаржуваної постанови, при прийнятті рішень у наданих для порівняння постановах, Вищий господарський суд України виходив з доведеності факту наявності у діях позивачів порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, про яке йдеться в Законі України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, різний результат вирішення справ касаційним судом не є наслідком різного застосування положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", а є наслідком доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи в процесі їх доказування.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Антимонопольному комітету України у допуску справи №915/1436/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. МележикСудді:Н. Губенко М. Дунаєвська Н. Кочерова С. Самусенко