Постанова № 39654873, 07.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2014 року

м. Полтава

Справа №2а-1670/6237/12

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач, ТОВ "ЄГЗК") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0001262301/156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість загалом в розмірі 131 466 346 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 874 934 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "ЄГЗК" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Зазначав, що доводи податкової інспекції про порушення ТОВ "ЄГЗК" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, адже господарські правовідносини позивача з його контрагентами за спірний період є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Крім того, стверджував, що укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Також, наголошував на тому, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. За твердженням позивача, у спірному періоді ТОВ "ЄГЗК" займалось створенням виробничих потужностей, допоміжних об’єктів інфраструктури та одночасно здійснювало промислову розробку Єристівського родовища для подальшого видобутку залізної руди, а тому господарська діяльність підприємства була збитковою.

Відповідач позов не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "ЄГЗК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року та викладені в акті перевірки від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289.

Представники позивача 03 липня 2014 року через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 03 липня 2014 року не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, зважаючи на виконання сторонами вимог ухвали суду про витребування доказів від 03 червня 2014 року, визнав за можливе розглядати справу без участі представників сторін.

При цьому, керуючись приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "ЄГЗК" зареєстроване як юридична особа 14 липня 2008 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 35713283 /том 1, а.с. 113/.

З 24 липня 2008 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130216 серії НБ №094098 /том 1, а.с. 116/.

У період з 29 серпня 2012 року по 30 серпня 2012 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЄГЗК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289 /том 1, а.с. 16-97/, у якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пунктів 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування загалом в розмірі 4 788 176 грн, у тому числі: за жовтень 2010 року - 1 178 198 грн, за листопад 2010 року - 3 609 978 грн;

- підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування загалом в розмірі 126 678 170 грн, у тому числі: за червень 2011 року - 5 322 392 грн, за липень 2011 року - 7 742 426 грн, за серпень 2011 року - 8 857 753 грн, за вересень 2011 року - 8 633 948 грн, за жовтень 2011 року - 28 339 825 грн, за листопад 2011 року - 12 788 280 грн, за грудень 2011 року - 22 052 056 грн, за січень 2012 року - 21 021 066 грн, за лютий 2012 року - 11 920 424 грн.

На підставі вищевказаного Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19 вересня 2012 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0001262301/156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість загалом в розмірі 131 466 346 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 874 934 грн /т. І, а.с. 13/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскарженому рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все, суд враховує, що спірні відносини сторін стосуються права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі також ПДВ) .

Дане питання у спірний період було врегульовано положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (до 01 січня 2011 року) та статтею 200 Податкового кодексу України (з 01 січня 2011 року).

Зокрема, вказаними законодавчими актами чітко визначено випадки, за наявності яких платник не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

- особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

- особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

У свою чергу, пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суд зазначає, що ні в Акті перевірки, ані в письмових запереченнях проти позову відповідач не навів обставин, з наявністю яких законодавець пов’язує відсутність у платника податків права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Разом з цим, допущення позивачем порушень наведених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, за переконанням контролюючого органу, пов’язано із здійсненням ТОВ "ЄГЗК" збиткової господарської діяльності.

За змістом Акта перевірки від’ємне значення суми ПДВ у ТОВ "ЄГЗК" виникло у зв’язку з придбанням останнім основних фондів, а також отриманням незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій з ПДВ.

Аналізуючи податкову звітність з ПДВ ТОВ "ЄГЗК", відповідач визначив, що при отриманні мінімальних доходів від фінансово-господарської діяльності позивач задекларував значні суми відшкодування ПДВ з бюджету. Вказане, на переконання контролюючого органу, свідчить про те, що діяльність підприємства заснована на меті отримання податкової вигоди шляхом відшкодування ПДВ з бюджету без мети сплати даного податку до Державного бюджету України.

За викладених обставин, відповідач зауважив, що укладаючи угоди про придбання основних фондів/товарів (робіт, послуг) та завідомо не використовуючи такі активи для здійснення прибуткової діяльності позивач порушив публічний порядок, а отже, відповідні угоди є нікчемними в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України та не породжують жодних зобов’язань держави щодо відшкодування ПДВ з бюджету.

Як висновок, податковими ревізорами-інспекторами у Акті перевірки зазначено, що ТОВ "ЄГЗК" має право на формування податкового кредиту. Однак, за переконанням відповідача, право на бюджетне відшкодування виникає лише в разі здійснення платником податків господарської діяльності, спрямованої на досягнення економічних і соціальних результатів, а саме - з метою одержання прибутку. Тобто, на думку контролюючого органу, платник податків має право використати від’ємне значення ПДВ лише у періодах, в яких фінансово-господарська діяльність такого платника направлена, в першу чергу, на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Наведені доводи стали підґрунтям для висновку Кременчуцької ОДПІ про відсутність у позивача права на отримання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України загалом в розмірі 131 466 346 грн.

Вказані твердження контролюючого органу є безпідставними та не відповідають вимогам чинного податкового законодавства у зв’язку з наступним.

В силу положень чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин законодавства з питань адміністрування ПДВ умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), та, в кінцевому результаті, отримання права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Тобто, право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов’язане з господарською діяльністю платника податку.

За приписами пункту 4 частини першої статті 7, частин четвертої, п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України одним з основоположних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

А відповідно до положень частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предметом доказування у даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, яка, зокрема, полягає в наступному: якщо платник виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання бюджетного відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, такий платник має право на отримання суми відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Досліджуючи реальність здійснення позивачем господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту зі сплати ПДВ та, як наслідок, виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ЄГЗК" отримано ліцензію на видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин серії АВ №501987 /том 1, а.с. 192/, ліцензію на здійснення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури серії АВ №513806 /том 1, а.с. 1193-194/. Крім того, позивач має дозвіл на виконання будівельних робіт від 20 грудня 2010 року №К157-10 /том 1, а.с. 196/ та спеціальний дозвіл на користування надрами від 27 серпня 2002 року №2768 /том 1, а.с. 195/, яким позивачу дозволено видобування сировини, придатної для виробництва залізорудних концентратів, та супутніх копалин - для виробництва щебеню для будівельних робіт на Єристівському родовищі.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що у 2009 році на базі Єристівського родовища залізничних кварцитів розпочато будівництво кар'єру, що має бути завершено протягом 5 років. У 2012 році родовище розкрито: підготовлені до видобутку промислові запаси руди, зроблені необхідні роботи щодо розкриття ділянки родовища, проводиться нарізання уступів і формування робочих майданчиків для подальшого розвитку кар'єра.

Для здійснення будівництва кар'єру, з метою подальшого видобування залізної руди позивачем укладено ряд договорів на придбання основних фондів, товарів, отримання послуг, необхідних для спорудження (будівництва) гірничо-збагачувального комбінату.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання основних фондів, товарів, отримання послуг у спірний період позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи копії: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних робіт по капітальному ремонту, актів приймання-передачі основних матеріалів конструкцій, вузлів та деталей для установки, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, проектно-кошторисної документації (локальних кошторисів, відомостей ресурсів тощо), кошторисів на проектні та вишукувальні роботи, розрахунків кошторисної вартості робіт, кошторисів на відрядження, кошторисів на виконані роботи, об’єктних кошторисів, розрахунків, календарних графіків виконання робіт, актів на додаткові роботи, специфікацій до договорів, технічного завдання, калькуляції на послуги з розробки проектної документації стадії проектування, протоколів погодження договірної ціни, кошторисів на топографо-геодезичні роботи, рахунків на передплату, вантажних митних декларацій, рахунків, платіжних доручень, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей /том 10 - том 44/.

Згрупований перелік окремих господарських операцій з посиланням на складені за результатами їх здійснення первинні бухгалтерські документи наведено у залучених до матеріалах справи таблицях /том 44, а.с. 148-225/.

Зазначені вище копії документів, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, є належними доказами у справі.

Стосовно доводів відповідача про те, що вказані документи не було надано на перевірку, суд, окрім іншого, звертає увагу на наступне.

Позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЄГЗК" Кременчуцькою ОДПІ проведено у період з 29 серпня 2012 року по 30 серпня 2012 року. Документи бухгалтерського обліку та письмові пояснення щодо господарської діяльності позивача зобов’язано надати листом від 30 серпня 2012 року вих. №24878/10/22, що того ж дня отриманий позивачем. При цьому, акт перевірки складено та підписано також 30 серпня 2012 року. За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що виконання запиту контролюючого органу про надання документів було неможливим з огляду на недотримання останнім строків його направлення (вручення) платнику податків та значний обсяг витребуваних матеріалів.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не заперечує право ТОВ "ЄГЗК" на віднесення до складу податкового кредиту фінансового результату господарської діяльності останнього за спірний період. Разом з цим, контролюючий орган заперечує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

З приводу вказаної позиції контролюючого органу, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень чинного законодавства бюджетне відшкодування визначено як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу /підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

У свою чергу, в силу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від’ємне значення ПДВ являє собою різницю між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду.

Отже, поняття "податковий кредит" та "від’ємне значення" є взаємопов’язаними.

А відтак, наведена вище позиція контролюючого органу не відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується посилань відповідача на ненадходження сум коштів, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування, до Державного бюджету України, суд зазначає, що з огляду на характер спірних господарських операцій (придбання основних фондів/товарів (робіт, послуг)) у ТОВ "ЄГЗК" відсутній обов’язок сплачувати такі кошти до Державного бюджету України. Натомість, відповідні суми мають бути сплачені підприємством на користь своїх контрагентів в складі ціни придбаних основних фондів/товарів (робіт, послуг).

Здійснення позивачем оплати за придбані основні фонди/товари (роботи, послуги) підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківських виписок /том 10 - том 44/.

Крім того, судом витребувано та досліджено докази фактичного отримання (оприбуткування) та використання у власній господарській діяльності придбаних за спірний період основних фондів/товарів (робіт, послуг).

Так, на виконання вимог суду позивач надав відомість основних засобів станом на травень 2014 року, введених в експлуатацію за період з серпня 2010 року по лютий 2012 року із зазначенням найменування основного засобу, первісної та залишкової вартості, строку експлуатації, зносу, номера документа про введення в експлуатацію і дати введення в експлуатацію; копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою 03-1, затвердженою наказом Мінстату України від 29 грудня 1996 року №352, введених в експлуатацію за період з серпня 2010 року по лютий 2012 року; відомість наявності і розрахунок зносу по інвентарним номерам станом на серпень 2012 року щодо основних засобів, введених в експлуатацію в період з серпня 2010 року по лютий 2012 року із зазначенням найменування та виду основного засобу, інвентарного номера, первісної та залишкової вартості, зносу, дати введення в експлуатацію та підрозділу та/або матеріально-відповідальних осіб; копії актів на списання матеріалів (ТМЦ) із зазначенням WBS коду, найменування, кількості, ціни, загальної вартості, номерів бухгалтерських проводок, назви підрозділу та/або матеріально-відповідальних осіб та зазначенням напрямку використання матеріалу в господарській діяльності підприємства; таблицю перекодування WBS кодів; відомість залишків ТМЦ і обладнання на містах зберігання підприємства (склад та підзвіт) станом на 31 березня 2012 року; копію журналу - ордеру по рахунку 1517 щодо капітальних інвестицій з роздруківкою по рахунку за період з серпня 2010 року по грудень 2012 року із зазначенням дати та номера документа, найменування товарів (робіт, послуг) та суми, зазначенням рахунків бухгалтерських проводок; сальдо по рахунку 1517 станом на 31 грудня 2012 року; копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою М-11, затвердженою наказом Мінстату України від 21 червня 1996 року №193 із зазначенням WBS коду, найменування, кількості, ціни, загальної вартості, назви підрозділу та/або матеріально-відповідальних осіб; копії журналу - ордеру по рахунку 9211 щодо адміністративних витрат з роздруківкою по рахунку за період з серпня 2010 року по березень 2012 року із зазначенням дати та номера документа, найменування товарів (робіт, послуг) та суми, і зазначенням рахунків бухгалтерських проводок; копії актів та декларацій про готовність об'єкта до експлуатації і сертифікатів відповідності закінчених будівництв об'єктів /том 47 - том 72/.

Дослідивши перелічені вище копії документів, суд дійшов висновку про те, що вони в своїй сукупності підтверджують здійснення позивачем правомірної господарської діяльності з придбання основних фондів/товарів (робіт, послуг) у третіх осіб, тобто, є належними доказами вчинення ТОВ "ЄГЗК" реальних (товарних) господарських операцій, сплати у ціні придбаних основних фондів/товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість та розкривають рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Окрім того, варто звернути увагу на те, що Кременчуцькою ОДПІ неодноразово проводились перевірки з питань достовірності формування ТОВ "ЄГЗК" податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за спірний період, за результатами яких складено акти: від 11 березня 2011 року №1205/23-309/35713283 /том 46, а.с. 9-22/, від 24 жовтня 2011 року №7376/23-309/357132183 /том 46, а.с. 23-72/, від 28 грудня 2011 року №8791/23-309/35713283, від 25 січня 2012 року №409/23-309/35713283 /том 46, а.с. 73-89/, від 06 березня 2012 року №76/22-113/35713283 /том 46, а.с. 90-124/, від 28 квітня 2012 року №1022/22-113/35713283.

На підставі даних актів перевірок контролюючим органом формувались податкові повідомлення-рішення: від 13 січня 2012 року №0000092301/9, від 24 березня 2011 року №0000032302/28, від 10 листопада 2011 року №0001142302/232, від 13 лютого 2012 року №0000352302/31, 0000372302/32, від 27 березня 2012 року №0000572301/32, №000582301/33, від 18 травня 2012 року №0000852302/67, від 19 травня 2011 року №0000272302/78, №0000282302/79, від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, №0000081555/1410.

Перелічені податкові повідомлення-рішення скасовано в судовому порядку, судові рішення набрали законної сили /том 72, а.с. 57/.

Таким чином, судом надано правову оцінку доводам контролюючого органу про порушення ТОВ "ЄГЗК" вимог податкового законодавства та підтверджено право останнього на податковий кредит і бюджетне відшкодування стосовно окремо взятих правовідносин спірного періоду.

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність укладених позивачем правочинів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що укладені позивачем правочини суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

При цьому, слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, доводи Кременчуцької ОДПІ про нікчемний характер укладених позивачем правочинів є безпідставними.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "ЄГЗК" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 874 934 грн /том 1, а.с. 14/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на одержання бюджетного відшкодування ПДВ у визначеному ТОВ "ЄГЗК" розмірі.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 вересня 2012 року №0001262301/156 необхідно визнати протиправним та скасувати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ТОВ "ЄГЗК" у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2146 грн /том 1, а.с. 2/.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Кременчуцької ОДПІ.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0001262301/156.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 35713283) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба