Рішення № 39654138, 03.07.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2014 р.

Справа № 924/723/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Надія-В”, с. Лука- Мелешківська Вінницький район Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна-СБ”, м. Хмельницький

про стягнення 16 392,00 грн., з яких 10 928,00 грн. основного боргу та 5 464,00 грн. штрафу

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 16 392,00 грн., з яких 10 928,00 грн. основного боргу та 5 464,00 грн. штрафу а неналежне виконання відповідачем умов договору дистриб’юції №045/13/Н від 08.04.2013р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він належним чином виконав свої зобов'язання по договору та провів поставку товарів, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідно до п.5.2. договору, покупець здійснює оплату за поставлені товари протягом 21-го банківського дня від дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Однак, відповідач своєчасно не здійснив оплату за поставлений товар.

При цьому, станом на 13.05.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 928,00 грн. Вказує, що згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу,

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законодавством або договором.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач просить про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в засідання суду 03.07.2014р. не прибув, натомість направив суду письмове клопотання від 02.07.2014р., відповідно до якого просить розглянути справу за наявними матеріалами та задовольнити позов в повному обсязі. Вказує про неможливість направити до суду свого представника та про те, що станом на 02.07.2014р. борг відповідачем не сплачувався.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався. Відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Представник відповідача в засідання суду не з’являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Про розгляд справи на адресу відповідача направлялись відповідні ухвали, які повернуті на адресу суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Згідно п.п.4, 23 Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 та від 18.03.2008р. №01-8/164 - до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Надія-В”, с. Лука-Мелешківська Вінницька область як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №687838 серія АА, витягу із ЄДР від 13.08.2013р. №9601368.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортуна-СБ”, м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Довідки із ЄДР №038712 серія АД.

08.04.2013р. між ТОВ „Виробниче підприємство „Надія-В” (постачальник) та ТОВ „Фортуна-СБ” (дистриб’ютор) було укладено договір дистрибуції №045/13/Н, відповідно до якого постачальник доручає, а дистриб'ютор приймає на себе обов'язки маркетингу, реклами та продажу товарів на території дистрибуції (п.п.1.1. договору).

Згідно п.п.1.2, 1.3 договору передбачено, що найменування, кількість та ціна за кожну партію товару за цим договором вказується у специфікаціях на кожну партію товару, які додаються до договору та є його невід'ємними частинами. Сторони домовились, що умови цього договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару, який передається по окремій видатковій накладній.

Вказаним договором передбачено, що ціна на товар формується в українській національній валюті згідно до вимог діючого законодавства України та включає в себе ПДВ, а також вартість пакування, маркування, доставки товару на умовах згідно п.4.1., інших обов'язкових платежів. Зміна ціни на товар можлива тільки шляхом підписання специфікації в новій редакції. Постачальник зобов'язаний інформувати дистриб'ютора про зміну ціни на товар не менш ніж за 30 календарних днів до такої зміни. (п.п.3.5, 3.6, 3.7 договору).

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вартості поставленого товару здійснюється дистриб'ютором у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21-го банківського дня з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку дистриб'ютора.

Даним договором сторони домовились про те, що за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. За прострочення здійснення розрахунку за товар дистриб'ютор зобов'язаний виплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової станки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення здійснення розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів дистриб'ютор додатково до пені сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару. (п.п.6.1-6.3 договору).

Згідно п.п.6.4, 6.5 договору сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором становить 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата визначених цим договором та чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором в натурі.

На виконання вказаного договору провів поставку товару на загальну суму 61 878,10 грн., що підтверджено видатковими накладними №РН-00241 від 29.04.2013р. на суму 18 894,10 грн., №РН-00248 від 30.04.2013р. на суму 19 800,00 грн., №РН-00325 від 26.06.2013р. на суму 12 384,00 грн., №РН-00365 від 18.07.2013р. на суму 10 800,00 грн. із відмітками про отримання товару відповідачем.

Відповідач часткового сплатив борг на загальну суму 50 950,10 грн., що підтверджено довідкою про стан розрахунків із відповідачем за період з 01.01.2013р. по 20.06.2014р. станом на 20.06.2014р. Решта заборгованості в сумі 10 928,00 грн. залишилась непогашеною.

26.03.2014р. позивач звернувся із претензією за вих.№26/03, відповідно до якої вимагав від відповідача погасити борг в сумі 10 928,00 грн. на протязі одного місця із дати отримання претензії (лист отримано відповідачем 04.04.2014р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення).

Оскільки заборгованість в сумі 10 928,00 грн. відповідачем не сплачена, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 10 928,00 грн. основного боргу та 5 464,00 грн. штрафу згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Цивільний кодекс України, зокрема ст.694 цього кодексу, передбачає умови укладання договорів про продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 695 ЦК України передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару із розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Із наявних у справі доказів слідує, що між сторонами було укладено договір дистрибуції №045/13/Н від 08.04.2013р., за умовами якого позивач передавав відповідачу товар згідно видаткових накладних із відстрочкою в оплаті до 21 банківського дня. Натомість, відповідач борг в сумі 10 928,00 грн. вчасно не сплатив.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає правомірною заборгованість в сумі 10 928,00 грн.

Щодо правомірності нарахування позивачем штрафу в сумі 5 464,00 грн., судом до уваги приймається таке.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що п.6.3 договору дистрибуції №045/13/Н від 08.04.2013р. сторони передбачили, що у випадку прострочення здійснення розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, дистриб'ютор додатково до пені сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

Згідно наявного у справі розрахунку суми штрафу, судом приймається до уваги, що останній проведено у відповідності до вищевикладених норм чинного законодавства, фактичних обставин справи та розраховано правильно.

За таких обставин, нарахування 5 464,00 грн. штрафу суд вважає правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Відтак, будь-які докази на спростування доводів позивача щодо правомірності позовних вимог, суду не було подано.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 10 928,00 грн. основного боргу та 5 464,00 грн. штрафу як такі, що підтверджені належними доказами та відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Надія-В”, с. Лука- Мелешківська Вінницький район Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна-СБ”, м. Хмельницький про стягнення 16 392,00 грн., з яких 10 928,00 грн. основного боргу та 5 464,00 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна-СБ”, м.Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 1/1 каб.2 (код ЄДРПОУ 37674021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Надія-В”, вул. Щорса, буд. 3-А, с. Лука-Мелешківська Вінницький район Вінницька область (код ЄДРПОУ 32938796) 10 928,00 грн. (десять тисяч дев’ятсот двадцять вісім гривень 00 коп.) основного боргу, 5 464,00 грн. (п’ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Щорса, 3-А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23234);

3 - відповідачу (Старокостянтинівське шосе, 1/1, кв. 2, м. Хмельницький, 29000). Всім рекомендованим з повідомленням.