Рішення № 39653757, 01.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2014 р. Справа № 914/1407/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич

про: стягнення 506 705,37 грн.

Представники

Від позивача: Данилевський О.М. - представник (Довіреність №14-89 від 18.04.2014р.)

Від відповідача: Панас Ю.А. - представник (Довіреність б/н від 24.12.13 р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача - Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич про стягнення 506 705,37 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2014 р. дана позовна заява була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 06.05.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 06.05.2014 р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень в судових засіданнях оголошувалася перерва.

За клопотанням представника позивача строк розгляду господарського спору було продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, штрафу та 60 687,08 грн. пені заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву б/н від 12.05.2014 р., Письмових поясненнях б/н від 03.06.2014 р. та Доповненні до відзиву б/н від 18.06.2014 р.

Як вказав представник відповідача суму основного боргу в розмірі 222 425,29 грн. відповідачем було сплачено ще до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, а відтак заявлення позивачем вимог про стягнення основного боргу за Договором № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. є безпідставним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, то відповідач у наданих суду запереченнях вказує на пропуск позивачем строку позовної давності на пред'явлення вимог про стягнення штрафу та 60 687,08 грн. пені, оскільки такі заявлено після спливу річного терміну, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу у повному обсязі, в частині стягнення пені - в розмірі 60 687,08 грн.

Окрім того відповідачем подано на розгляд суду Клопотання б/н від 03.06.2014 р. про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки. На обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що КП «Дрогобичтеплоенерго» працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджет та інші. Дані тарифи встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1787 затверджено тарифи для населення за 1 Гкал теплової енергії в розмірі 321,67 грн., рівень відшкодування яких, на даний час становить 67,3 % фактичної собівартості. Збитки підприємства від продажу теплової енергії населенню і різниця в тарифах складає суму в розмірі 7,3 млн. грн. Обсяг різниці в тарифах на суму 7,3 млн. грн. не профінансований, що і зумовило невчасне виконання КП «Дрогобичтеплоенерго» фінансових зобов'язань перед позивачем.

За словами відповідача КП «Дрогобичтеплоенерго» вживає усіх можливих заходів для вчасної оплати поставленого позивачем природного газу, зокрема станом на 01.01.2014 р. відсоток оплат становить більше 80 % від поставленого газу. Крім цього, позивачем компенсуються збитки завдані йому внаслідок несвоєчасного виконання КП «Дрогобичтеплоенерго» зобов'язань щодо оплати природного газу, за рахунок нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та 10 % пені (у випадку задоволення даного клопотання). Стягнення ж неустойки у повному обсязі спричинить додаткове збільшення збитків КП «Дрогобичтеплоенерго», яке не матиме жодних джерел для їх покриття. У той же час збільшення збитків може призвести до стану неплатоспроможності Підприємства.

КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради єдине у місті Дрогобич підприємство, яке забезпечує населення, соціальну сферу послугами з теплопостачання, а тому фінансова неплатоспроможність підприємства може спричинити кризову ситуацію у соціальній сфері міста. Зупинення функціонування підприємства матиме катастрофічні наслідки для громади міста Дрогобич, оскільки в опалювальний період без опалення залишаться не лише мешканці міста, але й соціальна сфера, школи лікарні, дитячі садки. Окрім цього стягнення додаткової неустойки спричинить збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам КП «Дрогобичтеплоенерго».

Із посиланням на вищенаведені доводи відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 10 % (2 449,66 грн.).

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.09.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань позивач протягом жовтня 2011 року, жовтня - грудня 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 3 756, 224 тис. куб.м. на загальну суму 4 917 648,47 грн. Факт передачі природного газу відповідачу підтверджуються представленими суду актами приймання - передачі природного газу, а саме: № 3 льв. Н. Від 31.10.2011 р. на суму 939 091,78 грн.; б/н від 31.10.2012 р. на суму 433,34 грн.; б/н від 27.11.2012 р. на суму 509 227,74 грн.; б/н від 30.11.2012 р. на суму 1 076,16 грн.; б/н від 25.12.2012 р. на суму 1 340 883,96 грн.; б/н від 31.12.2012 р. на суму 2 125 147,12 грн.; б/н від 31.12.2012 р. на суму 1 788,37 грн.

У п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У позовній заяві позивач зазначає, що зобов'язань щодо оплати природного газу відповідач належно не виконав, сплативши лише 4 695 223,18 грн. Станом на 10.01.2014 р. сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в жовтні - грудні 2012 року складає 222 425,29 грн. Стягнення заборгованості за природний газ, поставлений у жовтні 2011 р., а також штрафних санкцій, 3 річних та інфляційних втрат, нарахованих до 14.05.2012 р. було предметом розгляду у Господарському суді Львівської області у справі 5015/2125/12 р.

Крім цього позивач зазначає, що всупереч п.п. 1.1., 6.1. Договору відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити позивачу 85 183,66 грн. пені, 153 924,62 грн. штрафу (п. 7.2. Договору), 3 270,38 грн. інфляційних втрат та 41 901,41 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 506 705,37 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини виникли на підставі Договору № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р., на виконання умов якого позивач протягом жовтня 2011 року, жовтня - грудня 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3 756, 224 тис. куб.м. на загальну суму 4 917 648,47 грн. Про факт передачі природного газу свідчать представлені суду акти приймання передачі природного газу із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач зобов'язань за Договором № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. належно не виконав, вартості отриманого природного газу у визначені Договором строки у повному обсязі не оплатив. Станом на 10.01.2014 р. сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в жовтні - грудні 2012 року становила 222 425,29 грн.

Як встановлено в судовому засіданні вищевказану заборгованість відповідачем у повному обсязі було сплачено 01.04.2014 р., що підтверджується Платіжним дорученням № 298 від 01.04.2014 р. на суму 222 425,29 грн.

Згідно штампу поштового відділення, що міститься на конверті, в якому позивачем скеровано позовні матеріали на адресу Господарського суду Львівської області, із позовом про стягнення з відповідача 222 425,29 грн. основного боргу за Договором № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. позивач звернувся до суду 07.04.2014 р.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ була сплачена у повному обсязі, а відтак в цій частині позовних вимог відсутнє порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що згідно ст. 1 ГПК України є обов'язковою підставою для звернення до суду із позовом.

Враховуючи вищенаведене в задоволенні позовних вимог про стягнення 222 425,29 грн. основного боргу суд відмовляє повністю.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3 270,38 грн. інфляційних втрат та 41 901,41 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору, яким визначено порядок та строки оплати природного газу, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Із посиланням на вищенаведений пункт Договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 153 924,62 грн., з яких за зобов'язаннями листопада 2012 року - 5 039,14 грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року - 148 885,48 грн., а також пеню у розмірі 85 183,66 грн., в тому числі за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 26.02.2013 р., в сумі 988,00 грн. та за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 14.07.2013 р. в сумі 84 195,66 грн.

За змістом ст..ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З врахуванням змісту ч. 6 ст. 232 та п. п. 6.1, 7.2. Договору право позивача на нарахування пені виникло з наступного дня, коли зобов'язання щодо оплати природного газу мало бути виконане відповідачем, тобто за зобов'язаннями листопада 2012 року - з 15.12.2012 р., за зобов'язаннями грудня 2012 року - з 15.01.2013 р. Право позивача на нарахування відповідачу штрафу в розмірі 7 % виникло за зобов'язаннями листопада 2012 року - з 14.01.2013 р., за зобов'язаннями грудня 2012 року - з 15.02.2013 р.

Як вже зазначалося із даним позовом позивач звернувся до суду 07.04.2014 р., а відтак суд погоджується із доводами відповідача про пропуск позивачем визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно вимог ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача, викладену у Відзиві на позовну заяву б/н від 12.05.2014 р. та Письмових поясненнях б/н від 03.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 07.04.2013 р. по 14.07.2013 р., що становить 38 193,61 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, а також пені за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 26.02.2013 р. та за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 06.04.2013 р. суд відмовляє у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи наведені у Клопотанні б/н від 03.06.2014 р. доводи відповідача про важкий фінансовий стан КП «Дрогобичтеплоенерго» та дослідивши додані до клопотання документи, зокрема довідку про стан дебіторської заборгованості та претензійно-позовної роботи станом на 01.12.2013 р.; звіт про фінансові результати за січень-грудень 2013 р.; Договір № 155/30 від 13.02.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 р.», Генеральний договір кредитної лінії № 70 від 30.10.2012 р., суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України, ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені що підлягає стягненню з відповідача на 20 % - до 30 554,89 грн.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 233 ГК України, ст.ст. 256-258, 261, 267, 509, 516, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 1-а. Ідентифікаційний код 05445563) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6. Ідентифікаційний код 20077720) 30 554,89 грн. пені, 3 270,38 грн. інфляційних втрат, 41 901,41 грн. 3 % річних, всього - 75 726,68 грн.; 1 667,31 грн. судового збору.

3. В решті частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст Рішення виготовлено і підписано 07.07.2014 р.

Суддя Ділай У.І.