Постанова № 39653507, 01.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2014 року № 826/2545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до про Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України визнання наказу протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів, відшкодування збитків і моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 січня 2014 року звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України, в якому просить суд:

- «визнати наказ Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування позивачу (ОСОБА_1) надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 р. протиправним;

- наказ Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування позивачу (ОСОБА_1) надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 р. - скасувати;

- зобов'язати відповідача видати позивачу належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 місяці;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1517 грн. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, згідно поданої позивачем заяви;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 12 400,49 грн. - середній заробіток за весь час затримки (01.10.2013 року по 03.12.2013 року);

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 563,22 грн. - пеня за несвоєчасне проведення розрахунку за кожен день затримки.

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1638,50 грн. реальних збитків;

- стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вважає наказ Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 р. незаконним, винесення даного наказу вплинуло на складові заробітної плати позивача для призначення їй пенсії державного службовця. Також позивач посилається на порушення відповідачем норм трудового законодавства під час її звільнення, оскільки в день звільнення з нею не були проведені всі розрахунки. Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року справу за позовом ОСОБА_1 на підставі статей 18, 22 Кодексу адміністративного судочинства України передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року справу № 826/2545/14 прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 13 березня 2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях позивач та її представники позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Зокрема, представник відповідача посилався на законність оспорюваного наказу, позивача було звільнено в день подання нею заяви про звільнення, хоча така заява повинна подаватися за два тижні. Також, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки така допомога виплачується за наявності коштів, й заява позивача для такої виплати була подана з порушенням встановленого порядку. У частині несвоєчасних виплат при звільненні позивача представник відповідача посилався на об'єктивну неможливість проведення таких виплат у день подання заяви про звільнення, позаяк відповідач обслуговується в органах казначейства, що передбачає попереднє замовлення коштів та їх виплату після перерахування органом казначейства на рахунки відповідача. Крім того, листки непрацездатності поверталися позивачу для дооформлення.

У судовому засіданні 01 квітня 2014 року судом на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання у журнал судового засідання, визнано поважними причини пропуску місячного строку звернення ОСОБА_1 до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок».

Так, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час видання відповідачем наказу від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності, з даним наказом позивач ознайомилась 18 листопада 2013 року, що підтверджується матеріалами справи та представником відповідача не заперечувалось. У період з 21 листопада 2013 року по 26 грудня 2013 року позивач проходила курс лікування, що підтверджується довідкою КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва від 26 березня 2014 року, а до Оболонського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 звернулась 15 січня 2014 року.

У судовому засіданні 01 квітня 2014 року сторонами подано заяви про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 01 квітня 2014 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 96-к від 12 квітня 2012 року призначена на посаду головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи промислових товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи у порядку переведення з Київської обласної митниці з посадовим окладом 1117,00 грн.

Зазначеним наказом позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання (вислуга понад 15 років) та надбавку за спеціальне звання радника митної служби 1 рангу у розмірі 135 гривень.

Відповідно до наказу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 72 від 20 квітня 2012 року, зокрема, позивачу було встановлено надбавку за особливі умови служби в митних органах з урахуванням надбавки за спеціальне звання у розмірі 70 відсотків.

Наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 95 від 16 травня 2012 року позивачу з 01.05.2012 року встановлено надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років.

Згідно наказу № 52-к від 04 лютого 2013 року ОСОБА_1 з 04 лютого 2013 року переведено на посаду головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи промислових товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи з посадовим окладом 1548,00 грн., зі збереженням раніше встановлених надбавок.

Відповідно до наказу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 104 від 23 вересня 2013 року, зокрема, ОСОБА_1 скасовано надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячну надбавку за особливі умови служби в митній службі, з 17.09.2013 року.

01 жовтня 2013 року Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 жовтня 2013 року винесено наказ № 151-к «Про звільнення ОСОБА_1», яким позивача звільнено з 01 жовтня 2013 року з посади головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи за власним бажанням, у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до ст. 38 КЗпП України та ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Також 01 жовтня 2013 року позивачем було подано відповідачу заяву про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в наданні якої останній було відмовлено.

Позивач, вважаючи наказ Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 р. незаконним, а також вважаючи, що їй видали неналежну довідку про складові заробітної плати, безпідставно не виплатили матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань згідно поданої заяви, а також необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та несвоєчасне проведення розрахунку, моральної шкоди та реальних збитків, звернулася до суду з позовом до правонаступника Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України - Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 перебувала на публічній службі в митних органах.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 18 липня 2012 року «Деякі питання оплати праці працівників митної служби» (далі - постанова КМУ № 676) Голові Державної митної служби, начальникам спеціалізованих митних органів, митниць у межах затвердженого фонду оплати праці надано право, зокрема, установлювати посадовим особам митної служби надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, інспекторам, спеціалістам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років, а посадови особам, які безпосередньо здійснюють митний контроль та митне оформлення, проходять службу в підрозділах боротьби з контрабандою та порушення митних правил, виконують обов'язки із справляння мита та інших платежів, безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів, що передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років (абзац сьомий пункту 2 постанови КМУ № 676).

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується (абзац восьмий пункту 2 постанови КМУ № 676).

Відповідно до пункту 4 зазначеної вище Постанови преміювання керівників спеціалізованих митних органів, митниць, установлення їм надбавок і доплат, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням Голови Державної митної служби в межах видатків, затверджених на оплату праці.

Преміювання посадових осіб митної служби, установлення їм надбавок, доплат, надання матеріальної допомоги проводиться в порядку, що визначається Державною митною службою (абзац другий пункту 4 постанови КМУ № 676).

Наказом Державної митної служби України № 523 від 22 червня 2006 року затверджено Порядок установлення надбавок посадовим особам та працівникам митної служби (далі - Порядок № 523).

Відповідно до підпункту 1.2.1. пункту 1.2. Порядку № 532 посадовим особам митної служби встановлюються такі надбавки: надбавка за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи:

- керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, інспекторам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років;

- посадовим особам, які безпосередньо здійснюють митний контроль і митне оформлення, проходять службу в митній варті, підрозділах боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, виконують обов'язки зі справляння мита та інших платежів, займаються розробленням проектів нормативно-правових актів і проводять експертизу таких проектів, що передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років;

- службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

У разі несвоєчасного та неякісного виконання завдань така надбавка скасовується або розмір її зменшується (абзац шостий пункту 1.2. Порядку № 523).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 95 від 16 травня 2012 року ОСОБА_1 з 01 травня 2012 року встановлено надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років.

Наказом № 104 від 23 вересня 2013 року Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, зокрема, ОСОБА_1 скасовано надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячну надбавку за особливі умови служби в митній службі, з 17.09.2013 у зв'язку з відсутністю результативності та фактичного виконуємого об'єму робіт.

ОСОБА_1 у період з 06 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, залученими до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, ні постанова КМУ № 676, ні Порядок № 523 не містять підстав, за яких позивачу було скасовано надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків.

Так, як зазначалось вище, абзацом восьмим пункту 2 постанови КМУ № 676 визначено, що зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни.

Абзацом шостим пункту 1.2. Порядку № 523 визначено, що така надбавка скасовується або розмір її зменшується у разі несвоєчасного та неякісного виконання завдань.

Оскільки жодної підстави, визначеної постановою КМУ № 676 та Порядком № 523, відповідач суду не навів та не довів, суд приходить до висновку про протиправність позбавлення ОСОБА_1 встановленої їй надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків.

Крім того, наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 72 від 20 квітня 2012 року, зокрема, ОСОБА_1 було встановлено надбавку за особливі умови служби в митних органах з урахуванням надбавки за спеціальне звання у розмірі 70 відсотків (як такій, стаж якої перевищує 15 років).

Абзацом дев'ятим підпункту 1 пункту 2 постанови КМУ № 676 Голові Державної митної служби, начальникам спеціалізованих митних органів, митниць у межах затвердженого фонду оплати праці надано право, зокрема, установлювати посадовим особам митної служби щомісячну надбавку за особливі умови служби в митній службі у розмірі залежно від стажу служби, зокрема, понад 15 років - до 70 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання.

При цьому, виходячи зі змісту абзацу дев'ятого підпункту 1 пункту 2 постанови КМУ № 676, суд приходить до висновку, що така надбавка установлюється саме виходячи зі стажу служби особи.

Будь-яких застережень щодо скасування зазначеної надбавки постанова КМУ № 676 не містить, як і не містить Порядок № 523.

При цьому відповідачем не надано суду будь-яких доказів зменшення видатків на оплату праці або виявлення невірного розрахунку стажу позивача, що, на думку суду, могло слугувати підставою для перегляду розміру такої надбавки.

Посилання відповідача на втрату чинності постановою КМУ № 676 судом до уваги не беруться, оскільки ні на момент винесення наказу від 23 вересня 2013 року № 104, ні на момент звільнення позивача, тобто станом на 01 жовтня 2013 року Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України у встановленому порядку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вилучено не було, а датою державної реєстрації припинення останнього згідно листа Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 30 січня 2014 року № 112/2-22/126, наявного в матеріалах справи, є 22 листопада 2013 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність наказу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 року, скасування зазначеного наказу та, відповідно, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній частині позову.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача видати їй належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 місяці, суд приходить до наступних висновків.

Так, наказом від 01 жовтня 2013 року № 151-к «Про звільнення ОСОБА_1», ОСОБА_1 звільнено з 01 жовтня 2013 року з посади головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи за власним бажанням, у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до ст. 38 КЗпП України та ст. 37 Закону України «Про державну службу».

18 жовтня 2013 року відповідачем видано позивачу, зокрема довідку № 7-160 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

З вказаної довідки вбачається, що позивачу протягом січня - серпня 2013 року виплачувалася щомісячна надбавка за особливі умови служби в митних органах у розмірі 70 відсотків, а саме: 1178,10 грн.

Проте, у вересні 2013 року така надбавка зазначена відповідачем у вказаній довідці у меншому розмірі, а саме: у розмірі 617,10 грн.

Також у довідці № 7-160 від 18 жовтня 2013 року про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданій позивачу, зазначено, що ОСОБА_1 протягом січня - серпня 2013 року виплачувалася надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 35 відсотків, а саме: 736,31 грн.

Проте, у вересні 2013 року така надбавка зазначена відповідачем у вказаній довідці у меншому розмірі, а саме: у розмірі 385,69 грн.

Крім того, згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 27 грудня 2013 року № 13232 ОСОБА_1 призначена пенсія державного службовця, а згідно наказу відповідача від 13 січня 2014 року № 3-к ОСОБА_1 на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Форма довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України № 5-1 від 14 лютого 2011 року та містить, зокрема такі складові заробітної плати, як надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, інші виплати.

Враховуючи вищенаведене, а також визнання судом протиправним та скасування наказу відповідача від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 року, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання відповідача видати їй належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1517 грн. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, згідно поданої позивачем заяви, суд дійшов наступних висновків.

01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови комісії з реорганізації Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України ОСОБА_2, у якій просила надати їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку з проходженням лікування на денному стаціонарі, додавши до вказаної заяви копії листків непрацездатності.

На вказаній заяві позивача міститься застереження про те, що рахунки по Центральному митному управлінню лабораторних досліджень та експертної роботи закриті, кошторисні призначення відсутні.

Головою комісії з реорганізації Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України ОСОБА_2 на вказаній заяві накладено резолюцію, відповідно до якої останній вважає недоцільною виплату вказаної допомоги у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з 01 жовтня 2013 року.

Згідно частини шостої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям може, зокрема, надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Підпунктом 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 18 липня 2012 року «Деякі питання оплати праці працівників митної служби» Голові Державної митної служби, начальникам спеціалізованих митних органів, митниць у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати посадовим особам митної служби матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірах, що не перевищують середньомісячної заробітної плати посадової особи.

Як зазначалось вище, преміювання посадових осіб митної служби, установлення їм надбавок, доплат, надання матеріальної допомоги проводиться в порядку, що визначається Державною митною службою (абзац другий пункту 4 постанови КМУ № 676).

Порядок надання матеріальної допомоги посадовим особам і працівникам митної служби визначено Положенням про надання матеріальної допомоги посадовим особам і працівникам митної служби, затвердженим наказом Державної митної служби України від 01 жовтня 2012 року № 509 (далі - Положення № 509).

Пунктом 1.3. наведеного Положення визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і допомога на оздоровлення посадовим особам і працівникам митної служби надаються в межах асигнувань на оплату праці, передбачених для виплати матеріальної допомоги у кошторисі та помісячному плані асигнувань відповідного митного органу, митної організації, спеціалізованого навчального закладу та науково-дослідної установи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, а відповідно до наказу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 96-к від 12 квітня 2012 року позивачу встановлена надбавка за спеціальне звання радника митної служби 1 рангу у розмірі 135 гривень.

Відповідно до пункту 3.3. зазначеного Положення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається посадовим особам та іншим працівникам митної служби, яким присвоюється спеціальне звання, якщо вони пропрацювали в митній службі не менше шести місяців, у такому порядку: відповідно до поданої заяви за клопотанням безпосереднього керівника за рішенням Голови Служби чи першого заступника Голови Служби - для посадових осіб апарату Держмитслужби України; за рішенням керівника митного органу, митної організації - для посадових осіб та працівників, яким присвоюються спеціальні зівання митних органів, митної організації (абзац четвертий пункту 3.3. Положення).

За таких обставин суд вважає помилковим посилання відповідача на порушення позивачем порядку подання заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, встановленого пунктом 3.3. Положення № 509, оскільки позивач не була посадовою особою апарату Держмитслужби України, й, отже, вимоги пункту 3.3. Положення № 509 у частині необхідності клопотання безпосереднього керівника до заяви ОСОБА_1 на позивача не розповсюджуються.

Разом з тим, в силу приписів частини шостої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань й надання такої допомоги є правом, а не обов'язком відповідача. А як зазначалось вище, така допомога надається в межах асигнувань на оплату праці, передбачених для виплати матеріальної допомоги у кошторисі та помісячному плані асигнувань відповідного митного органу, митної організації, спеціалізованого навчального закладу та науково-дослідної установи.

Як встановлено судом, у зв'язку з реорганізацією Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, на рахунках останнього станом на 01 жовтня 2013 року, тобто на момент подання ОСОБА_1 заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, були відсутні кошти на зазначені цілі, що підтверджується наданою відповідачем випискою з рахунку з урахуванням КЕКВ за 07 жовтня 2013 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 1517 грн. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, згідно поданої позивачем заяви.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь грошових коштів в сумі 12 400,49 грн. - середній заробіток за весь час затримки (01.10.2013 року по 03.12.2013 року), судом встановлено наступне.

01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення з займаної посади з 01 жовтня 2013 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

До вказаної заяви позивачем додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (Серія АВ № 0075149) від 30 вересня 2013 року, відповідно до якої позивачу встановлену другу групу інвалідності.

Також у вказаній заяві позивач просила провести з нею повний розрахунок (заробітна плата, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оплата листків тимчасової непрацездатності, компенсація за частину невикористаної відпустки, згідно статті 116 КЗпП України).

Наказом від 01 жовтня 2013 року № 151-к «Про звільнення ОСОБА_1» ОСОБА_1 звільнено з 01 жовтня 2013 року з посади головного спеціаліста-експерта відділу товарознавчої експертизи товарів служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи за власним бажанням, у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та набуттям права виходу на пенсію, відповідно до ст. 38 КЗпП України та ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Також вказаним наказом доручено відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку здійснити з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 16 (шістнадцять) календарних днів за період роботи з 12.04.2013 по 01.10.2013, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

У період з 06 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності: Серія АВЯ № 645150 - з 06 по 22 червня 2013 року; Серія АВО № 614747- з 25 червня по 10 липня 2013 року; Серія АГА № 956491 - з 11 липня по 08 серпня 2013 року; Серія АВО № 614985 - з 09 по 16 серпня 2013 року; Серія АВО № 720516 - з 17 серпня по 17 вересня 2013 року; Серія АВО № 535191 - з 18 по 27 вересня 2013 року; Серія АВО № 720926 - з 28 по 30 вересня 2013 року.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, 07 жовтня 2013 року відповідачем подано заявку до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257, згідно з якою ОСОБА_1 нараховано суму при звільненні у розмірі 2752,81 грн., а згідно відомості нарахування коштів № 18, 08 жовтня 2013 року зазначені кошти перераховано на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 2191,30 грн. (2752,81- 391,61грн. податку на доходи фізичних осіб та - 169,9 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Надходження зазначених коштів 08 жовтня 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1, що належить позивачу.

При цьому суд звертає увагу позивача, що ні у позовній заяві, ні у судових засіданнях ОСОБА_1 розмір нарахованої під час звільнення суми, а саме: 2752,81 грн. не оспорювався.

31 жовтня 2013 року відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 2068,92 грн. як оплата за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності: Серія АВЯ № 645150.

Зазначене визнається відповідачем, а також підтверджується матеріалами справи, а саме: заявкою до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257 від 30 жовтня 2013 року, платіжним дорученням № 400 від 30 жовтня 2013 року, реєстром на перерахування лікарняних на особові рахунки за жовтень 2013 року, реєстром платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30 жовтня 2013 року, відомістю нарахування коштів № 33 (Заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників від 31 жовтня 2013 року, відповідно до якої на картковий рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 2068,92 грн.

Надходження зазначених коштів 31 жовтня 2013 року у розмірі 2068,92 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1, що належить позивачу.

Крім того, 11 жовтня 2013 року відповідачем подано заяву-розрахунок № 1 до Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції КМВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з проханням здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, в тому числі ОСОБА_1

Наведене підтверджується долученими до матеріалів справи заявою-розрахунком № 1 від 11 жовтня 2013 року, наданими позивачем копіями відповідей Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14 листопада 2013 року № 07-1867 та від 19 листопада 2013 року № 07-1890.

18 листопада 2013 року Святошинською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти, в тому числі належні позивачу, були перераховані на окремий рахунок відповідача, що останнім не заперечується.

20 листопада 2013 року відповідачем підготовлено заявку до Державної казначейської служби на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки № 257, платіжне доручення № 10 від 20 листопада 2013 року, реєстр на перерахування лікарняних ФСС на особові рахунки за листопад 2013 року, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20 листопада 2013 року.

Вказані кошти були оплачені казначейською службою 02 грудня 2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з рахунку за 02 грудня 2013 року й згідно відомості нарахування коштів № 57 (Заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників від 03 грудня 2013 року на картковий рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 25505,76 грн.

Надходження зазначених коштів 03 грудня 2013 року у розмірі 25505,76 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується й наданою позивачем копією виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1, що належить позивачу.

Вирішуючи спір у даній частині позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, що на думку суду є поважною причиною, та у зв'язку з виходом на пенсію позивача, враховуючи приписи частини першої статті 38 КЗпП України відповідач і повинен був звільнити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2013 року, тобто у строк, зазначений позивачем у заяві про звільнення, з огляду на що посилання відповідача у запереченнях на позов про необхідність попередження працівником власника за два тижні про розірвання трудового договору у даному випадку судом до уваги не беруться.

Згідно частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, суд погоджується з посиланням відповідача на неможливість повного здійснення розрахунку з позивачем у день подання заяви про звільнення, позаяк відповідач об'єктивно пов'язаний із замовленням коштів та їх надходженням з органами казначейства, що, у свою чергу, впливає на перерахунок таких коштів позивачу.

Разом з тим, суд зауважує наступне.

Як встановлено судом та зазначалось вище, ОСОБА_1 у період з 06 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасові непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 35 Закону).

Так, відповідач у запереченнях на позов та у судовому засіданні посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 листок непрацездатності Серії АВЯ № 645150 (тобто перший листок непрацездатності, оплату за який повинен був здійснити роботодавець, подала до структурного підрозділу 07 серпня 2013 року. Інші листки непрацездатності за твердженнями відповідача були здані позивачем у день звільнення та повертались останній для до оформлення, оскільки у двох листках непрацездатності «пересікались два дні».

Разом з тим, допитані в якості свідків під час розгляду справи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили суду, що приблизно у другій половині літа (у середині липня 2013 року) вони приїхали за місцем проживання ОСОБА_1, яка передала їм лікарняний лист. ОСОБА_4 передав листок непрацездатності ОСОБА_5, оскільки останній був з портфелем, а ОСОБА_5, у свою чергу, передав вказаний листок непрацездатності ОСОБА_6, яка працювала діловодом у структурному підрозділі позивача.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що остання була секретарем комісії з тимчасової втрати працездатності або витратами, зумовленими похованням відповідача, та що у 20-х числах липня 2013 року надійшло три листки непрацездатності ОСОБА_1 Проте, з 26 липня 2013 року ОСОБА_7 захворіла та участі у засіданні комісії з тимчасової втрати працездатності або витратами, зумовленими похованням не брала.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_7 стосовно надходження у 20-х числах липня 2013 року трьох листків непрацездатності ОСОБА_1, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема: листком непрацездатності Серія АВЯ № 645150 - з 06 по 22 червня 2013 року; листком непрацездатності Серія АВО № 614747- з 25 червня по 10 липня 2013 року; листком непрацездатності Серія АГА № 956491- з 11 липня по 08 серпня 2013 року.

Таким чином, листок непрацездатності Серія АГА № 956491 об'єктивно не міг бути поданий до відповідача у липні 2013 року, позаяк був виданий лише 07 серпня 2013 року.

Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили суду, що засідання комісії з тимчасової втрати працездатності або витратами, зумовленими похованням Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України протягом липня-серпня 2013 року взагалі не відбувались у зв'язку з реорганізацією, а нова комісія була створена лише у вересні 2013 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, саме на відповідача покладено обов'язок у відповідності з абзацом другим частини другої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» оплатити перші п'ять днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за рахунок власних коштів, що відповідачем не було виконано ні у липні 2013 року, ні у серпні та вересні 2013 року, з огляду на що суд приходить до висновку про порушення відповідачем частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_1, яке полягає у не виплаті всіх сум, що належали позивачу.

Як встановлено судом вище, 08 жовтня 2013 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано нараховані їй кошти при звільненні у розмірі 2191,30 грн. (2752,81- 391,61грн. податку на доходи фізичних осіб та - 169,9 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Крім того, як також встановлено судом вище, 31 жовтня 2013 року відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 2068,92 грн. як оплата за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності: Серія АВЯ № 645150.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що саме 31 жовтня 2013 року відповідачем здійснено перерахування належних ОСОБА_1 сум при звільненні, та відповідно 31 жовтня 2013 року є днем фактичного розрахунку.

З огляду на наведене та приписи частини другої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», судом визнаються такими, що не ґрунтуються на нормах права посилання позивача на весь час затримки до 03 грудня 2013 року, позаяк, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03 грудня 2013 року позивач отримала не належні їй кошти від власника, а саме кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки відповідача № 5-62 від 24 лютого 2014 року про середню заробітну плату ОСОБА_1, середньоденний (годинний) заробіток позивача становить 243,32 грн.

При цьому, на думку суду, така довідка відповідає наведеним вище положенням Порядку № 100, оскільки, як встановлено вище, ОСОБА_1 з 06 червня по 30 вересня 2013 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, й у червні 2013 року нею відпрацьовано 4 робочих дні.

Наведені ОСОБА_1 у позовній заяві розрахунки середньої заробітної плати за весь час затримки судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать нормам Порядку № 100.

Таким чином, середньоденний (годинний) заробіток ОСОБА_1 становить 243,32 грн.

Кількість робочих днів з 02 по 30 жовтня 2013 року становила 21 робочий день (01 жовтня 2013 року останній робочий день ОСОБА_1, за який проведено розрахунок; 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 отримані кошти за перші п'ять днів непрацездатності).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у даній частині підлягають частковому задоволенню, а саме: підлягає до стягнення зі Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5109,72 грн. (п'ять тисяч сто дев'ять грн. 72 коп. - 243,32 грн.*21 робочий день).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 563,22 грн. - пеня за несвоєчасне проведення розрахунку за кожен день затримки, суд зазначає наступне.

В обґрунтування даної позовної вимоги позивач та її представники у судовому засіданні посилалися на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовуються питання виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, у даному випадку має місце публічно-правовий спір, який регулюється, зокрема, нормами трудового, а не цивільного права й Кодекс законів про працю України не містить такої відповідальності власника або уповноваженого ним органу, як сплата пені за несвоєчасне проведення розрахунку.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 у даній частині необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1638,50 грн. реальних збитків, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування даної позовної вимоги позивач посилається на несвоєчасне одержання нею від відповідача матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, що змусило її звернутися до ПАТ «Банк Фінанси та кредит» за кредитом у розмірі 18620,69 грн.

Сума у розмірі 1638,50 грн. є процентами за користування зазначеним кредитом, який і просить стягнути позивач.

На підтвердження свої позиції позивач надала копію заяви-анкети № 006-Z/065834 від 19 липня 2013 року до ПАТ «Банк Фінанси та кредит».

Разом з тим, як було встановлено судом, у тому числі, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач перший листок непрацездатності передала до відповідача у другій половині липня 2013 року.

Жодних інших доказів на підтвердження даної позовної вимоги, в тому числі доказів витрачання коштів на придбання ліків, ОСОБА_1 суду не надано, з огляду на що судом дана позовна вимога визнається необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування даної позовної вимоги ОСОБА_1 у позовній заяві та у судових засіданнях посилалася на неправомірне позбавлення її надбавок, несвоєчасну виплату відповідачем матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, що призвело до неможливості придбання нею ліків та отримання належного лікування, що у свою чергу призвело до тяжких наслідків та інвалідності другої групи, а також глибоких моральних страждань.

Відповідач у даній частині позовних вимог заперечував проти їх задоволення, посилаючись на недоведеність з боку позивача заподіяння їй моральної шкоди, не надання позивачем доказів в обґрунтування даної вимоги, а також на не наведенням позивачем обґрунтувань розміру заподіяної шкоди.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів порушення прав, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, позивач не обґрунтував принцип визначення грошового еквівалента моральних страждань та не надав доказів в обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2013 року № 104 «Про скасування надбавок» в частині скасування ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, а також щомісячної надбавки за особливі умови служби в митній службі з 17.09.2013 року.

Зобов'язати Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України видати ОСОБА_1 належним чином оформлену довідку про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці.

Стягнути зі Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів та зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5109,72 грн. (п'ять тисяч сто дев'ять грн. 72 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко