Постанова № 39653475, 03.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2014 р. Справа № 820/10502/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Бикової О.Ю.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" (надалі за текстом - ТОВ "Петроль-РЗС", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області (надалі за текстом - ДПІ у Московському р-ні м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області, відповідач), в якому просить суд:- скасувати податкове повідомлення рішення № 0000942203 від 20.03.2014 року, винесене на підставі акту перевірки № 410/20-34-22-0305/21193658 від 05.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин ТОВ «Петроль-РЗС» з ФОП ОСОБА_3 та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях, в результаті чого встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. За наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки, 05 березня 2014 року був складений акт № №410\20-34-22-0305\21193658. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове - повідомлення рішення № 0000942203 від 20.03.2014 року, про донарахування ПДВ на суму 58450,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 29225,00 грн. Позивач зазначає, що податкове повідомлення - рішення № 0000942203 від 20.03.2014р., про донарахування ПДВ на суму 58450,00 грн. та штрафних санкцій на суму 29225,00 грн. є таким, що прийняте контролюючим органом безпідставно, та підлягає повному скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та фізичних осіб-підприємців 09.06.1993 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, номер запису 1 480 120 0000 020622.

З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2014 року головним державним ревізором-інспектором сектору перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин ТОВ «Петроль-РЗС» з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки 05 березня 2014 року складено акт № №410\20-34-22-0305\21193658, відповідно до якого встановлене порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на суму 58450,00 грн..

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000942203 від 20.03.2014р. про донарахування ПДВ на суму 58450,00 грн. та штрафних санкцій на суму 29225,00 грн..

Позивач користався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, та направив скарги до ДПС у Харківській області та ДПС України. Проте скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000942203 від 20.03.2014р. - без змін.

Податковим повідомленням-рішенням №0000942203 від 20.03.2014р. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58450,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - на суму 29225,00 грн..

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення стали відображені в акті №410\20-34-22-0305\21193658 від 05.03.2014р., обставини суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків податкового законодавства, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ показників первинних документів, котрі складені за господарськими операціями, що не мають ознак реальних.

Суд зазначає, що підставою для прийняття податковим органом рішення по взаємовідносинам ТОВ «Петроль-РЗС» з ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) є виключно висновок складеного Стахановською ОДПІ ГУ Міндоходів Луганської області акту перевірки діяльності контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 № 5\17-0113\НОМЕР_2 від 19.07.2013 року, "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.3.2013р. по 31.05.2013р.»

На підставі норм закону в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд зазначає, що платник податків має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) реальне здійснення платником податків господарської операції, котра визначена законодавцем як об'єкт оподаткування ПДВ; 2) проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 3) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 4) виконання зобов'язань за господарською операцією з метою подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку; 5) отримання від контрагента податкової накладної як первинного та розрахункового документу, котрий належно оформлений за змістом та формою; 6) наявність у контрагента статусу платника податку на додану вартість.

Як вбачається з наданих суду доказів, ТОВ «Петроль-РЗС» у смт Шевченкове Харківської області уклало договір №261 від 11.05.2012р. поставки нафтопродуктів із ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Відповідно до умов п.5.1. договору №261 від 11.05.2012р. поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах CPT-залізнична станція призначення ( в редакції Інкотермс-2000) за реквізитами, вказаними в заяві покупця, або автомобільним транспортом за умовами FCA-автоцистерна (перевізник) на естакадах наливу нафтобаз, а також за умовами СРТ-склад Покупця. Строк дії договору закінчується 31.12.2013р., а відносно розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

24.04.2013р. ТОВ «Петроль-РЗС» отримало від ФОП ОСОБА_3 42000 літрів дизельного палива Л-0,20-40, код УКТЗЕД НОМЕР_3, на суму 350700 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Про вказану господарську операцію було складено видаткову накладну №47 від 24.04.2013р. Товар отримано у смт. Шевченкове Харківської області в автомобільний транспорт - DAF FX 480 реєстраційний номер НОМЕР_4 та причіп LAG 0340 CL, реєстраційний номер НОМЕР_5, про що складена товарно-транспортна накладна за формою 1-ТТН (нафтопродукт) №240413 від 24 квітня 2014р. Постачальником надана податкова накладна №47 від 24.04.2013р.

Транспортування товару здійснювалось за адресою с. Комуніст Харківського району Харківської області, вїзд Польовий, 1.

Згідно договору суборенди №01\04\13 - Х від 01.04.2013р. та акту приймання-передачі від 05.04.2013р. станом на квітень 2013 року в суборенді у ТОВ «Пероль-РЗС» перебував резервуар РГС-60-№31, який розташований у с. Комуніст Харківського району, в`їзд Польовий, 1. Оплату за договором суборенди підтверджено банківською випискою.

Автомобіль DAF FX 480, сіловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_4, перебуває в оренді ТОВ «Петроль-РЗС» згідно договору оренди транспортного засобу від 17.01.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстр.№110. Автомобіль LAG 0340 CL, напівпричіп - цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_5, перебуває в оренді ТОВ «Петроль-РЗС» згідно договору оренди транспортного засобу від 25.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за реєстр.№7072.

На підтвердження права на самостійне перевезення небезпечних вантажів матеріали справи містять документальне підтвердження, а саме: копію ліцензії Мінтрансзв`язку України №26Л від 06.07.2010р. в редакції ліцензії №31 від 15.02.2011р. із терміном дії - необмежений - на право внутрішнього перевезення небезпечних вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами; копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів; копії свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечний вантаж на водія ОСОБА_6, який перевозив вантаж; копію наказу про його працевлаштування на ТОВ «Петроль-РЗС» та копію наказу про закріплення за ним автомобіля DAF FX 480; копію узгодженого органами УДАІ ГУМВС України в Харківській області маршруту перевезення небезпечного вантажу, виданого ТОВ «Петроль-РЗС»; договір страхування автотранспорту №002902 від 11.12.2013р., який перевозить небезпечні вантажі; договір на проведення медичних оглядів водіїв від 12.11.2008р. №98 між ТОВ «Петроль-РЗС та ПАТ «ХАТП-16363» з актом виконаних робіт за квітень 2013 року.

На товарно-транспортній накладній за формою 1-ТТН (нафтопродукт) №240413 від 24 квітня 2014р. проставлено штамп ПАТ «ХАТП-16363» про випуск автомобіля в рейс.

Податковим органом в акті перевірки №410\20-34-22-0305\21193658 від 05.03.2014р. зазначено, що відстежити подальшу реалізацію дизельного палива неможливо, так як дизельне паливо було реалізоване кінцевому споживачу через власну мережу АЗС.

На підтвердження транспортування дизельного палива до АЗС позивачем до матеріалів справи надано подорожній лист №659230 від 08.05.2013 року, ТТН №000025/сш від 08.05.2013 року, №000025/тр від 08.05.2013 року, ТТН №000025/сб від 08.05.2013 року, №000025/шк від 08.05.2013 року, ТТН №000025/сс від 08.05.2013 року, подорожні листи №659262 від 19.05.2013 року, №659265 від 22.05.2013 року, ТТН №000026/сш від 19.05.2013 року, ТТН №000026/шк від 19.05.2013 року, №000026/зб від 19.05.2013 року, ТТН №000027/сс від 22.05.2013 року, ТТН №000027/шк від 22.05.2013 року, подорожній лист №659270 від 24.05.2013 року, ТТН №000028/сш від 24.05.2013 року.

Дослідивши зміст правочину суд констатує, що предметом правочину є купівля-продаж нафтопродуктів, тобто здійснення господарської діяльності позивача, яка є для нього основним видом господарської діяльності.

Оцінивши вищезазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що правочин було укладені між правоздатними і дієздатними суб'єктами господарювання, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мали правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

При цьому, суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберіганням яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу. При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

В матеріалах справи містяться документи, а саме: банківська виписка, що засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за договором №261 від 11.05.2012р. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім, до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не надано. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, надані документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що викладені в акті суб'єкта владних повноважень обставини про відсутність реальних змін майнового стану платника податків ґрунтується виключно на мотивах акту, складеного Стахановською ОДПІ ГУ Міндоходів Луганської області.

Суд зауважує, що зміст складеного податковим органом акту перевірки не містить жодних добутих податковим органом у процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Доказів того, що вчинені правочини об'єктивно не були потрібні, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообороті, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд зазначає, що відображені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, про вчинення платником податків податкового правопорушення, є помилковими, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише і на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 812/7147/13-а за позовом ФОП ОСОБА_3 до Стахановської ОДПІ ГУ Міндоходів в Луганській області, яка набрала законної сили зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Петроль-РЗС» та ФОП ОСОБА_3 з виконання умов договору №261 від 11.05.2012р. мали реальний характер. Суд не приймає доводи представника позивача про преюдиціальний характер вказаного судового рішення в розумінні ст.72 КАСУ, але у суду відсутні підстави вважати, що одні господарські операції між контрагентами мали реальний характер, а інші - ні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст.198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000942203 від 20.03.2014р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області № 0000942203 від 20.03.2014 року, винесене на підставі акту перевірки № 410/20-34-22-0305/21193658 від 05.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" (61120, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 77, код ЄДРПОУ 21193658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 200 (двісті гривень) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 липня 2014 року.

Суддя Супрун Ю.О.