Ухвала суду № 39653283, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 804/5323/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 04.04.2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №118 від 19.02.2013 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах за 2012 р. з ТОВ "Старт-Д", за серпень 2012 р. з ТОВ "Лігран", за результатами якої складено акт №193/14.3/14367980 від 19 березня 2013 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод": п. 44.1 ст. 44, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 1327.16 ст. 137, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 1, ст. 3, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 99252,11 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85990,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду за січень 2013 р. на загальну суму 14291,00 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000231402 від 04.04.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99252,11 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 49626,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000201400 від 04.04.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 14291,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000241402 від 04.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 85990,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 42995,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу викладених в акті перевірки та неправомірність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до положень п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Старт-Д" було укладено Договір №0301/04 від 01.03.2012 р. на придбання матеріалів та послуг з модернізації станка. товар та послуги за даним договором було використано для амортизації основних засобів та їх обслуговування.

Між позивачем та ТОВ "Лігран" було укладено Договір №467/СН від 10.08.2012 р. на поставку товару (прокладки гумові). Товар за даним договором було використано позивачем в господарській діяльності для виготовлення стрілочних переводів. Постачання товару за даним договором встановлено на умовах EXW - склад постачальника (м. Дніпропетровськ) згідно Інкотермс-2010.

Для підтвердження правомірності формування податку на додану вартість та податку на прибуток між позивачем ТОВ "Старт-Д" та ТОВ "Лігран", позивачем були надані наступні первинні документи: специфікації до договорів з ТОВ "Старт-Д" та ТОВ "Лігран", податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні накладні, прибуткові ордери, рахунки-факутури, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт.

Також, позивачем були надані: витяг з журналу виписаних довіреностей на отримання товару, довідка про рух "прокладка ПРБ-4" зі складу на ділянку упаковки ящиків за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. та 7 додатків до неї, проводки по ТОВ "Старт-Д" за 2012 р. за придбану продукцію, проводки по ТОВ "Старт-Д" за 2012 р. за придбані послуги, нарахування амортизації на поліпшення основних засобів по податковому рахунку, оборотно-сальдова відомість по рахунку для клієнта ТОВ "Старт-Д" за березень-грудень 2012 р., реєстр приходних документів за період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р., повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у справі первинних документів, колегія суддів зазначає, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, висновки про протиправність формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість в результаті дефектності первинних документів між позивачем та ТОВ "Старт-Д" та ТОВ "Лігран" зроблено на підставі акту ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України ТОВ "Старт-Д" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 р., ТОВ "Олімп" за вересень 2011 р., ПП "СВ "Гермес" за березень 2011 р., ПФП "Форест" за червень 2011 р., ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 р., БПП "Сура" за серпень та листопад 2011 р., ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 р." та акту ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України ТОВ "Лігран" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 р., ТОВ "Олімп" за вересень 2011 р., ПП "СВ "Гермес" за березень 2011 р., ПФП "Форест" за червень 2011 р., ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 р., БПП "Сура" за листопад 2011 р., ТОВ Хімагросервіс" за листопад 2011 р."

Згідно даних актів встановлено відсутність в даних підприємств необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні виробничі активи, основні фонди, технічний персонал), відповідачем зроблено висновок відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 р. та оформлення операцій позивача з даними підприємствами-постачальниками здійснювалося на підставі дефектних документів без наміру фактичного отримання товару.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що законодавством, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачена можливість позбавлення платника податків права на формування показників податку на прибуток та додану вартість в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (згідно зі ст. 61 Конституції України).

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку поясненням позивача щодо протиправності визнання відповідачем угод між позивачем ТОВ "Старт-Д" та ТОВ "Лігран" недійсними, оскільки такі висновки відсутні в заключній частині акту перевірки.

Також, висновки відповідача про те, що договір з ТОВ "Лігран" та частина документів по даному договору підписані не директором ТОВ "Лігран" ОСОБА_1, а не встановленою особою ОСОБА_2 спростовуються наданими позивачем: службовою запискою від 20.09.2012 р., листом ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" № 1922 від 20.09.2012 р., листом ТОВ "Лігран" № 2050 від 27.09.2012 р., згідно яких встановлено технічну помилку в написанні прізвища директора ТОВ "Лігран" в даних документах.

З урахуванням вказаних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість за договорами з ТОВ "Лігран" та ТОВ "Старт-Д".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000231402, №0000241402 та №0000201400 від 04.04.2013 року прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко