Постанова № 39650557, 03.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2014 р. № 820/10107/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Звєздова С.О.,

представників відповідача - Ємець О.А., Райкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000024800 від 03.02.2014 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 179769,0 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування 119846,0 грн. та за штрафними санкціями у сумі 59923,0 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та наданих письмових пояснень. Вважає, що первинні документи, які складені в рамках господарських відносин спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснили, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення № 0000024800 від 03.02.2014 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова перевірка КП «Харківводоканал», за результатами якої складено акт №5/47-00-13/03361715 від 17.01.2014 року «Про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування Комунальним підприємством «Харківводоканал» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за вересень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за жовтень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п.187.10. ст.187, п.198.6, ст.198, п. 200.1, п.200.3, ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого КП «Харківводоканал» завищено суму податкового кредиту за вересень 2013 року на 94401,0 грн., за жовтень 2013р. - на 25445,0 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та, відповідно, завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2013 року на 94401,0 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2013 року на суму 119846,0 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000024800 від 03.02.2014 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 179769,0 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування 119846,0 грн. та за штрафними санкціями у сумі 59923,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №5/47-00-13/03361715 від 17.01.2014 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на наступному.

В перевіряємому періоді підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ «Компанія СПО» в рамках укладеного договору №576-Д від 11.12.2009 р.

Предметом договору є надання послуг виконавцем (ТОВ «Компанія СПО») з благоустрою територій (об'єктів) замовника (Комунального підприємства "Харківводоканал"), які надані йому (закріплені за ним) в установленому законодавством України порядку, а саме: відновлення територій після проведення робіт (засипання котлованів і траншей, вирівнювання ґрунту), замітання, прибирання сміття, снігу, посипання сіллю, косіння трави тощо, згідно заявок замовника.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну №86 від 31.01.2013р. на загальну суму 93581,04грн., у т.ч. ПДВ - 15596,84 грн., акт №5 здачі приймання виконаних робіт (послуг) від 31.01.2013р. на ту же суму, розрахунок вартості наданих послуг в січні 2013р.,заявку на надання послуг в грудні 2012р., січні-лютому 2013р., платіжне доручення №7907 від 09 вересня 2013р.

Відповідно п.3.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Вартість наданих виконавцем послуг за розрахунковий місяць визначається відповідно до вартості послуг за 1 метр квадратний та заявки замовника. Пункт 3.3. передбачає, що замовник в строк до 25 числа місяця, що передує періоду надання послуг надає виконавцю заявку на надання послуг.

Суд звертає увагу на те, що умовами договору передбачено надання заявки на надання послуг щомісячно, однак в заявці (т.1. а.с. 145) відображено декілька періодів (місяців).

Необхідно зазначити, що позивач по справі не мав змоги заздалегідь знати про погодні умови, які складуться в січні місяці і відобразити відразу в заявці відповідний вид робіт з відповідними сумами.

В порушення п.5.1 договору позивачем по справі не наданий рахунок-фактура, по факту наданих послуг, та порушений щомісячний 15 денний строк повної оплати послуг, оскільки акт прийняття робіт складений та підписаний 31.01.2013 р., а часткова оплата в загальній сумі 30000,0 грн. здійснена лише 09 вересня 2013 р., чим також порушено п.6.1.1 договору.

Крім того, суд зазначає, що в акті №5 здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2013 р. відображений вид робіт - роботи з благоустрою території, хоча такого виду робіт не відображено в розрахунку вартості наданих послуг в січні 2013 р. та в заявці на надання послуг.

Контролюючим органом встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача також мало господарський відносини в рамках укладеного договору №156/1-ПЦ/13 від 28.01.2013 р. з ТОВ «Констракшн Машинері».

До складу податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ у розмірі 33333,33 грн., у т.ч вересень 2013р.- 25000,0 грн., жовтень 2013р. - 8333,33 грн., згідно податкової накладної від 11.02.2013 р. №132 на загальну суму 790000,0, в т.ч. ПДВ 131666,67.

Суд зазначає, що предметом вказаного договору є зобов'язання постачальника (ТОВ «Констракшн Машинері») передання у власність покупця (Комунальне підприємство "Харківводоканал") обладнання, виробництва фірми JCB - Англія (код за ДК 016-97-29.52.2) загальною вартістю 4350000,0 грн.

В порушення розділу 2 договору позивачем по справі не виконаний обов'язок щодо сплати коштів в періодах, які відображені в розділу 3 вказаного договору. До суду не надано доказів сплати коштів в повному обсязі за перевіряємий період.

Згідно банківських виписок оплата за лютий 2013 р. не відбувалась.

В перевіряємий період підприємство позивача мала господарські відносини з ТОВ «Металург Трейд» по договору №103/5-ПЦ/10 від 27.05.2010р., предметом якого є надання у власність Комунальному підприємству "Харківводоканал" лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, коагулянт, флокулянт.

В обґрунтування реальності господарської операції підприємством позивач не надано доказів транспортування продукції (п.5.9 договору), відомості стосовно місця зберігання або використання товару, дотримання графіку поставок (т.1, а.с. 132) та сплати коштів за товар відповідно до розділу 2 та 4 договору.

До складу податкового кредиту підприємство позивача включило суму ПДВ у розмірі 17111,89 грн., у т.ч. жовтень 2013р. - 17111,89 грн., згідно податкової накладної від 16.07.2013р. №24 на загальну суму 150438,89 грн., в т.ч. ПДВ - 25073,15 грн.. Згідно банківських виписок оплата за липень 2013р. не відбувалась. Рахунки на оплату згідно вказаного договору були датовані серпнем та травнем 2013 року. В платіжних дорученнях не зазначено в рядку «призначення платежу», що сплата відбувається саме за поставку товару відповідно до податкової накладної від 16.07.2013 року №24.

Також контролюючий орган в перевіряємий період встановив наявність господарський відносин підприємства позивача з ТОВ «Торгова марка плюс» в рамках договору №13/7-ПЦ/13, предметом якого є постачання вікон ПВХ, дверей ПВХ, сітки москітної, жалюзі вертикальних та горизонтальних.

В рамках укладеного договору позивачем не надано доказів наявності тари, яка забезпечує зберігання товару у відповідності до розділу 3 договору.

Відповідно до відомостям, які містяться в матеріалах справи, перезевезення товару відбувалась автомобілем Hyundai SantaFe, який в силу своїх технічних характеристик та параметрів фізично не мав можливостей для перевезення товарів, які відображені в податкових та видаткових накладних. Тобто обсяг вантажу не співпадає з можливостями перевезення на вказаному транспортному засобі.

Позивачем не надано доказів щодо економічного обґрунтування для підписання вказаного договору та використання товару для задоволення своїх господарських потреб.

Доказів монтажу товару до суду не надано, в порушення вимог п.4.2 договору.

Крім того, слід зазначити, що в порушення вимог п.4.4. договору оплата за товар здійснена частково шляхом перерахування коштів на банківський рахунок та частково векселями і актом про залік однорідних вимог (т.2, а.с. 91). Копій векселів та доказів наявності однорідних вимог позивачем до суду не надано.

Стосовно виявлених в ході перевірки порушень вимог ст. 187 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

У силу положень пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

А отже, позивачем по справі порушена вказана норма під час господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «Компанія СПО», ТОВ «Констракшн Машинері» та ТОВ «Металург Трейд».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, податкове повідомлення - рішення № 0000024800 від 03.02.2014 р., відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" решту суми судового збору в розмірі 3235.86 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволення адміністративного позову Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) суму судового збору в розмірі 3235.86 грн. (три тисячі двісті тридцять п'ять гривень 86 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 липня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко