Ухвала суду № 39650541, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6818/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" (далі - ТОВ "Медіа") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. №0014381502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 23.10.2013 р. №0014381502.

На вказану постанову ДПІ у Києво-Святошинському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 27.09.2013 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 27.09.2013 р. №227/15-2.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за серпень 2013 р. на суму 337 261,00 грн.

На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. №0014381502, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 337261,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, пп. 4.6.6 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 передбачено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, за підприємством зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем задекларовано розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 393192,00 грн., при цьому рядок 23 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) позивачем не заповнювався.

Згідно матеріалів справи, від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване позивачем у серпні 2013 року на суму 337261,00 грн. виникло: у липні 2008 року у розмірі 172060,00 грн.; у вересні 2008 року у розмірі 15458,00 грн.; у листопаді 2008 року у розмірі 8551,00 грн.; у жовтні 2008 року у розмірі 3222,00 грн.; у серпні 2008 року у розмірі 6111,00 грн.; у грудні 2009 року у розмірі 6389,00 грн.; у жовтні 2009 року у розмірі 22049,00 грн.; у серпні 2009 року у розмірі 833,00 грн.; у липні 2009 року у розмірі 10435,00 грн.; у березні 2009 року у розмірі 64903,00 грн.; у лютому 2009 року у розмірі 16625,00 грн.; у вересні 2010 року у розмірі 6134,00 грн.; у серпні 2010 року у розмірі 4491,00 грн..

Будь-яких порушень з приводу неправомірного формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення суми від'ємного значення по податку на додану вартість, у попередніх звітних періодах, відповідачем не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить. Положення ст. 102 Податкового кодексу України за своїм змістом на питання формування податкового кредиту не поширюються.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на відображення від'ємного значення податку на додану вартість за 2008-2010 роки є необґрунтованими, оскільки, позивачем не заявлялись суми до бюджетного відшкодування, та використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом.

Крім того, необхідно зазначити, що напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених Податковим кодексом України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу на той факт, що товари/послуги, за якими сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість звітного періоду, є неоплаченими в межах строку позовної давності, а тому вважаються безоплатно отриманими, що позбавляє платника податку права на податковий кредит, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Тобто, під час камеральних перевірок досліджуються лише податкові декларації та додатки до них. При цьому, факт відсутності проплати за отримані товари/послуги можна встановити лише під час проведення документальної перевірки, шляхом дослідження первинної бухгалтерської документації.

Враховуючи те, що дослідження первинної бухгалтерської документації позивача в ході такої перевірки не здійснювалось, та відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту несплати позивачем таких товарів/послуг, висновок про допущені позивачем порушення є необгрунтованим.

В свою чергу позивачем надано суду копії відповідних платіжних доручень та банківських виписок, які свідчать про те, що позивачем оплачено придбані ним товари та послуги за період спірних правовідносин.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. №0014381502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.